Майбутнє української ППО: власні розробки та підтримка союзників — в оцінках експертів

04 березня 2025 р. 17:49

04 березня 2025 р. 17:49

В Україні тривають роботи зі створення власних систем протиповітряної оборони (ППО), включно з аналогами комплексів Patriot (“Петріот”). Раніше президент України Володимир Зеленський зазначив, що країна ще не отримала всі обіцяні системи ППО від міжнародних партнерів.

Україна і партнери: які системи ППО посилять захист країни?

У липні 2024 року Італія зобов’язалася передати Україні зенітний ракетний комплекс SAMP/T, а Німеччина, США, Румунія і Нідерланди — системи Patriot. Наразі Україна вже отримала ці комплекси від Німеччини та Румунії.

“Ще не все зайшло після ухвалення комплексного рішення на Вашингтонському саміті НАТО. Ось такі терміни, на жаль. Про системи Patriot я говорю. Я говорю не про нові системи, а про ті, про які ми домовилися в липні. Ми займаємося системами ППО і займаємося українськими аналогами”, — повідомив Володимир Зеленський .

Швеція також оголосила про передачу Україні додаткових засобів ППО. Україна отримає системи Robot 70, які вже стоять на озброєнні, і Tridon Mk2 — новітню шведську розробку, презентовану в червні 2024 року. Ці комплекси посилять можливості України в боротьбі з ударними безпілотниками і крилатими ракетами.

“Ми також можемо оголосити про закупівлю систем ППО на загальну суму 1,2 млрд шведських крон для передачі Україні. Tridon Mk2 може протистояти російським масовим атакам за допомогою простих безпілотників і роботів. Загалом те, що зараз передають, посилить захист як військових, так і населення та цивільної інфраструктури України”, — написали у спільній колонці для Svenska Dagbladet прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон , міністр енергетики Швеції Ебба Буш і міністр освіти Йоган Персон.

Додаткові системи ППО Україні має намір передати і Литва, заявив президент країни Гітанас Науседа , проте конкретні деталі поки не уточнюють. Він також закликав союзників до спільного виробництва озброєння і розширення програм підготовки українських військових.

“Ми повинні невідкладно забезпечити підтримку України сучасним озброєнням відповідно до потреб, зокрема, системами ППО. Литва забезпечить додаткові системи допомоги. Як домовлялися далі, ми маємо інвестувати у військову промисловість і військово-промисловий комплекс України, і ми маємо робити більше”, — наголосив Науседа.

Президент Литви також наголосив на важливості надання Україні більшої кількості озброєнь великої дальності. Наразі Україна, крім західного озброєння, володіє власними ракетами і дронами, здатними вражати цілі в глибокому тилу противника. Серед них безпілотники “Лютий”, “Бобер”, “Морок”, “Дракаріс” і ракети-дрони “Паляниця”, “Пекло”, “Рута”.

Українські виробники планують значно наростити випуск озброєнь у 2025 році, заявив у січні прем’єр-міністр України Денис Шмигаль .

“Особливу увагу будемо приділяти компоненту далекобійності та ракетній програмі. Завдання від президента України — виробити щонайменше 30 тисяч далекобійних дронів. Українські підприємства також планують виготовити близько 3 тисяч крилатих ракет і ракет-дронів”, — розповів Шмигаль.

Однією з причин активного розвитку українського виробництва далекобійного озброєння стали тривалі очікування дозволу від країн-партнерів на удари по території РФ західними системами. Це стосується не тільки американських ракет ATACMS (“Атакмс”), а й британських Storm Shadow (“Шторм шедоу”) та їхнього французького аналога SCALP (“Скальп”). З літа 2024 року Україна може запускати ці ракети з літаків F-16.

У третю річницю повномасштабного вторгнення Канада оголосила про передачу Україні тренажерів для підготовки пілотів на цих американських винищувачах.

“Канада надасть Україні ще 25 бойових машин піхоти LAV III. Ми передамо 2 броньовані машини бойової підтримки, на яких українські війська незабаром пройдуть підготовку в Німеччині. Також ми надамо 4 авіаційні тренажери для F-16. Вони будуть передані в найближчі місяці. Це на додаток до мільйонів додаткових боєприпасів, спорядження та аптечок першої допомоги”, — повідомив прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо .

