FT: Що стоїть за тихою зміною політики адміністрації Трампа щодо України

15 травня 2025 р. 03:04

15 травня 2025 р. 03:04

Коли віцепрезидента США Джей Ді Венса минулого тижня запитали про війну в Україні на форумі з питань зовнішньої політики у Вашингтоні, дипломати очікували традиційної критики Києва в стилі MAGA й завуальованої симпатії до Росії.

Натомість почули дещо інше. Венс заявив про російські пропозиції щодо завершення війни : «Ми вважаємо, що вони вимагають забагато».

Це здивувало присутніх, пише Financial Times.  Ще у лютому саме Венс був одним з головних учасників гучної суперечки в Овальному кабінеті, коли він різко розкритикував президента України Володимира Зеленського, звинувативши його в недостатній вдячності США за підтримку — інцидент, який здавався провісником повного розриву у відносинах Києва і Вашингтона.

Ці заяви Венса — частина помітної зміни тону в адміністрації Трампа. Американські чиновники дедалі більше втрачають терпіння щодо Владіміра Путіна, підозрюючи, що саме він, а не Зеленський, є головною перепоною для миру.

«Американці мали спрощене уявлення: зачаруємо Росію, натиснемо на Зеленського — і буде угода. Але з’ясувалося, що одного тільки “зачарування” Росії замало», — пояснив Вольфґанґ Ішингер , колишній посол Німеччини в США, якому Венс і зробив цю заяву.

Міжнародні зусилля для завершення війни активізувалися в останні дні. За пропозицією Путіна, в четвер у Туреччині мають відбутися прямі переговори між Росією та Україною.

Білий дім повідомив, що участь у зустрічі візьмуть державний секретар США Марко Рубіо та спеціальні посланці Трампа — Стів Віткофф і Кіт Келлоґ. Проте головної мети Трампа — перемир’я, яке могло б відкрити шлях до мирних переговорів і припинення війни — досі не досягнуто. Путін і далі відкидає міжнародні заклики припинити бойові дії, попри погрози нових суворих санкцій з боку Заходу, зокрема США. Його жорстка позиція дедалі більше дратує Трампа, зазначають спостерігачі.

«Це чутно в його риториці. Схоже, він усвідомлює, що дав забагато, не отримавши нічого натомість», — сказав Майкл Макфол , колишній посол США в Росії.

Справді, одна з пропозицій, яку минулого місяця розглядав Вашингтон, передбачала визнання російського контролю над Кримом — поступка, яка обурила і Україну, і ЄС, але навіть вона була відкинута Путіним.

Публікації Трампа в соцмережах свідчать про його роздратування. Наприкінці квітня, після чергових російських ракетних ударів по українських містах, він заявив, що « Кремль просто водить мене за ніс» і пригрозив Москві вторинними санкціями та обмеженнями у фінансовій сфері.

«Трамп дійшов висновку, що Путін — не союзник США. З’явилося розуміння, що Путіну не можна довіряти, що він не веде справжніх переговорів», — зазначив Білл Тейлор , який очолював посольство США в Україні у 2006–2009 роках.

Все важче звинувачувати українців у продовженні війни. Останніми тижнями Зеленський активно демонструє готовність до співпраці, погоджуючись на вимоги США щодо перемир’я. У неділю він погодився на запропоновані Путіним прямі переговори в Туреччині після того, як Трамп особисто закликав його це зробити. Відносини між Києвом і Вашингтоном після лютневого конфлікту в Овальному кабінеті покращились — зокрема, завдяки укладеній угоді про співпрацю у сфері стратегічних корисних копалин, що відкриває шлях для спільних американсько-українських інвестицій.

Українські посадовці вважають, що ця угода зміцнює позицію Києва у Вашингтоні.

«Тепер Трамп має власний інтерес», — зауважив один із них.

Але чи насправді Трамп змінив свою позицію на користь України — і чи готовий по-справжньому покарати Росію — залишається незрозумілим.

Хоча більшість західних лідерів і спецпосланець США Келлоґ розкритикували ідею прямих переговорів без попереднього припинення вогню, Трамп навпаки похвалив ініціативу Путіна, назвавши її «потенційно великим днем для Росії й України».

«Трамп точно бачить, що Путін не грає за правилами», — каже Ерік Ґрін , колишній радник президента Джо Байдена в Раді нацбезпеки, нині — експерт Carnegie Endowment.

Ішингер радий, що Венс змінив позицію щодо Росії, і зазначає, що позиції США та Європи щодо війни «починають зближуватися». Водночас, за його словами, Венс «не зробив наступного логічного кроку — не сказав, що тепер настав час справді натиснути на Росію».

Інші американські політики, втім, готові діяти жорстко. Сенатор-республіканець Ліндсі Ґрем заявив, що має двопартійну підтримку законопроєкту, який передбачає «руйнівні» санкції проти Росії, зокрема 500% мита на імпорт з країн, які купують російську нафту та газ, якщо Путін не почне серйозні переговори.

Документ уже підтримали 72 сенатори — що свідчить про стабільну підтримку України в Конгресі.

«Цими санкціями Сенат чітко дає зрозуміти: головний винуватець — це Росія», — заявив Ґрем наприкінці квітня. Він також додав, що Путін «припускається великої помилки, якщо думає, що може переграти Трампа».

Водночас експерти вважають, що Москва розраховує на втому Трампа від мирного процесу.

«Путін грає в довгу й вважає, що час на його боці. Він сподівається, що Трамп втратить інтерес, США припинять військову допомогу, і це ослабить українську армію», — зазначив Макфол .

Інші аналітики вважають, що ризик того, що Трамп кине Україну, останнім часом зменшився. Томас Ґрем, старший експерт Ради з міжнародних відносин і колишній директор з питань Росії в Раді нацбезпеки США, вважає, що Трамп не зможе досягти своєї мети — «перезавантаження» відносин із Росією — без розв’язання українського питання.

«На кону надто багато. Так, він ще може відмовитися від України — але це виглядатиме як поразка», — сказав він.

Світ