«Без королів». Чи загрожує Трампу Майдан?

16 червня 2025 р. 17:01

16 червня 2025 р. 17:01

Коли у Лос-Анджелесі на початку червня спалахнули протести проти депортацій нелегальних мігрантів , дехто поспішив охрестити їх початком американського Майдану проти Дональда Трампа. В цьому ж контексті прихильники подібної точки зору розглядали заплановану на 14 червня масову акцію «Без королів» . Мовляв, незабаром народний гнів охопить усю країну і винесе 47-го президента з Білого дому. Акція «Без королів» завершилася. Проте ознак революційної ситуації у США не спостерігається. Все це змушує замислитися: чи дійсно Трампу загрожує власний Майдан? Або ж американському президенту можуть бути навіть вигідні певні форми протесту?

В українців є вагомі підстави бути незадоволеними зовнішньою політикою адміністрації Дональда Трампа. Але об'єктивний аналіз процесів, що відбуваються у США, потребує вміння абстрагуватися від політичних симпатій та антипатій. І поглянути на події всередині Америки під різними кутами зору.

6 червня у Лос-Анджелесі спалахнули протести проти рейдів співробітників Міграційної та митної правоохоронної служби США (ICE) , які швидко переросли у заворушення. У відповідь президент Трамп наказав ввести у місто бійців Нацгвардії . І вступив у публічну суперечку з губернатором Каліфорнії демократом Гевіном Ньюсомом і мером Лос-Анджелеса Карен Басс, які звинуватили главу держави у зловживанні владою та навмисному провокуванні безладу. Через кілька днів спільними зусиллями місцевої поліції та нацгвардійців ситуацію частково стабілізували. Але про остаточне припинення протистояння говорити зарано.

Паралельно з цим 14 червня у США відбулася масштабна акція протесту проти авторитарної політики президента Дональда Трампа, яка отримала назву «Без королів». Дату організатори обрали не випадково. Вона збіглася з днем народження президента. А також із проведенням військового параду у Вашингтоні на честь 250-річчя американської армії . Мітинги пройшли у більш як 1500 міст і містечок у всіх штатах. Переважно вони мали мирний характер. Лише у рідкісних випадках протести набували форми силового протистояння. Точна кількість учасників акції «Без королів» невідома. Організатори наводять цифру до п’яти мільйонів осіб, хоча вона могла бути і на порядок меншою.

Сам Трамп провів цей день на військовому параді. Господар Білого дому так відреагував на акцію протесту проти його політики: «Я не відчуваю себе королем, мені доводиться проходити крізь пекло, щоб щось ухвалити. Ні, ні. Ми не королі. Ми зовсім не королі, дуже дякую», — сказав Трамп, додавши, що «король такого не терпів би».

Дональду Трампу справді навряд чи сподобалися мітинги, які пройшли країною 14 червня. Але щодо заворушень у Лос-Анджелесі та деяких інших містах у нього могла бути й інша, щоправда непублічна, думка. Так сталося, що бунти спалахнули якраз у розпал його сварки з Ілоном Маском. Після того як американці побачили, що протестувальники у Каліфорнії палять авто, кидають каміння у поліцію, блокують дороги та грабують магазини, фокус їхньої уваги швидко перемістився зі сварки мільярдера і президента.

Американці справді не надто задоволені діяльністю Трампа. Але вважають міграційну політику його сильною стороною. В опитуванні CBS News/YouGov, проведеному 4–6 червня, 54% американців заявили, що схвалюють політику депортацій Трампа, а 50% схвалили те, як він вирішує питання імміграції. Для порівняння, лише 42% підтримали його економічну політику, а 39% сказали те саме про підхід Трампа до боротьби з інфляцією.

Актуалізація теми боротьби з нелегалами корисна для президента. Радикальні ліві активісти, які долучилися до акцій протесту у Лос-Анджелесі, швидко перетворили його на насильницьке протистояння з елементами анархії та хаосу. І створили потрібну картинку главі Білого дому. Таким чином, Трамп отримав необхідні козирі і нагоду продемонструвати свою рішучість у наведенні порядку. Хоча у січні 2021 року він не квапився вводити Національну гвардію у Вашингтон для захисту Капітолію від радикалізованих протестувальників з іншого політичного табору.

Думки щодо використання Трампом військових для придушення руйнівних заворушень різняться і залежать від політичних поглядів. Ліберали та ліві схильні вважати, що спрямування Нацгвардії у Каліфорнію може бути небезпечним прологом до майбутніх спроб президента використати армію у політичних цілях. Консерватори і праві переважно підтримують логіку дій Трампа та переконані, що бездіяльність дорого коштувала б громадянам. Центристи зауважують, що президент мав би обґрунтувати доцільність свого рішення і не робити військових політичними заручниками.