Також раніше президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про підготовку плану зі збільшення виробництва озброєнь у Європі, який, за її словами, принесе вигоду й Україні.

Крім того, Україна планує почати виробництво ракет для комплексів ППО NASAMS на своїй території, повідомив президент норвезької компанії Kongsberg Defence & Aerospace. Видання Euractiv повідомляє, що ці комплекси здатні випускати 72 ракети за 12 секунд і призначені для ураження літаків, гелікоптерів і крилатих ракет у радіусі до 40 км.

“Першочерговим пріоритетом є збільшення виробництва ракет для нашої системи протиповітряної оборони в Україні на основі українських технологій. Йдеться про масове виробництво ракет і можливість створення спільних з Україною підприємств протягом кількох місяців. У довгостроковій перспективі, коли війна закінчиться, Україна може стати частиною ланцюжка постачання ракет для систем протиповітряної оборони. Зараз в Україні багато інновацій, і ми будемо їх частиною”, — розповів президент компанії Kongsberg Defence & Aerospace Ейрік Лі.

2 березня, за підсумками саміту Securing Our Future у Лондоні, прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер заявив, що Європа продовжить постачання озброєнь Україні. Зокрема, Великобританія надасть Україні кредит для закупівлі п’яти тисяч ракет ППО.

“Сьогодні я оголошую про новий договір, який дасть змогу Україні використати 1,6 млрд фунтів стерлінгів експортного фінансування Великої Британії для купівлі понад п’яти тисяч ракет ППО. Їх вироблятимуть у Белфасті, створюючи робочі місця в нашому оборонному секторі. Це матиме життєво важливе значення для захисту критичної інфраструктури зараз і зміцнення України в забезпеченні миру, коли він настане”, — заявив Стармер.

Власні розробки чи допомога союзників — на що робити ставку Україні

Чи достатньо зараз в України систем протиповітряної оборони? Як Україна зможе захистити себе від російських обстрілів, якщо США скоротять військову допомогу? Які власні розробки Україна вже використовує на фронті? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Денис Попович , військовий оглядач;
• Валерій Рябих , військовий експерт;
• Павло Лакійчук , керівник військових програм безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХI”;
• Дмитро Снєгирьов , політичний аналітик.

ДЕНИС ПОПОВИЧ: Україна займається розробкою аналогів Patriot

— Систем ППО не вистачає, і я дуже сумніваюся, що вдасться повністю розв’язати цю проблему. Це вкрай складно, враховуючи, що власне виробництво засобів протиповітряної оборони в Україні тільки починає розвиватися. Ми чуємо безліч заяв про створення вітчизняного зенітно-ракетного комплексу, але варто враховувати, що ще за радянських часів основні виробничі потужності були розподілені по всьому військово-промисловому комплексу СРСР. Основна частина цієї бази залишилася на території Росії, яка має можливості повного циклу виробництва систем ППО.

Навіть у Радянському Союзі, попри його потужний військово-промисловий комплекс, завжди виникали труднощі зі створенням надійного протиповітряного захисту, здатного повністю закрити небо. Історія знає випадки, коли літальні апарати безперешкодно проникали в повітряний простір і навіть приземлялися, наприклад, на Красній площі. Це говорить про те, що забезпечити стовідсотковий захист усіх об’єктів практично неможливо.

У будь-якої системи ППО, навіть найсучаснішої, залишається ймовірність, що ціль не буде перехоплено. Ті ж комплекси Patriot або NASAMS, згідно з їхніми тактико-технічними характеристиками, забезпечують ймовірність ураження однією ракетою на рівні 80—85%, що означає, що навіть розробники закладають можливість промаху.

Володимир Зеленський заявляв, що Україні необхідно близько 20 комплексів Patriot. Від цієї цифри можна відштовхуватися, але назвати точну ідеальну кількість неможливо. У теорії протиповітряний щит має бути ешелонованим, включати комплекси великої, середньої та малої дальності, а також зенітну артилерію. Важливу роль відіграють мобільні вогневі групи, які збивають “Шахеди” за допомогою кулеметів, встановлених на пікапи. Кожна система має свою нішу. Patriot сприймається як комплекс великої дальності, призначений для знищення балістичних цілей, але також потрібні комплекси середньої і малої дальності для повноцінної ешелонованої оборони. Тому будь-яка спроба назвати конкретну кількість ЗРК, необхідну для повного прикриття, буде лише припущенням.

