Хто кого і як використовує: відносини Лукашенка і Путіна в аналізі експертів

17 березня 2025 р. 17:43

17 березня 2025 р. 17:43

13 березня 2025 року в Москві відбулися переговори між господарем Кремля Володимиром Путіним і білоруським диктатором Олександром Лукашенком. Сторони підписали документи, які поглибили відносини двох країн.

Крім того, 10 березня в Білорусі відбулася єдина найбільш значуща кадрова перестановка за останні 5 років — був відправлений у відставку прем’єр-міністр Роман Головченко.

Зустріч двох диктаторів

За підсумками зустрічі Путін і Лукашенко підписали угоду про взаємний захист громадян від необґрунтованого переслідування іноземними державами та органами юстиції, а також ратифікували договори про гарантії безпеки в рамках Союзної держави.

Крім того, було внесено зміни до договору про рівні права громадян, що дозволяє білорусам і росіянам брати участь у місцевих виборах в обох країнах в якості виборців і кандидатів.

За словами білоруського диктатора Олександра Лукашенка, відносини Мінська і Москви “вийшли на дуже високий рівень”. Путін назвав відносини РФ і Білорусі “братніми” й інші країни нібито мають брати з них приклад.

Лукашенко заявив, що російська Курська область буде “остаточно звільнена протягом буквально кількох днів”. Також він вважає, що США “не мають рішення” війни Росії проти України. Білоруський диктатор сказав Путіну, що Росія має “великі козирі” в ситуації в Україні, тому домовитися про врегулювання вдасться, коли Москва “їх дістане”.

Раніше Лукашенко змінив прем’єр-міністра. 51-річний Роман Головченко обіймав цю посаду з червня 2020 року. Тепер він пересів у крісло голови правління нацбанку. Новим прем’єром призначено главу Мінської області 49-річного Олександра Турчина. Призначаючи його на посаду, Лукашенко заявив, що нове покоління сьогодні керує країною. А нібито старше — поступово відходить від влади.

“На тлі Олександра Григоровича всі цілком молоді. Назвати їх літніми точно не можна. Але це досвідчені “бійці” з великим адміністративним досвідом. Нікого із зовсім молодих не “підняли”, не поставили керувати навіть нацбанком, хоча там є вундеркінди, які підростають”, — розповіла в інтерв’ю виданню Deutsche Welle економічний оглядач, головний редактор медіа Plan B Ольга Лойко .

Крім того, що Лукашенко натякнув нібито на можливу зміну влади в країні, увагу привернула і його фраза, адресована новому прем’єру Турчину: “Я хочу, щоб ви завжди пам’ятали — у вас є такі президентські схильності, як у мене. Ви можете різко крутнути”.

На запитання, чи варто чекати на зміну економічного курсу, новий глава уряду відповів негативно.

“Першою заявою Турчина на новій посаді стало те, що ніякого суттєвого коригування економічного курсу не буде.  На запитання про те, чи потрібно змінювати підходи, він відповів: “Моя улюблена приказка — “еволюція без революцій”, — пише видання “Наша Нива”.

До 2020 року зміна прем’єра Білорусі означала хоч якісь зміни в країні. Тоді Лукашенко почергово віддавав цю посаду то лібералам, то прихильникам планової економіки, і це призводило до певної, хоча й обмеженої корекції економічного курсу.

“Мені важко говорити про лібералізацію чи зміну курсу в Білорусі, бо всі ці рішення ухвалюються під керівництвом Лукашенка, якого не можна назвати лібералом. Навіть в економічній політиці, наприклад, запровадження самозайнятості та спрощення оподаткування для приватних підприємців, здавалося б, мали сприяти розвитку середнього класу. Однак ці заходи були викликані не бажанням поліпшити життя в країні, а складною макроекономічною та політичною ситуацією. Лукашенку стало важко спиратися на зовнішню допомогу, особливо з боку Росії. Тому такі кроки були, скоріше, вимушеними, щоб просто втримати білоруську економіку на плаву”, — прокоментувала історикиня та політологиня Роза Турарбекова .

Лукашенко не планує брати курс на лібералізацію, його завдання якомога довше утримати свою владу.

