Втрачені можливості: чому саміт G7 не став проривом для підтримки України?

18 червня 2025 р. 17:17

18 червня 2025 р. 17:17

Саміт G7 у Кенанаскісі засвідчив зменшення спроможності групи діяти як єдина сила — союз технологічно розвинених демократій. Можливо, це не лише наслідок присутності Дональда Трампа , а й прояв глибших змін у самих Сполучених Штатах.

Так чи інакше, попри ухвалення окремих заяв і двосторонніх ініціатив, відсутність спільної позиції щодо України та санкцій проти РФ свідчить про структурне ослаблення. Ключових результатів було досягнуто поза колективним форматом, а єдиний підсумковий документ, який відображав спільну позицію, — резюме головуючого — містив пом’якшену риторику, що приховувала внутрішні розбіжності.

Підтримка України зберігається, однак узгодженої позиції не сформовано. Така фрагментація знижує стримувальну роль G7 щодо РФ і змушує Україну більше покладатися на двосторонні партнерства.

Порядок денний і результати

Канада як головуюча країна запропонувала такий порядок денний: посилення економічної стійкості, забезпечення ланцюгів постачання критичної сировини, розвиток технологій штучного інтелекту та квантових обчислень, а також удосконалення механізмів реагування на кліматичні катастрофи. Було заплановано шість тематичних спільних заяв і ширше залучення партнерів поза межами G7 — зокрема Індії, Бразилії, Південної Африки та Республіки Корея.

Попри порушення графіка, спричинені достроковим від’їздом президента США , лідери G7 досягли згоди в кількох ключових сферах. Було ухвалено спільні заяви з питань штучного інтелекту, квантових технологій, цифрової інфраструктури, боротьби з контрабандою мігрантів і транснаціональними репресіями, а також щодо готовності до надзвичайних ситуацій, зокрема лісових пожеж.

Під час саміту було анонсовано ініціативу Critical Minerals Action Plan ( План дій щодо критично важливих корисних копалин. — О.Ї .), яка фактично започаткувала «Альянс виробників критичної сировини». Її мета — зменшити залежність від китайських ланцюгів постачання , залучити до співпраці країни G7 та окремих партнерів із Глобального Півдня, а також упровадити механізми моніторингу, диверсифікації постачання та збільшення інвестицій у відповідальне видобування. Формат передбачає координування реалізації заходів із центром в Оттаві.

Усі учасники G7 і п’ять запрошених країн підтримали Kananaskis Wildfire Charter . Хартія фокусується на запобіганні та реагуванні на лісові пожежі й передбачає обмін супутниковими системами виявлення, погодними прогнозними моделями та спільну підготовку рятувальних служб. У документі закладено підходи, які можуть бути актуальними й для країн, що потребують розвитку цивільної стійкості в умовах зростання кліматичних ризиків.

Окремо США, Японія та Канада оголосили тристоронню ініціативу у сфері цифрової інфраструктури. Її мета — розробити стандарти зв’язку наступного покоління (зокрема майбутнього 6G), що базуються на принципах прозорості, безпеки та демократичного врядування. Ініціатива була подана як елемент ширшої відповіді на глобальну конкуренцію у сфері технологій і має потенціал практичного застосування в державах, які потребують підвищеної кіберстійкості.

Дистанціювання Дональда Трампа

Дональд Трамп прибув на саміт із запізненням, пропустив частину робочих сесій і залишив Кенанаскіс більш як за 12 годин до його завершення. Його достроковий від’їзд порушив заплановану програму, включно з двосторонньою зустріччю з президентом України, і фактично унеможливив ухвалення спільної заяви щодо України .

Тон дискусій цього разу був стриманішим, ніж на попередніх самітах, однак обмежена участь Трампа знову продемонструвала перевагу одностороннього підходу над колективною координацією . Підписана на полях саміту двостороння торговельна угода між США та Великою Британією — на відміну від відсутності аналогічних домовленостей із Канадою, Францією чи Японією — засвідчила вибірковість у підходах Вашингтона. В цьому контексті Україна не є винятком: схожі труднощі в комунікації зі Сполученими Штатами відчули й інші ключові партнери.

У робочих форматах саміту США виступили проти низки ініціатив, зокрема розширення санкцій на експорт російської нафти та згадок про державну відповідальність Росії за воєнні злочини . Підсумкові формулювання обмежилися загальною згадкою про «зусилля з досягнення миру», поданою в контексті ініціатив Трампа. Жодних зобов’язань або механізмів не було зафіксовано, що послабило політичний сигнал і ускладнило спільні дії.

