Чому Путін всіляко затягує припинення вогню — думки експертів і глядачів FREEДОМ

22 березня 2025 р. 14:41

22 березня 2025 р. 14:41

Тиждень минув після переговорів української та американської команд у Саудівській Аравії, де обговорювалося питання про припинення вогню. Україна прийняла цю пропозицію. Росія ж не дала прямої відповіді і згоди. Путін заявив, що у РФ є свої умови і “нюанси”. Крім іншого, російська армія як обстрілювала мирні міста і села України, так і продовжує це робити, запускаючи сотні ударних безпілотників.

У понеділок, 24 березня, очікується черговий раунд переговорів у Джидді — між США та Україною, а також між США і РФ.

Тихіше не стало

Про припинення ударів по українських енергооб’єктах із Путіним у телефонній розмові 18 березня домовився президент США Дональд Трамп. Україна підтримала цю ініціативу, але залишила за собою право дій у відповідь у разі порушення домовленостей з боку Москви.

Вашингтон запропонував Росії домовитися про припинення бойових дій на 30 днів — на суші, на морі та в повітрі. Однак під час переговорів із Трампом Путін побічно відкинув цю ініціативу і висунув додаткові умови. Нібито він бажає повного і тривалого припинення вогню та не розуміє, хто і як контролюватиме його.

Неофіційно, за даними західних ЗМІ, Путін висунув ще низку вимог, серед яких територіальні поступки України, відмова від членства в НАТО. У Вашингтоні спочатку заперечували, що такі вимоги надійшли з Кремля. Однак в оточенні Трампа вже не раз лунали припущення, що територіальні поступки з боку України все ж таки мають бути.

Так, спецпосланець президента США Дональда Трампа Стів Віткофф у розмові з Такером Карлсоном заявив, що однією з ключових перешкод на шляху до завершення війни, розпочатої Росією проти України, залишається питання статусу окупованих територій — Криму, Донбасу, а також частини Запорізької та Херсонської областей. Про це ж раніше заявив радник президента США з нацбезпеки Майк Волтц в інтерв’ю Fox News.

У переговорах про перемир’я питання територій буде найскладнішим, заявив президент України Володимир Зеленський.

За словами глави держави, у Вашингтоні розуміють, що Київ ніколи юридично не визнає окуповані регіони російськими.

“Я хочу підкреслити абсолютно відверто: питання територій буде найскладнішим. Я це відчуваю, ми це розуміємо. Це буде для нас усіх виклик. І ми будемо захищати максимально Україну в цих питаннях, але нам буде дуже непросто. Президент Трамп і сьогодні розуміє, що юридично ми не визнаємо російськими окуповані території”, — заявив Зеленський.

У ніч на 19 березня російська армія завдала чергового масованого удару по Україні, запустивши дві балістичні та чотири зенітні керовані ракети, а також майже 150 ударних безпілотників. Частина атаки припала на енергетичну інфраструктуру країни.

Ці події відбулися всього через кілька годин після того, як президент Росії Володимир Путін нібито наказав припинити обстріли на 30 днів.

У наступні дні відбулися нові обстріли.

“У ніч на 21 березня російська армія почала масовану безпілотну атаку на нашу країну — загалом 171 ударний безпілотник, переважно “Шахеди”. Вони атакували об’єкти нашої інфраструктури. І в місті Кропивницькому, у центрі України, пошкоджено житлові будинки, а також православну церкву та школу. Серед поранених — четверо дітей. Напередодні ввечері завдано ще одного удару по нашій енергетичній інфраструктурі. Ми в Україні стикаємося з цим щодня і щоночі, ви це знаєте”, — сказав Зеленський під час виступу на засіданні Євроради.

Лідери країн Євросоюзу не вірять у те, що російський диктатор прагне завершення війни Росії проти України.

На думку глави італійського уряду, це може стати гарантією стабільної, довготривалої та ефективної безпеки. А без таких гарантій справедливий і тривалий мир в Україні неможливий.

Тому пропозиція про поширення на Україну принципу колективної оборони НАТО має бути винесена на обговорення, наполягає Джорджа Мелоні.

“Я займаю чітку позицію як щодо пропозицій інших країн, які, відверто кажучи, не дуже ефективні, так і щодо пропозицій, які висуває Італія. А саме: поширити дію 5-ї статті НАТО і на Україну. Це здається найпростішою та найефективнішою пропозицією з усіх ще й тому, що вона допоможе розкрити можливий блеф Путіна. Якщо Росія не планує знову вторгатися до своїх сусідів, то незрозуміло, чому вона не повинна приймати гарантії безпеки”, — сказала Мелоні.

