Трамп, Китай і новий світовий порядок: яким буде баланс сил у майбутньому

20 березня 2025 р. 15:00

20 березня 2025 р. 15:00

Президент США Дональд Трамп висловив стурбованість зміцненням партнерства між Китаєм і Росією, заявивши про намір налагодити відносини з обома країнами.

Президент США не виключає можливості укладення нової торгівельної угоди з Пекіном, проте лідер Китаю Сі Цзіньпін не поспішає тісно контактувати з Трампом.

Трамп стурбований зближенням Китаю і Росії

“Як людина, яка добре знає історію, я можу сказати, що не можна допустити союзу Росії та Китаю”, — заявив Трамп в ефірі Fox News після телефонної розмови з Володимиром Путіним.

Як уже стало зрозуміло, ці переговори не привели до негайного перемир’я.

Трамп висловив сумнів у міцності російсько-китайського союзу, назвавши його “неприродним”.

“Сьогодні вони, можливо, в хороших відносинах, але ми будемо підтримувати дружбу з обома країнами… Китай потребує нас у сфері торгівлі, але нам потрібно збалансувати торговий дефіцит. А Росія хоче отримати частину нашого економічного впливу”, — сказав Трамп.

Деякі аналітики вважають, що Трамп намагається внести розбрат між Москвою і Пекіном, проводячи політику, що нагадує стратегію холодної війни. Держсекретар Марко Рубіо раніше заявив, що США не зацікавлені в тому, щоб Росія ставала молодшим партнером Китаю, оскільки це може дестабілізувати міжнародну обстановку.

Крім того, Трамп повідомив, що голова КНР Сі Цзіньпін може незабаром відвідати США, що може сигналізувати про підготовку саміту на тлі торгової війни між Вашингтоном і Пекіном.

Китай займає жорстку позицію в переговорах, вимагаючи рівноправного діалогу. Пекін готовий до нових тарифних заходів США, оскільки з моменту початку другого терміну Трампа торгові мита зросли на 20%. Китай у відповідь запровадив власні обмеження на американські товари.

“США підвищують тарифи, тому Китай не залишає за собою іншого вибору, окрім як реагувати”, — заявив аналітик Stimson Center Сун Юнь.

За його словами, Пекін не хоче ескалації, але також не має наміру виглядати слабким.

МЗС Китаю підкреслило, що країна готова співпрацювати зі США, але в разі посилення тиску Пекін дасть рішучу відповідь.

Експерти зазначають, що Китай зробив висновки з першої торгової війни Трампа, зміцнив економіку і знизив залежність від США. Тепер Пекін відповідатиме на санкції рішуче, але стримано.

Економіка Китаю сповільнюється, але продовжує зростати. Влада активно інвестує в передові технології та освіту, прагнучи знизити залежність від американського ринку. Водночас частка китайських товарів у США скоротилася, тоді як Канада і Мексика наростили експорт в Америку.

Торгівельна війна Китаю та США: наслідки оцінили експерти

Якої стратегії дотримуються США і Китай — чи можна назвати їхні дії новим витком торгівельної війни? Чи відбудеться зустріч Дональда Трампа і Сі Цзіньпіна найближчими місяцями? Що буде, якщо США і КНР домовляться на взаємовигідних умовах? А що, якщо ні? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли:

• Володимир Дубовик , директор Центру міжнародних досліджень;
• Олександр Леонов , виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
• Наталія Бутирська , експертка з питань Східної Азії, старша аналітикиня Центру “Нова Європа”;
• Геннадій Рябцев, експерт у галузі енергетики;
• Дмитро Єфремов , доцент кафедри міжнародних відносин Національного університету “Києво-Могилянська академія” (НаУКМА), експерт Української асоціації китаєзнавців.

ВОЛОДИМИР ДУБОВИК: Пекін і Вашингтон зацікавлені в тому, щоб уникнути прямого збройного зіткнення

— Боротьба за регіональне стримування Китаю ведеться протягом уже багатьох років, якщо не десятиліть. Багато американських адміністрацій вже говорили про це, вкладали певні ресурси і робили конкретні дії.