Що стосується системи, про яку говорив Володимир Зеленський, складно сказати, чи мається на увазі аналог Patriot. До повномасштабного вторгнення у ЗМІ з’являлася інформація про розробку українського зенітно-ракетного комплексу “Кільчень”, здатного знищувати як аеродинамічні, так і балістичні цілі. Планувалося створення повноцінного комплексу з пусковими установками, радарами і пунктами бойового управління. Принцип його роботи стандартний: радіолокаційна станція сканує простір, передає дані на командний пункт, де ухвалюється рішення про супровід і знищення цілей. Однак на якому етапі зараз перебуває ця розробка і які випробування проводилися — інформація закрита, що цілком логічно.

Фінансування військових програм багато в чому залежить від підтримки західних партнерів. Вони вже інвестують в український оборонно-промисловий комплекс, зокрема у виробництво дронів. Можливо, частина коштів також спрямовується на розробку власних систем ППО.

Я завжди виступав за те, щоб Україна розвивала свої технології, оскільки залежність від постачань США несе певні ризики. Якщо постачання ракет до ЗРК Patriot буде припинено, Україна зіткнеться з дефіцитом боєкомплекту. Саме тому необхідно поступово нарощувати власні виробничі потужності, щоб закривати потреби в ракетах і системах ППО своїми силами.

ВАЛЕРІЙ РЯБИХ: Постачання Patriot законтрактовані Україною до 2027 року

— Система Patriot залишається актуальною, і її виробництво триває в США. Ці комплекси були оплачені ще в попередні роки і мають бути поставлені до 2027 року з певними інтервалами.

Patriot постачатимуться, оскільки вони вже законтрактовані, і їхні постачання триватимуть до зазначеного терміну. Однак, якщо говорити про необхідність подібних систем у найближчій перспективі, Україні потрібно близько 20 одиниць, і ця цифра поки що не забезпечена наявними контрактами.

У зв’язку з цим розглядаються альтернативні варіанти, включно з розробками українських виробників. Хоча конкретної інформації поки що немає, можна звернутися до історії: ще 2021 року кілька українських підприємств представили проєкти власних систем протиповітряної оборони середньої та великої дальності. Тоді йшлося про те, що їх розробка може зайняти 2—4 роки.

З огляду на нинішні обставини, можна припустити, що українські виробники вже досягли певних результатів.

Зокрема, в інформаційному просторі обговорювалася система “Кірчень” від КБ “Південне” — комплекс великої дальності, який міг би стати альтернативою Patriot. Раніше заявлялося, що ця система здатна виявляти аеродинамічні цілі на відстані до 400 км, а знищувати крилаті ракети — на дистанції до 280 км. Сучасні російські літаки могли б уражатися на відстані до 130 км, а балістичні цілі — до 45 км.

Інший проєкт — СД-300 від КБ “Луч”, який позиціюється як заміна пострадянської системи С-300. На момент представлення розробки повідомлялося, що близько 80% необхідних компонентів уже було створено, а в її основу могла лягти система “Нептун”, включно з елементами управління. Крім того, КБ “Луч” розробило зенітну ракету “Корал”, яка також могла використовуватися в системах ППО.

Також варто згадати, що торік на засіданні контактної групи “Рамштайн”, присвяченому системам протиповітряної оборони, було ухвалено рішення про прискорення робіт у рамках проєкту FrankenSAM. Цей проєкт передбачає об’єднання пострадянських систем, у розробці яких Україна має компетенції, з можливостями американських технологій.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Patriot дійсно захищає, але не дає стовідсоткової гарантії

— Ще минулого року в рамках “Рамштайна” почали формуватися так звані коаліції за інтересами: авіаційна, морська, танкова, коаліція з боєприпасів, коаліція з виробничих потужностей. Це стало механізмом, який дозволив розподілити відповідальність і прискорити процес допомоги Україні. Якщо сам формат “Рамштайна”, який координувався Міністерством оборони США, зі зміною американського міністра та адміністрації почне слабшати, то ці коаліції продовжать працювати в автономному режимі. У кожної з них є свої лідери та група найбільш зацікавлених країн. Робота за цими напрямами триває, і світ не завалився.