Думки глядачів FREEДОМ

Чому Путін усіляко затягує припинення вогню? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Найцікавіші відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Тому що маніяки, одержимі жагою крові й ті, хто вирішив стати “паханом” для всієї планети, інакше поводитися не можуть. Тут психіатри мають дослідити суміш надіотизму й остаточно озвірілого фашизму. Як зупинити таке сталінсько-гітлерівське скажіння — всі добре знають рецепт. От тільки в РФ — нікому… Росіянам ближче й далі вмирати за божевільного”;
• “Звичайною зброєю не перемогти. Потрібна потужна інформаційна війна! Щоб правдою розкласти “армію” та тил росіян і так зруйнувати РФ зсередини”;
• “Треба вдень і вночі бити по Кремлю. Запускати туди сотні безпілотників. Україна ж наростила їх виробництво! Щоб облуплений гад особисто відчув, що таке смог війни. Та й москвичам давно пора”;
• “Я думаю, якщо настане тиша, то Путіна знищать самі росіяни, і він це добре розуміє”;
• “Одна стара схема. Гітлер обдурив німців, замість раю підсунув їм пекло війни. Так само й зараз — Путін будує пекло для нас, росіян. Але російський “народ”, як і Путін, у захваті від божевілля “священної війни”. Тому й не розуміє, куди Путін усіх веде — допомагають ворогу й зраднику Росії добити самих себе у війні! Гітлер до кінця затягував війну, тому й Путін буде — до кінця. Він новий Адольф”;
• “Припинення вогню автоматично породить питання: а навіщо тоді все починали і де обіцяне?”.

Думки експертів

Чи справді Путіну вигідне мирне затягування переговорів? Що ще змушує російського диктатора продовжувати війну проти України? Як себе поведуть США у відповідь на таку зневагу до зусиль Білого дому? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:

• Михайло Подоляк , радник керівника Офісу президента України;
• Дмитро Гудков , російський опозиційний політик;
• Людмила Покровщук , доктор філософії, експертка із зовнішніх і внутрішніх політик.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Трамп зацікавлений у припиненні війни, але він не підіграє Росії

— Це було очікувано, м’яко кажучи. Росія, безумовно, не прийняла припинення вогню як формулу початку руху до миру — це очевидно. Путін не зацікавлений у припиненні вогню і в мирі. Сьогодні це абсолютно ясно.

Так, він маскує свої наміри, пропонуючи квазіініціативи, які ми вже чули — і від французьких партнерів, і з боку України: мова про припинення ударів по інфраструктурі, про деескалацію в акваторії Чорного моря. Хоча, чесно кажучи, акваторія Чорного моря сьогодні явно не під контролем Росії — вона програла там, залишки Чорноморського флоту базуються в Новоросійську і не виконують військових завдань. За винятком ударів “Калібрами” по цивільних об’єктах, жодних значущих військових дій звідти не ведеться.

Перше: це цілком очікувана відмова від припинення вогню як концепції. Подивимося, чи будуть США застосовувати додаткові інструменти, щоб примусити Росію до припинення вогню. Україна, зі свого боку, заявила про готовність утриматися від взаємних ударів — якщо не буде атак по нашій інфраструктурі, ми також не завдаватимемо ударів по інфраструктурі Росії.

Друге: Путін не грає в гру Трампа і не збирається виконувати запропоновані умови. Він просто тягне час. І це ключовий момент — користуючись цим часом він хоче посилити ресурси по всій лінії фронту, наростити постачання, збільшити інтенсивність ударів ракетами, дронами, керованими авіабомбами. Тут змін не буде.

І третє — це разюча відмінність у підсумках переговорів, відображених у заявах Білого дому і в комюніке, опублікованому російською стороною. Там було озвучено абсолютно абсурдний пункт, нібито обговорювали заборону на постачання Україні військової техніки та розвідданих. Наскільки відомо, американська сторона офіційно заявила, що таких домовленостей не було і подібні теми взагалі не обговорювалися. Росія ж стверджує протилежне і називає це ключовою умовою припинення вогню.