“Те, що ми сьогодні бачимо, це просто перетасування кадрів. У нього така кадрова політика — тримати баланс між так званими лібералами, а насправді менш прагматично розумними людьми, які не заперечують позитивного аспекту ринкових відносин, і відвертими державниками на кшталт Головченка. І ось його відправили в нацбанк, і я, чесно кажучи, не дуже розумію, навіщо. Усе це поганий знак, я нічого хорошого в цьому сенсі не чекаю”, — зазначила Роза Турарбекова.

Сьогодні будь-яка зміна чиновника в Білорусі — суто технічне рішення.

“Прізвище прем’єр-міністра не має великого значення. Фактично уряд призначає президент із повноваженнями, які були отримані п’ять років тому. Якщо підходити до цього суто формально”, — зазначив в інтерв’ю виданню Deutsche Welle політичний аналітик Валерій Карбалевич .

А слова диктатора, що до влади має прийти нове покоління, не варто сприймати серйозно. На думку аналітика, Лукашенко нікуди йти не збирається і питання про наступника неактуальне.

Тим часом Росія запропонувала Білорусі побудувати на її території завод з виробництва безпілотників. З такою пропозицією виступив один із заступників керівника адміністрації Путіна Максим Орешкін. За його словами, йдеться про створення виробництва всіх ключових компонентів, а також використання російських технологічних напрацювань і рішень. Передбачається, що потужності заводу дадуть змогу виробляти до 100 тис. дронів щодня. Лукашенко вже цю ідею підтримав, заявив, що краще, ніж Білорусь, з таким завданням не впорається ніхто у світі.

Режим Лукашенка перетворив Білорусь на співучасника незаконної агресивної війни Російської Федерації проти України. З території країни в Україну заходила російська армія. З Білорусі вона обстрілювала мирні українські міста.

Крім політичної, військової та матеріально-технічної підтримки Москви, режим Лукашенка “сприяв незаконній депортації українських дітей із тимчасово окупованих Росією територій України”, ідеться в заяві глави зовнішньополітичного відомства ЄС.

У жовтні 2022-го Лукашенко підтвердив участь Білорусі у війні, але із застереженням, що білоруська армія, мовляв, “нікого не вбиває” і не посилає в Україну своїх військових.

Євросоюз ввів уже кілька пакетів санкцій щодо Білорусі. Наприкінці червня Брюссель оголосив про черговий — за допомогу Москві в обході обмежень. У серпні 2024 року Канада розширила санкції щодо фізичних та юридичних осіб Білорусі.

Відносини Мінська і Москви в оцінці експертів

Як Мінськ продовжує процес злиття з Москвою? Як Лукашенко намагається балансувати в геополітичних обставинах, що склалися? Як Путін використовує білоруського диктатора для досягнення своїх цілей? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ілля Добротвор , білоруський журналіст;
• Анна Красуліна , прессекретарка лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської;
• Павло Латушко , заступник голови Об’єднаного перехідного кабінету Білорусі, керівник НАУ;
• Ігор Петренко , доктор політичних наук.

ІЛЛЯ ДОБРОТВОР: Лукашенко хоче від Москви тільки грошей

— Щодо того, що росіяни зможуть брати участь як кандидати на виборах, то, знаючи, як проходять вибори в Білорусі, я б не став турбуватися. Думаю, що жоден росіянин у будь-якому разі не пройде. У нас уже був приклад, коли йшов дуже проросійський кандидат, який народився у РФ, агітував за приєднання і провалився. Ми спеціально проводили негласні екзитполи й фактично ніхто за нього не голосував. Тому хвилюватися з цього приводу не варто.

Якщо говорити про анексію Білорусі Росією, то варто розуміти, що Лукашенко бачить об’єднану державу тільки в одному випадку — якщо президентом буде він. Але я сумніваюся, що Путін погодиться піти у відставку і поступитися місцем Олександру Григоровичу. Просто не вірю в це, а інших варіантів не бачу.

Лукашенко хоче від Росії грошей, тому робить перші кроки в цьому напрямку, але не бажає ніякої анексії. І тут важливо, особливо для європейців, зрозуміти одну річ. Санкції дійсно діють і вони наближають Білорусь до Росії, заганяють Лукашенка в кут — йому просто нікуди діватися. Тому, на мій погляд, зараз не час посилювати санкції. Коли лунає заклик посилити санкції проти Білорусі – це фактично віддає Мінськ у руки Москви. Я проти такої позиції й за незалежну країну. Так, поки що ми не можемо серйозно вплинути на ситуацію, але Білорусь ще не повністю зав’язла в Росії. Шанси є і потрібно бути обережними.