З акцією «Без королів» і перспективами її впливу на американську політику теж не все однозначно. Хоча на загальнонаціональну демонстрацію проти політики Трампа вийшло чимало людей, її масовість не слід перебільшувати. У масштабах країни з населенням понад 330 мільйонів осіб навіть цифра у кілька мільйонів виглядає відносно скромно. Багато американців справді незадоволені діяльністю адміністрації Трампа, але поки що не настільки, щоб масово виходити на вулиці. Дехто не підтримує економічної складової, але загалом прихильно ставиться до міграційної політики та схвалює депортації нелегалів. Комусь може вкрай не імпонувати зовнішня політика Білого дому, але він позитивно сприймає скасування DEI (Diversity, Equity, and Inclusion — Різноманітність, рівність та інклюзія. — Ред. ) та відмову від гендерної ідеології. Частина американців досі зберігає віру у покращення економічної ситуації, хоча з підозрою ставиться до авторитарних нахилів і кадрових рішень президента. А хтось просто не зробив остаточних висновків і воліє почекати. Нарешті, потрібно зважити на те, що багато американців справді підтримують Трампа, попри його недоліки та скандальну репутацію. І з цим потрібно рахуватися.

Ще одним важливим фактором є ситуація у Демократичній партії США . Демократи досі не можуть оговтатися від поразки на виборах і перебувають у пошуку себе. У них немає загальнонаціонального авторитетного лідера і спільної позиції з низки питань. Є лише претенденти, які 2028 року розраховують кинути виклик республіканському кандидату у президенти. Серед них нинішній губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом .

Ньюсом намагається використати рейди Міграційної служби і введення до Лос-Анджелеса Національної гвардії на свою користь. Йому важливо набрати максимальну кількість балів, позиціонуючи себе як головного опонента Трампа і його «злочинного режиму». Логіка заяв Ньюсома, як і його спроби судитися з адміністрацією Трампа, зрозумілі. Але це не означає, що він має беззаперечний авторитет у Демпартії. Навпаки, надмірна публічна активність губернатора може не подобатися іншим партійним соратникам.

Демократична партія не має єдиної позиції щодо підтримки протестів. З одного боку, є спокуса використати їх проти Трампа. З іншого — неконтрольовані акції, які швидко перетворюються на мародерство, відштовхують більшу частину електорату. Сцени заворушень у Каліфорнії висувають у центр уваги дві проблеми, які сприяли успіхам республіканців в останні роки, — імміграція та злочинність . На думку частини демократів, Трамп може в такий спосіб створити їм політичну пастку, спровокувати конфлікт, а потім його загасити. Проте інша частина усвідомлює: партія втрачає моральну перевагу, коли відмовляється засуджувати підпали автомобілів, руйнування будівель і напади на правоохоронні органи.

Щоб правильно оцінити потенціал протестного руху у США, слід звернути увагу на різношерстий склад учасників демонстрації «Без королів». До її проведення долучилися близько 200 різних організацій. Вони об'єднані Трампом. Але їхні погляди на методи боротьби та пріоритетність завдань можуть дуже відрізнятися. І це велика проблема.

Гасло про фашизм у США голосно звучить, але не зовсім відображає поточну політичну ситуацію і є своєрідним кліше, яким ліві та ліволіберали часто зловживають у політичній боротьбі. Можна по-різному називати Трампа, критикувати і навіть ненавидіти його. Але за всього бажання важко ідентифікувати 47-го президента США як справжнього фашиста. Називати військовий парад на честь 250-річчя створення американської армії фашистським тільки тому, що його вирішив провести Трамп, образливо відносно людей, які взяли у ньому участь і щиро раділи з цієї історичної нагоди.

Наразі можна констатувати: США залишаються глибоко розділеною країною. Рівень підтримки Трампа хоч і впав порівняно з першими днями його нової каденції, але тримається на достатньо високій позначці і перевищує 40%. Акції протесту, які час від часу відбуваються в країні, виконують роль своєрідного застереження для адміністрації Трампа. Але не можна стверджувати, що Америка перебуває за пів кроку від початку революції. Важливо не тільки те, чи триватиме протестний рух, а й те, яких форм він набуде. За певних умов він може обернутися навіть на користь того, проти кого спрямований.

Світ