Це, звісно, виглядає безглуздо. Фактично, країна-агресор вимагає, щоб сторона, яка обороняється, протягом 30 днів повністю втратила зовнішню підтримку, опинилася в дефіциті ресурсів, у той час, як Росія спокійно накопичуватиме свої сили — і потім продовжить наступ. Це не просто абсурдно, це неможливо ні публічно, ні непублічно обговорювати.

Проте Росія наполягає: відмова України від опору має бути умовою перемир’я.

Трамп веде свою гру. Він прагне швидких, відчутних результатів, використовуючи тактику дипломатичного тиску та інформаційного домінування. Він ініціативний, він шукає рішення.

Звичайно, Трамп зацікавлений у припиненні війни — будьмо об’єктивні. Але це не означає, що він підіграє Росії. Це не в інтересах США. Росія — історичний опонент, і ніякого “перезавантаження” не вийде.

Так, можливі спроби домовленостей, зокрема в економічній площині. Росія може пропонувати спільну розробку корисних копалин — ті ж рідкісноземельні метали. Причому частина з них — з окупованих територій, тобто вкрадені ресурси. Але такі пропозиції складно уявити як реалістичні.

Трамп не грає на боці Росії. Він хоче результат — і швидко. Але щоб досягти такого результату, необхідно застосовувати економічний тиск у великих масштабах. І тільки тоді можливий швидкий успіх.

ДМИТРО ГУДКОВ: Путін вважає, що до осені його переговорні позиції будуть набагато сильнішими

— Оскільки Трамп із Путіним не домовилися, і, як мені здається, адміністрація Трампа не готова йти на відкритий конфлікт і загострення відносин, зараз вони взяли паузу — щоб зустрітися знову і спробувати хоча б потроху знайти компроміси.

В умовах невизначеності Путіну явно невигідно припиняти військові дії. Він упевнений, що час працює на нього: у нього є ресурси — і гроші, і більша кількість людей, ніж в України. У Кремлі вважають, що до осені їхні переговорні позиції будуть набагато сильнішими. Тому буде затягування процесу, спроби висувати різні умови, звинувачувати опонента в порушенні домовленостей. Думаю, це буде тривалий процес.

Росія використовує типову тактику так званої гібридної війни. Хоча, по суті, це не гібридна війна, а гібридність “мирного” наративу. Слова — про мир, дії — зовсім інші. Ця двоїстість була у Путіна від самого початку, з моменту анексії Криму. Тому нічого нового ми не бачимо. Думаю, найближчим часом це проявиться особливо яскраво: заяви будуть дедалі більше розходитися з діями.

Річ у тім, що у Путіна є якісь важелі тиску на Трампа. Проблема в тому, що у Трампа практично немає ефективних важелів тиску на Путіна. Наприклад, він не може, як вважають деякі експерти, повалити ціни на нафту — це практично неможливо, тому що ринок занадто складний.

А коли важелів немає, залишається тільки намагатися домовлятися. І в цьому сенсі Путіну вигідно, щоб переговори тривали якомога довше: він вийшов з ізоляції, перестав бути військовим злочинцем — принаймні в очах Трампа — і став партнером по діалогу. Для нього важливо підтримувати цей діалог, вимовляти красиві фрази, але водночас затягувати будь-які реальні переговори про перемир’я.

Трампу необхідно показувати своїм виборцям історії успіху. Він багато говорив про те, що зупинить війну. Думаю, він мріє отримати Нобелівську премію миру. Він намагається укладати угоди в різних напрямках, а там — де вийде. Якщо згадати його перший термін, десь він досягав успіху, десь — ні. Він орієнтується на короткі угоди, але з Путіним така угода буде вкрай складною.

Цілком можливо, що через місяць Трамп втратить інтерес до цієї теми і переключиться на Китай, Гренландію або щось ще. У Європи — складний вибір. Ресурси є, але щоб компенсувати допомогу США і виділяти значні кошти Україні, європейцям довелося б суттєво урізати соціальні програми, до чого вони, судячи з усього, поки що не готові. Тому всі спостерігають за переговорами Трампа і Путіна, намагаючись зрозуміти, чим вони завершаться. І в якийсь момент Путін, найімовірніше, почне посилювати тиск, висуваючи дедалі жорсткіші умови. Це вкрай складний час для України.

У Європі немає чіткої або єдиної стратегії. У країн — різні позиції. Розуміння є: від Росії нікуди не дітися, це велика країна зі 140 мільйонами людей, вона залишається сусідом. З путінською Росією, звичайно, навряд чи можливе повернення до колишнього рівня відносин. Але розмова про необхідність стратегії стримування, зміни режиму і майбутньої реінтеграції Росії після Путіна — це єдиний шлях до того, щоб Європа почувалася в безпеці.