Наприклад, президент Барак Обама, який обіймав посаду з 2009 по 2017 рік, говорив, що американцям пора переносити центр ваги своєї міжнародної політики на Азійсько-Тихоокеанський регіон, маючи на увазі насамперед Китайську Народну Республіку і протидію їй. У наступних адміністраціях — спочатку Трампа, потім Байдена, і тепер знову Трампа — визнають, що стратегічно на перспективу найбільшою проблемою та викликом для Америки є саме КНР.

Тому США формують відповідні блоки та альянси. Деякі з них існують давно, а деякі складаються останніми роками, як, наприклад, QUAD — стратегічний діалог між Австралією, Індією, США та Японією. Це ті країни, які традиційно мають проблеми з Китаєм, його присутністю та амбіціями в регіоні. Знову приєдналися і Філіппіни.

Тож ці формати не нові. Тут дійсно можливі зіткнення, можливі непродумані дії, які можуть призвести до прямого збройного конфлікту. Проте американці свідомо йдуть на цей ризик. З приводу Тайваню ясності до кінця немає.

Діалог важливий для обох сторін. Наприклад, економічна взаємодія взаємовигідна. КНР прекрасно розуміє, що США для неї дуже важливі, і навпаки, США усвідомлюють, що Китай — ключовий торгівельний та економічний партнер.

Тарифні війни були раніше, тривають зараз і, ймовірно, триватимуть у майбутньому, оскільки кожна зі сторін прагне домогтися для себе вигідніших умов. Трамп, як видно зараз, зробив протекціонізм основним гаслом своєї політики щодо американських товарів і виробників. У підсумку це призведе до підвищення тарифів на імпортну продукцію і, відповідно, зростання цін на американському ринку.

Це, зі свого боку, може посилити падіння рейтингів Трампа і викликати невдоволення американців, адже у своїй передвиборчій кампанії він акцентував на інфляції та зростанні цін, заявляючи, що Байден і демократи не повинні залишатися в Білому домі. Тепер цей аргумент може зникнути, оскільки сам Трамп допускає можливість рецесії або навіть нової міжнародної кризи. Причому в даному разі вона буде штучною — лише його дії можуть до цього призвести.

Пекін і Вашингтон загалом зацікавлені в тому, щоб уникнути прямого збройного зіткнення. І американці, і китайці розуміють, що їхній опонент — серйозний гравець із величезними ресурсами, включно з військовими.

Китай — ядерна держава. Ті кошти, які Китай вкладав у свої збройні сили останніми десятиліттями, зробили їх, можливо, навіть потужнішими, ніж американські. Наприклад, військово-морський флот США застаріває, тоді як китайський, навпаки, активно розвивається — будуються нові кораблі, підводні човни та надводні бойові одиниці. Тому в інтересах обох сторін продовжувати взаємодіяти і змагатися, але не доводити ситуацію до прямого конфлікту.

Китай також прагне посилити вплив в Індійському океані, перетворюючи його на зону своїх стратегічних інтересів. США, природно, цьому протистоять, особливо з огляду на наявність великої американської військової бази на острові Дієго-Гарсія. Тому протистояння наростатиме, але його необхідно утримувати в певних рамках.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Китай прагне зміцнити свою присутність там, де раніше домінували США

— Зараз Росія, за різними оцінками, залежить від Китаю трохи менше, ніж Північна Корея. За даними Держдепу, до 90% мікроелектроніки, що надходить до Росії, йде через Китай. Ця електроніка необхідна для виробництва як сучасної зброї, так і високотехнологічної техніки.

При цьому існує ще один важливий аспект — спроби Дональда Трампа відірвати Росію від Китаю. Однак цей сценарій виглядає вкрай малоймовірним, особливо з урахуванням таких проєктів, як спільне освоєння Арктики. Росія фактично пообіцяла Китаю участь у розробці арктичних ресурсів, і саме ці перспективи багато в чому мотивують Пекін підтримувати Москву.

Ще один значущий фактор — можливі економічні наслідки політики Трампа. Його агресивний підхід до торгівлі може лише посилити позиції Китаю. Наприклад, Канада вже заявляє, що готова компенсувати втрати від погіршення торгівельних відносин зі США шляхом розширення співпраці з Китаєм і Європою.

Аналогічну стратегію може обрати і Європейський Союз, якщо Сполучені Штати почнуть торгівельну війну з Брюсселем. У результаті ослаблена Америка опиниться в ситуації, коли їй доведеться вести складні переговори і йти на поступки в різних частинах світу. Це може підірвати концепцію єдиного західного союзу.

