Після виборів. Чи зміниться курс Польщі щодо України?

03 червня 2025 р. 13:01

03 червня 2025 р. 13:01

1 червня відбувся другий тур голосування. І вже на ранок наступного дня Державна виборча комісія Польщі оголосила офіційні результати. Кароль Навроцький — кандидат, якого підтримала правоконсервативна партія «Право і справедливість» (ПіС), — здобув перемогу з результатом 50,89%, залишивши позаду представника панівної в країні «Громадянської коаліції» Рафала Тшасковського , який отримав 49,11%.

Явка становила рекордні 71,63%, що свідчить про виняткову мобілізацію електорату, який голосував за різні бачення майбутнього Польщі.

Загалом цю кампанію можна охарактеризувати як таку, в якій стикнулися дві політичні Польщі — відкрита до Заходу, толерантна та євроінтеграційна, з одного боку, та консервативна, орієнтована на «традиційні цінності» та сильну державу — з іншого. Перемога Навроцького — це не лише великий крок до політичного реваншу правого табору, а й сигнал про те, що польське суспільство не готове остаточно попрощатися з політичним курсом, який втілював табір ПіС.

Рух Польщі в правий бік?

Кароль Навроцький — фігура, що уособлює повернення до традиційних цінностей із усіма викликами, які це несе для сучасної Польщі. Історик, очільник Інституту національної пам’яті, відомий своїми однобокими поглядами на суперечливі історичні події, консерватизмом та акцентами на національній ідентичності.

Тож, орієнтуючись саме на таку категорію громадян, кампанію Навроцький вів із позицій оборони польських традицій, безпеки та релігійних цінностей. Його перемога — це значною мірою успіх партії ПіС, яка забезпечила йому підтримку організованого електорату консервативних поглядів і правого флангу та перенаправила частину голосів крайніх правих кандидатів, які не пройшли до другого туру, — Славоміра Менцена та Гжегоша Брауна.

Попри те, що президент Польщі не має повноти виконавчої влади, його повноваження у сфері безпеки, вето на законопроєкти, зовнішня політика та публічний вплив є істотними. В тандемі з можливим майбутнім урядом, особливо якщо відбудеться зміна парламентської більшості, Навроцький може стати центром правоконсервативного реваншу .

В оглядній перспективі може виникнути напруженість між консервативним президентом і чинним ліберальним урядом Дональда Туска. Навроцький має змогу блокувати ключові реформи, зокрема в судовій системі, євроінтеграції та співпраці з Європейським Союзом, що можна було зрозуміти з його риторики під час кампанії, яка свідчила про намір повернути в публічний дискурс теми, що нерідко розколюють суспільство: питання імміграції та ЛГБТ, Європейський зелений курс, історичні суперечки з Німеччиною та Україною тощо.

Водночас політичне майбутнє Навроцького залежатиме від здатності маневрувати між радикалами, які мають консервативніші погляди, ніж новообраний президент і партія ПіС, та поміркованими виборцями, які віддали йому голос на знак протесту проти Тшасковського.

До речі, Менцен нагадав Навроцькому про підписану ним декларацію, яка містить важливі для виборців крайньої правої «Конфедерації» постулати.

«Вам вдалося переконати моїх виборців дуже конкретними деклараціями, підписаними у мене в Торуні. Вам вдалося переконати моїх виборців, що ви маєте критичну думку щодо багатьох важливих дій попередніх урядів ПіС. Я дуже розраховую на те, що ви пам’ятатимете про це, що ви не забудете про ті мільйони виборців, які не голосували за вас у першому турі, але проголосували вчора», — нагадав Менцен.

Тому легітимність Навроцького від самого початку буде викликом, оскільки перемога лише у 1,78% не дає йому карт-бланш . Тим паче, коли йому довелося звертатися по електоральну підтримку до кандидатів, які мають сумнівну репутацію й власні політичні амбіції.

Не можна виключити як узалежнення Навроцького від «конфедератів», так і можливих зіткнень на конкурентній основі. Але тут так само ситуація залежатиме, зокрема, від того, наскільки міцними надалі будуть зв’язки між президентом та партією «Право і справедливість», яка підтримала його на виборах 2025 року.

Український контекст: між прагматизмом і викликами

Україна уважно стежила за цими виборами. Адже політика Польщі щодо україно-польського партнерства, підтримки у війні, транзиту зброї та економічного співробітництва має ключове значення.

Хоча Кароль Навроцький під час кампанії запевняв у підтримці України, його риторика часто супроводжувалася застереженнями щодо захисту інтересів польських фермерів і безпеки кордонів. Тому варто очікувати жорсткішої лінії у двосторонніх питаннях, особливо у сфері аграрної торгівлі, міграційної політики та політики пам’яті.

Втім, наразі говорити про антиукраїнську позицію нового президента Польщі зарано , а привітання Володимиром Зеленським Навроцького з перемогою й можлива їхня зустріч у недалекій перспективі можуть стати шансом на збереження міцної співпраці між країнами. Тож Києву доведеться проявити дипломатичну гнучкість і чітко демонструвати, що безпека Польщі — це також безпека України .

Важливо не допустити перетворення Навроцького на інструмент політики ПіС та інших правих сил, спрямованої на електоральну мобілізацію через риторику й дії, що зачіпають українців. У разі подальшого зростання впливу крайніх правих — можливо, навіть створення нової парламентської більшості після виборів 2027 року (або дострокових перегонів) — Україна може стикнутися з прохолоднішою Польщею , що є досить імовірним сценарієм через наявні тренди (й не лише в сусідній країні).

Також характерним є наголос Навроцького на питаннях історичної пам’яті : відновленні розкопок і ексгумацій польських жертв Волинської трагедії, посиленні ролі Інституту національної пам’яті, новій інтерпретації україно-польського минулого. Це загрожує зростанням напруження в діалозі між двома народами.

Окремо варто звернути увагу на ставлення Навроцького до європейської та євроатлантичної інтеграції України. Так, у своїх заявах і публічних виступах він дозволяв собі скепсис щодо руху Києва до західних організацій. Зокрема в етері однієї з програм у січні 2025 року Навроцький зазначив, що не бачить Україну ні в Євросоюзі, ні в НАТО. Також задля залучення голосів Славоміра Менцена він підписав декларацію з восьми пунктів, один з яких містить вимогу, націлену проти вступу України до Альянсу.

Така позиція може ускладнити внутрішній консенсус у Польщі щодо безумовної підтримки прозахідного вектора розвитку нашої держави, зважаючи на те, що Варшава досі була одним із ключових поборників цього.

***

Польща зробила свій вибір. І хоча Кароль Навроцький переміг із мінімальним відривом, символічне значення цього результату важко переоцінити, оскільки це — перемога правоконсервативного дискурсу, що для Польщі є сигналом подальшої поляризації, для Європи — викликом у збереженні єдності, а для України — нагадуванням, що навіть серед тісних партнерів варто вести проактивну дипломатичну роботу.

Попереду непростий період. Навроцькому доведеться не лише втримувати баланс між власним (і не зовсім) електоратом та реаліями європейської інтеграції, а й відповідати на безпекові виклики, що стоять перед Польщею та її сусідами. І не допустити ситуації, якою могла б скористатися Росія.

Світ