Тільки демократична, вільна, позбавлена імперських амбіцій Росія може бути гарантом миру. Якщо ж зберігається путінська імперська модель — це завжди ризик великої війни.

Ніхто не знає, як розвиватимуться події. Думаю, сам Трамп поки що не розуміє цього. Переговори, можливо, і не зайшли в глухий кут, але просуваються вкрай повільно. Навіть ті незначні домовленості, які були, вже не дотримуються.

Трампу потрібно шукати додаткові аргументи. Що він може запропонувати? Хіба що поетапне скасування санкцій в обмін на припинення вогню. Але, по-перше, у нього немає достатнього ресурсу для тиску, а по-друге, він, видається, не готовий до конфронтації з Путіним.

Для Путіна ключове — зберегти владу. Поки триває війна, всередині країни немає політичних проблем: не час для протестів. Що більше зовнішніх конфліктів, то простіше контролювати ситуацію всередині. Якщо витрати становлять близько 100 мільярдів доларів на рік, економіка може це витримати без різкого падіння рівня життя. Поки він навіть не вдається до примусової мобілізації, обмежуючись комерційною. Це не означає, що економіка в хорошому стані або санкції не працюють. Просто цього недостатньо, щоб змусити Путіна піти на поступки.

Мета Путіна — отримати прямий контроль над окупованими територіями і непрямий — над усією Україною.

Що довше триває війна, то гіршою стає ситуація для України, особливо з урахуванням позиції США. Для Росії ж, навпаки, ситуація може поліпшуватися: ресурси є, а у противника вони скорочуються.

У Кремлі розуміють, що неможливо впровадити в Україну проросійського кандидата — у нього не буде підтримки. Але вибори — це момент внутрішнього ослаблення: конкуренція, політична боротьба. Путіну вигідно, щоб Україна одночасно стикалася і з зовнішніми, і з внутрішніми проблемами. Можливо, після виборів він активізує дії, коли країна буде більш вразливою. Це, очевидно, його стратегія.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Путін розуміє, що не несе жодної відповідальності за зрив своїх обіцянок

— Росіяни не шукають західної карти. Вони вже почали педалювати заяви Трампа щодо Євросоюзу, НАТО і переговорних процесів.

Щодо можливого перемир’я, про яке говорить Трамп, зокрема щодо енергетики та інфраструктури, — у Європі це розглядають як можливість для Росії перегрупуватися. Саме тому ЄС наполягає на участі в переговорах і формуванні механізмів контролю. Європа не хоче бути заручником процесу, який не контролює.

Якщо перемир’я і буде досягнуто, Росія, найімовірніше, використає паузу для переозброєння. ЄС має розуміти, як діяти далі, особливо якщо ослабне підтримка з боку США. В умовах можливого запровадження американських мит Європа має бути готова до самостійних кроків.

Велика Британія, як і більша частина Європи також демонструє недовіру до Росії. З урахуванням її розвідувальних можливостей, заяви британських міністрів вказують на розуміння того, як Росія діятиме далі.

Путін грає в довгу. Його стратегія — тягнути час. Попри заяви про перемир’я в розмові з Трампом, уже тієї ж ночі Україна зазнала масованого бомбардування. Це ставить під сумнів сам факт того, що Путін дійсно віддавав накази про припинення вогню.

На жаль, США якоюсь мірою втягуються в цю гру. Хотілося б, щоб у них настало прозріння так само, як у Європейського Союзу.

Путін продовжить затягувати процес, поки не досягне своїх цілей. І тут виникає головне питання — яка буде відповідальність за порушення домовленостей?

Поки що конкретного механізму відповідальності немає. США раніше заявляли, що якщо Росія відмовиться від домовленостей, будуть вжиті заходи. Але після відмови Росії не відбулося нічого. Замість цього США запропонували пом’якшений варіант.

Проблема в тому, що в міжнародній практиці немає дієвого механізму відповідальності для країн та їхніх лідерів. Це одна з причин, чому став можливим напад Росії на Україну.

Президент України правильно зазначив: якщо ми взагалі дійдемо до реального перемир’я, воно має включати чіткий механізм відповідальності за порушення. Поки ж США проявляють обережність і не готові жорстко ставити це питання на порядок денний.

Світ