F-16 проти балістики: як американці випробували ідею, що не прижилась

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

F-16 проти балістики: як американці випробували ідею, що не прижилась

01 липня 2025 р. 16:13

01 липня 2025 р. 16:13

Основні тези

Американські інженери довели, що винищувач F-16 здатен збити балістичну ракету, але проект закрили через низькі шанси на успіх у реальному бою.
Технічні проблеми включали необхідність перебування літака близько до точки пуску та швидкість ракети, що робило перехоплення ризикованим.

Технічні проблеми включали необхідність перебування літака близько до точки пуску та швидкість ракети, що робило перехоплення ризикованим.

Винищувач F-16 / Associated Press

Американські інженери довели, що винищувач F-16 справді здатен збити балістичну ракету. Та попри успіх тестів, цей проєкт закрили, адже у реальному бою шансів повторити таке майже не залишалося.

Про це розповідає 24 Канал з посиланням на Defence Express . Ще у 2000-х американські інженери в межах експериментальної програми NCADE змогли збити балістичну ракету з винищувача F-16.

Як F-16 зміг і чому не зміг стати протиракетним щитом

Тоді у США хотіли створити дешевий засіб для перехоплення балістичних ракет на початковому етапі польоту – одразу після пуску, коли ракета ще набирає висоту. Для цього пропонували використати вже існуючі платформи: винищувачі F-16, F-15, F/A-18, а згодом навіть F-22 та F-35.

Головною "родзинкою" була ракета NCADE, яку створили на основі відомої AIM-120, доповнивши новою головкою самонаведення.

У 2007 році під час випробувань вдалося збити балістичну ракету: з винищувача F-16 випустили дві ракети AIM-9X, оснащені елементами NCADE. Результат довів, що така ідея технічно можлива.

Але далі з’ясувалося кілька критичних проблем. По-перше, щоб встигнути перехопити ракету на етапі розгону, літак має знаходитися дуже близько до точки пуску – спочатку говорили про радіус 160 кілометрів, а пізніше виявилося, що реально потрібно ще менше – близько 50 кілометрів.

По-друге, на цій висоті ракета розганяється так швидко, що "вікно" для перехоплення триває лічені хвилини. Це робило саму ідею надто ризикованою: пілот міг не встигнути зреагувати, а сам літак опинявся б під загрозою удару.

У підсумку, американські експерти дійшли висновку: хоча технічно проєкт вдався, з військової точки зору він неефективний і занадто складний у реальному бою. Тому програму закрили через відсутність перспектив і прогресу.

Нині у США пішли іншим шляхом. Наприклад, ракети AIM-174B (авіаційна версія SM-6) мають іншу концепцію – вони працюють за класичною схемою і можуть збивати не лише балістичні, а й гіперзвукові ракети, не вимагаючи від винищувача бути буквально "поруч" із місцем пуску.