Росія впливає на Білорусь насамперед в економіці — вона стає дедалі залежнішою від РФ і це погано. Політично ситуація теж погіршується: ухвалюються документи, які потім буде складно скасувати. Що сильніший тиск, то більше Лукашенко відходить від незалежності. Я б хотів, щоб Білорусь залишалася незалежною країною, а не увійшла до складу Росії.

Усі фінансові угоди підписує особисто Лукашенко. Фактично Росія виділяє гроші саме йому, громадянину Республіки Білорусь, і він несе за них повну відповідальність. Політв’язень Ігор Лебедєв підготував серйозне юридичне обґрунтування того, що Лукашенко нелегітимний з 1996 року після референдуму. Це важливий юридичний момент: білоруси не несуть відповідальності за борги, які набрав Лукашенко.

Білорусь із радянських часів залишається свого роду складальним цехом. У нас є технології та кадри. У Росії ж таких фахівців просто немає. Що стосується виробництва безпілотників, Росія тут швидше виступає як спонсор. Якщо судити за термінами, на той час, коли завод почне працювати, війна вже або закінчиться, або про неї просто забудуть.

АННА КРАСУЛІНА: Білоруський диктатор годується користуючись війною

— Єдине, що залишається Лукашенку з кадрами в уряді — це тасувати свою невелику колоду карт. Він змушений закривати дірки тим малим числом лояльних людей, яке у нього є. Зараз, наприклад, хороший економіст і голова Нацбанку Павло Каллаур пішов у відставку. В указі значилося саме так: “звільнений із займаної посади у зв’язку з виходом у відставку”.

В економічному блоці Білорусі традиційно професіонали — це ті, хто мінімізував втрати в умовах неефективної моделі управління та економіки загалом. Вони намагалися утримувати на плаву курс рубля, стримувати інфляцію, робити все, щоб система не впала одномоментно. Але для професіоналів така робота не приносить задоволення. Усі їхні реформи або урізаються в останній момент, або взагалі не реалізуються. Вони залишаються біля розбитого корита, намагаючись хоч якось стабілізувати фінансову систему Білорусі.

Крім того, після 2020 року, а тим паче після 2022-го, залишатися в команді Лукашенка — означає бути готовим розділити з ним відповідальність за злочини: за війну, за агресію, за зраду інтересів білоруського народу. А попереду, можливо, ще один етап війни, і Лукашенко знову братиме участь у цьому разом із Путіним. Тому нормальні професіонали прагнуть покинути цей корабель.

Коли Нацбанк залишився без голови, Лукашенку потрібна була лояльна людина. Експрем’єр Роман Головченко, якого туди поставили замість Павла Каллаура, має досить умовну економічну освіту. Він закінчив МДІМВ — це більше кузня кадрів для КДБ, ніж для економіки. Але він лояльний до Лукашенка, тому його пересадили на Нацбанк. Як це позначиться на системі – велике питання. Тепер же, на посаду прем’єра, треба було когось призначити. Ним став Олександр Турчин — людина, яка зуміла заслужити довіру Лукашенка.

Після 2020 року, щоб залишитися в цій команді та просунутися по службі, потрібно бути або дуже гнучким, або повністю аморальним.

Усю цю кадрову перестановку, на мій погляд, влаштував Лукашенко, щоб створити видимість стабільності. Але якщо дивитися не на нього, а на чиновників, стає очевидно, що це не так — від них не чекають думок і пропозицій. Прем’єр-міністр призначений останнім, він не формує уряд, не підбирає собі команду. Фактично, він не керуватиме — він лише виконавець у повністю підконтрольній Лукашенку системі.

Лукашенко планував разом із Путіним приймати парад на Хрещатику в Києві — це показник його повної залученості в політику Кремля. Він діє в інтересах Путіна і продовжуватиме це робити. Це не війна білоруського народу — білоруси чинять опір, не дали ввести свою армію в конфлікт. Але для Лукашенка це його війна, і він із Путіним розширює імперію.