Таким чином, головна проблема полягає не тільки в тому, що Трамп прагне перетягнути Росію на свій бік, а й у тому, що його дії можуть призвести до втрати союзників і ослаблення американського впливу.

Показовим є нещодавній приклад: на європейському саміті було ухвалено рішення, що жодні переговори про майбутнє України не можуть відбуватися без її участі, а питання безпеки Європи мають вирішуватися за безпосередньою участю європейських країн, а не тільки в діалозі між США і Росією.

Китай, своєю чергою, одразу заявив про повну підтримку цієї позиції. Це ще одне свідчення того, що Пекін прагне зміцнити свою присутність там, де раніше домінували Сполучені Штати.

НАТАЛІЯ БУТИРСЬКА: Сі не дозволить Трампу тиснути на нього

— Трамп уже давно заявляє про своє прагнення укласти торгівельну угоду з Китаєм. Зі свого боку, Пекін також зацікавлений у пошуку точок дотику з Вашингтоном, оскільки США залишаються для нього найважливішим торгівельним партнером.

Попри періодичні кризи у відносинах, розірвати економічні зв’язки між цими країнами поки що не вдається, оскільки їхня взаємозалежність надто глибока. Хоча Китай намагається диверсифікувати свої торгівельні зв’язки, цей процес вимагає часу і неминуче тягне за собою серйозні наслідки для обох економік.

Укладення угоди між США і Китаєм відповідає інтересам обох сторін. Однак політика Дональда Трампа ускладнює ситуацію — він знову вводить тарифи проти китайських товарів. У відповідь Китай демонструє готовність до жорстких дзеркальних заходів і за час відсутності Трампа при владі встиг підготуватися до можливого загострення торгової війни. У цьому контексті Пекін намагався зменшити свою залежність від США і сформувати інструменти тиску на Вашингтон. Зараз сторони придивляються одна до одної, аналізуючи позиції опонента.

Що стосується можливих переговорів, безумовно, обидві сторони працюють над цим питанням, але домовленість не може бути досягнута швидко. Попри припущення про символізм можливої зустрічі в червні — місяці, коли в обох лідерів дні народження, — точна дата залишається невідомою. Китай традиційно не розкриває інформацію про візити свого керівника заздалегідь, і будь-які офіційні анонси з’являються лише напередодні самих подій.

Переговори стосуються не тільки тексту угоди, а й умов, на яких її буде укладено. Для Китаю критично важливо зберегти своє політичне обличчя. Пекін не має наміру виступати в ролі молодшого партнера і не дозволить тиснути на себе.

Іміджева частина відіграє ключову роль для Сі Цзіньпіна, який прагне закріпити свій статус в історії поряд з такими видатними реформаторами, як Ден Сяопін. У зв’язку з цим будь-який тиск з боку Трампа, який славиться своєю непередбачуваністю, неприпустимий для китайського керівництва.

Наразі ведеться активна дипломатична робота не тільки над умовами угоди, а й над забезпеченням балансу інтересів Китаю. Існує два можливих сценарії: або сторони знизять напруженість у торгівельних відносинах, або зіткнуться з черговим витком конфронтації.

Одним із ключових питань для Китаю залишається Тайвань. Це “червона лінія”, яку Пекін незмінно позначає на всіх переговорах зі США. Китай вимагає, щоб Вашингтон дотримувався колишньої політики невтручання і не надавав підтримку Тайваню, зокрема, не постачав йому зброю. Уже зараз Китай запроваджує санкції проти американських компаній, що займаються постачаннями озброєнь на острів. Таким чином, навіть якщо основною темою переговорів буде торгівля, питання Тайваню неминуче опиниться на порядку денному, оскільки він залишається головною точкою конфлікту між Китаєм і США.

ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ: Якщо США і Китай домовляться, Росія залишиться в ізоляції

— Очевидно, що майбутнє російсько-китайських відносин далеке від того, яким його уявляють у Кремлі. Керівництво Росії помилково вважає, що співпраця з Китаєм будується на засадах рівноправного партнерства, однак реальність демонструє протилежне. Китай диктує свої умови, а Росія змушена їх приймати. Така залежність стає дедалі помітнішою, і якщо цей дисбаланс і далі поглиблюватиметься, російське керівництво може зіткнутися з серйозними наслідками.