Після завершення саміту Трамп спростував слова президента Франції Емманюеля Макрона про те, що достроковий від’їзд був пов’язаний із ситуацією на Близькому Сході. Формально це справді не вимагало його термінової присутності у Вашингтоні. Водночас не можна виключати, що увага до близькосхідного конфлікту — де Ізраїль демонструє військову перевагу над Іраном — відкриває для Трампа політичні можливості, які видаються перспективнішими, ніж складна й невизначена ситуація на українському фронті. Саміт у Кенанаскісі засвідчив уже відому закономірність: Дональд Трамп уникає багатосторонніх форматів, які передбачають тривалу й системну роботу над спільними рішеннями, — таких, як G7 або НАТО.

G6+1 для України

Саміт у Кенанаскісі приніс Україні відчутну підтримку, поєднану з елементами стратегічної невизначеності. Канада оголосила про новий пакет військової допомоги обсягом 2 мільярди канадських доларів, а також про пільгове фінансування й технічну підтримку для відбудови та енергетичної стійкості. Кілька європейських лідерів підтвердили двосторонні зобов’язання й підтримали запропоновані Україною умови припинення вогню. Водночас не було ініційовано жодної спільної дипломатичної дії з протидії російським крокам у системі ООН або розширення чинного санкційного режиму.

Президент Володимир Зеленський не зустрівся з Дональдом Трампом на саміті попри очікування — так само, як і прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді та новообрана президентка Мексики Клаудія Шейнбаум. У цьому немає ознак вибірковості: Дональд Трамп просто вирішив залишити саміт раніше через нагальні справи.

Однак важливо, що відбулося після цього. Вже наступного дня Нарендра Моді поговорив з Дональдом Трампом телефоном і виклав своє бачення можливих прямих переговорів із Пакистаном щодо припинення нинішньої фази військового протистояння. Трамп запросив Моді на зустріч під час зворотного маршруту з Канади до Індії, однак прем’єр-міністр відмовився — ймовірно, не бажаючи робити публічних заяв, які могли б підтвердити позицію США. Також президентка Мексики Клаудія Шейнбаум повідомила, що провела «дуже хорошу» телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом після того, як не відбулося особистої зустрічі на саміті G7. За цією логікою, розмова Володимира Зеленського й Дональда Трампа — телефоном або особисто на саміті НАТО — теж очікує свого часу.

Ще одна обставина залишається незрозумілою. На тлі започаткування на саміті G7 «Альянсу виробників критичної сировини», який координуватиме Канада, тема двосторонньої угоди між Україною та США про критичні мінерали практично не фігурувала в медіа . Це може свідчити про одне з двох: або довкола України в цьому контексті відбувається щось важливе, але непублічне, або ж не відбувається нічого — й потяг нової індустріальної трансформації рушив в іншому напрямку.

За відсутності повноформатної заяви G7 щодо України канадське підсумкове резюме згадує готовність України до припинення вогню та вітає дипломатичні зусилля, пов’язані з президентом США. Водночас документ не містить вимог до Росії та не пропонує механізмів реалізації миру.

Попри стійку підтримку з боку окремих партнерів, відсутність єдиної позиції G7 ускладнює збереження дипломатичної динаміки напередодні саміту НАТО в Гаазі. Ключові партнерства залишаються дієвими, однак покладатися на колективну координацію дедалі складніше.

Саміт G7 у Кенанаскісі не був провальним, але й не продемонстрував стратегічної узгодженості . Формат виявив здатність реагувати на політичні зміни, але не впливати на них. У медіа з’явилися порівняння G7 із бюро погоди: бачить, реагує, прогнозує, повідомляє, але змінити погоду не може.

Відсутність спільної заяви щодо України, пом’якшена риторика стосовно РФ та брак конкретних зобов’язань у сферах безпеки й санкцій свідчать про обмежену функціональність цього ключового форуму провідних технологічно розвинених демократій. G7 залишається важливим механізмом для формування світового порядку денного, але вже не є його головним рушієм. Навіть у тих сферах, де вдалося досягнути згоди, — таких як регулювання штучного інтелекту або ланцюгів постачання критичної сировини — механізми реалізації залишаються декларативними .

Для України підсумки Кенанаскісу лише підкреслюють потребу діяти одночасно в різних дипломатичних форматах — зміцнюючи двосторонні зв’язки та розширюючи стратегічні партнерства. Багатосторонні механізми й далі надаватимуть підтримку, але не гарантуватимуть результатів.

Світ