На останньому саміті НАТО влітку минулого року було ухвалене рішення про поступову передачу функції координації військової допомоги Україні від США альянсу. У грудні в Німеччині, у Вісбадені, розпочав роботу натівський штаб, який займається цими питаннями. Крім того, у Польщі було створено логістичний центр за участю країн-членів НАТО, але без прямої участі США. Таким чином, управління процесами поступово перерозподіляється.

Окрім цього, існують європейські програми військової підтримки. Наприклад, Данія фінансує військове виробництво в Україні. Торік Україна випустила більше самохідних артилерійських установок, ніж отримала з-за кордону. Європейці усвідомили, що вигідніше інвестувати в українські САУ “Богдана”, які дешевші за американські чи французькі аналоги, що дозволяє подвоїти їх виробництво за ті ж кошти.

Так, у деяких технологіях залежність від США залишається критичною. Наприклад, мова про супутниковий зв’язок Starlink. Нещодавно компанія Ілона Маска заявила, що її контракт з Україною має комерційний характер і залишиться в силі. Зараз в Україні більше користувачів Starlink, ніж у всій Європі, і відключення цієї мережі стало б серйозним ударом. Однак варто поглянути на ситуацію тверезо: у Курській області Starlink не працює, але це не заважає українським військам успішно проводити там операції вже понад пів року.

Висновок простий — Starlink важливий, але не є єдиним критично значущим фактором. Потрібно заздалегідь готувати резервні канали зв’язку, які у разі потреби зможуть стати основними.

Аналогічна ситуація і з системами ППО. Один мій товариш нещодавно запитав: “Що будемо робити без американських Patriot? Росіяни розбомблять усі наші міста балістичними ракетами?”.

Але хіба ви чули, щоб ракети “Орешник” масово знищували міста? Ні. Patriot дійсно захищає, але не дає стовідсоткової гарантії, навіть від балістичних загроз. За американськими даними, до постачання в Україну ефективність Patriot у перехопленні балістичних цілей оцінювалася у 60—65%, українські спеціалісти оцінюють її вище — до 80%.

Але проблема не в цьому. Росія запускає балістичні ракети невеликими партіями — одна, дві, три за раз. Навіть якщо не всі будуть збиті, збитки будуть обмеженими. Набагато небезпечніші масовані атаки дронами-“Шахедами”. Коли за ніч прилітають 200—300 дронів, кожен з яких несе бойовий заряд, якщо не вдається збити хоча б дві третини з них, збитки виявляються набагато більшими, ніж від балістичних атак.

Так, без американської допомоги буде складно, навіть дуже складно. Але якщо Україна сама мобілізується, зосередиться на боротьбі, якщо кожен українець робитиме внесок в оборону, ми впораємося, навіть без європейської допомоги. Це буде важко, але зараз за Україною стоїть Європа, яка розуміє, що захист України — це захист Європи. І здавати нас ніхто не збирається.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Україна нарощує як оборонні, так і наступальні можливості

— Відповім словами президента України про засоби ураження: “Паляниця” — летить, “Пекло” — летить, “Рута” — летить”. І цей список можна продовжувати нескінченно. До нього можна додати і далекобійні “Нептуни”, про які також говорив президент, модернізовану версію С-200, а також балістичну програму українського ВПК, яка вже перебуває на завершальній стадії.

Щодо засобів радіоелектронної боротьби, то, згідно з останніми даними Генштабу ЗСУ, близько 30% російських безпілотників втрачаються через вплив засобів РЕБ і не досягають своїх цілей. Це підтверджує можливості України, що зростають у сфері радіоелектронної протидії.

Говорячи про можливості збору розвідувальних даних, особливо із застосуванням українських розвідувальних БПЛА, варто відзначити їхню ефективність при ударах по інфраструктурних об’єктах на території Росії та законних військових цілях. Наприклад, удари по складах ГРАУ у Торопці та Брянській області призвели до рекордного знищення боєкомплектів російської армії за весь період повномасштабного вторгнення.

Крім того, слід згадати і удари по командно-штабних пунктах на території Російської Федерації, зокрема в Курській та Брянській областях. Ці операції демонструють, наскільки важливу роль відіграє отримання розвідувальних даних з українських дронів у веденні бойових дій.

Світ