Фактично у Москви залишається два шляхи: чекати, сподіваючись, що Китай пом’якшить свою позицію, або продовжувати надавати дедалі більші поступки в торгівельних угодах. Історія показує, що другий варіант для Росії вже став звичною практикою. Китай завжди діяв виключно прагматично, і розмови про “вічну дружбу” між країнами існують лише на рівні риторики. На ділі китайські перемовникы жорстко продавлюють свої інтереси як у нових угодах, так і у виконанні вже укладених контрактів. Це особливо небезпечно для Росії в умовах скорочення кола міжнародних партнерів і погіршення її позицій на світовому ринку.

При цьому глобальна кон’юнктура для Росії погіршується. Зараз на ринку нафти спостерігається надлишок, який продовжує зростати, зокрема через зниження попиту з боку Китаю.

Якщо США і Китай домовляться, це значно послабить геополітичний вплив Росії, позбавивши її навіть регіонального лідерства. Однак якщо між ними вибухне масштабна торгова війна, Путін може спробувати скористатися цим, запропонувавши Китаю вигідні умови.

У будь-якому разі ключові рішення у світовій політиці ухвалюватимуться саме в діалозі між Сі Цзіньпіном і Дональдом Трампом. Від того, як вони зможуть домовитися, залежатиме не тільки глобальний економічний баланс, а й доля Росії, а також розвиток ситуації в Україні.

Якщо між двома наддержавами не залишиться недомовленостей і напруженості, Кремль опиниться в повній ізоляції, а його інтереси перестануть враховуватися у світовій політиці.

ДМИТРО ЄФРЕМОВ: США спробують ускладнити Китаю доступ до європейського ринку

— На відміну від Сполучених Штатів, які захищають свою промисловість від китайської експансії за допомогою тарифів, Європейський Союз поки що не готовий до таких заходів. Однак останнім часом Брюссель розглядає можливість обмеження імпорту китайських електромобілів, сонячних панелей та інших товарів, що вже спричинило певні тертя у відносинах із Пекіном. ЄС також проголосив курс на “де-ризикінг” — зниження залежності від Китаю в стратегічно важливих галузях. Однак ця політика залишається здебільшого декларативною, а всередині самого Євросоюзу немає єдиної думки щодо того, наскільки жорсткі заходи слід застосовувати.

Варто також враховувати, що Сі Цзіньпін останніми роками значно скоротив кількість закордонних візитів — за минулий рік він здійснив лише чотири державні поїздки. Причини можуть бути різними, але очевидно, що він розставляє пріоритети, і в даному разі вибрав інший напрямок.

До приходу Трампа як США, так і ЄС розглядали Китай як головну економічну загрозу. Зараз, попри на зміни в американській адміністрації, Пекін продовжує дотримуватися стратегії експансії, роблячи ставку на зовнішню торгівлю. Спроби Китаю стимулювати внутрішній попит поки що не дали значних результатів, тож Пекін компенсує брак економічного зростання шляхом посиленої присутності на закордонних ринках. Це створює напруженість не тільки у відносинах з ЄС і США, а й з Японією, Австралією, Канадою та іншими країнами.

Після того як Китай почав втрачати американські ринки, Європейський Союз залишився для нього єдиною платоспроможною альтернативою. США, зі свого боку, мають намір ускладнити Китаю доступ до європейського ринку.

Росія, за всієї своєї економічної співпраці з Китаєм, не може компенсувати втрати від обмеження торгівлі зі США та ЄС. Крім того, Європейський Союз менш консолідований, ніж США, що робить його більш вразливим для китайського впливу.

Стратегія Китаю полягає в тому, щоб домогтися вигідних умов від європейців, надаючи лише символічні жести у відповідь. У Європі це розуміють, тому діалог між сторонами супроводжується прихованими суперечностям та відсутністю реальних кроків до зближення.

Зустріч лідерів США і Китаю на вищому рівні необхідна обом сторонам. Для решти світу вона стала б сигналом про готовність провідних держав до діалогу і пошуку компромісів, а не до ескалації конфлікту.

Згадуючи попередню каденцію Трампа, можна припустити, що Пекін саботуватиме виконання умов угоди, якщо вона виявиться невигідною.

Світ