Білорусь забезпечує Росію товарами, допомагає обходити санкції. Лукашенко в цьому процесі грає роль мародера і підпільника, який годується користуючись війною. Він зацікавлений у її продовженні та робитиме все, що в його силах, щоб підтримувати Кремль, нехай навіть ця підтримка мінімальна.

ПАВЛО ЛАТУШКО: Путін використовує Лукашенка для досягнення своїх геополітичних цілей

— Олександр Лукашенко живе коштом дотацій з Росії і його режим тримається на двох факторах: внутрішніх багнетах і зовнішній підтримці Російської Федерації. Москва фінансує його, бо їй вигідний псевдокерівник, який діє в інтересах Кремля.

Сьогодні, з одного боку, Білорусь продовжує існувати як держава, вона навіть залишається членом ООН. Нещодавно відбувся обмін ратифікаційними грамотами за договором про гарантії безпеки. Але всередині країни Лукашенко — це просто адміністратор, який призначає прем’єра і міністрів, навіть голів районних виконкомів.

Суверенітет Білорусі значно ослаблений. У країні діє сильний проросійський вплив: російська пропаганда, російські правові норми, впровадження в суспільну свідомість ідей, що змінюють ставлення білорусів до власної країни, до європейських і демократичних цінностей.

У зовнішній політиці та військовій сфері теж втрачено незалежність. Прикладом тому слугують борги, адже Лукашенко фактично продав військовий суверенітет. 6 грудня 2024 року в Мінську він підписав із Путіним договір про гарантії безпеки, а минулого тижня його вже ратифікували. Цікавий момент: Лукашенко затвердив цей договір буквально за годину після того, як Путін погодився відтермінувати виплату білоруських боргів перед РФ. Тобто він чекав. Щойно Путін підписав продовження термінів виплат (тепер їх доведеться віддавати у 2033-2036 роках, можливо, навіть після смерті Лукашенка), то відразу ж підписав договір.

А що цей документ передбачає? Там є аналог статті 5 статуту НАТО. Але на відміну від Альянсу, цей пункт працює в односторонньому порядку — він дозволяє Росії без обмежень вводити свої війська до Білорусі, створювати військові бази та об’єкти. Єдина умова — “у разі загрози Білорусі”. А що вважати загрозою? Лукашенко може заявити, що просто зараз йому погрожують і Росія введе війська.

При цьому жодних дзеркальних гарантій для Білорусі в цьому договорі немає. Наприклад, Білорусь не зможе розмістити свою військову базу в Смоленській області або під Псковом. Лукашенко підписує такі угоди й тим самим продає суверенітет країни.

Лукашенко робить все більш кричущі заяви, які можна розцінювати як зраду і державну зраду. Наприклад, він сказав: “Білорусь навряд чи найближчим часом вступить до складу Росії”. Але що означає “найближчим часом”? А колись вступить, виходить? Ба більше, він відкрито заявив, що білорусько-російська інтеграція має стати “незворотнім процесом”. Це означає, що він свідомо веде країну до втрати незалежності.

Путін і Лукашенко публічно обмінялися ратифікаційними грамотами щодо Договору про гарантії безпеки. Цей документ має ключове стратегічне значення. Він створює правові умови для використання Білорусі як плацдарму для агресії не тільки проти України, а й проти ЄС загалом.

Вони також обговорювали майбутні навчання “Захід-2025”, останні великі навчання “Захід” відбулися 2021 року. Це ще один елемент стратегії тиску на Захід і Україну, реалізований Путіним, який використовує Лукашенка як інструмент для своїх геополітичних цілей.

ІГОР ПЕТРЕНКО: Лукашенка використовують для озвучування вигідних Кремлю позицій

— Ми зараз бачимо досить цікаві події. Лукашенко приїхав до Москви для зустрічі з Путіним фактично в один і той самий час, коли й спецпредставник Трампа Стів Віткофф, щоб поговорити, на що і як буде готова піти Російська Федерація в аспекті перемир’я з Україною.

Лукашенка використовують як рупор для озвучування певних позицій, які вигідні безпосередньо Путіну.

Лукашенко може використовуватися для озвучування якихось певних неприємних історій для США чи особисто Трампа, мовляв, це ж не Путін сказав, а Лукашенко. Хоча це теж певний сигнал. Тому потрібно дивитися, як Сполучені Штати Америки зчитують ці сигнали й до яких дій це може призвести.

Світ