Трамп у пастці: як війна в Україні може зруйнувати його репутацію, як Афганістан знищив Байдена

22 липня 2025 р. 14:01

22 липня 2025 р. 14:01

Експерти попереджають, що Трамп не зможе відвернутися від України без втрати авторитету

Чим довше триває війна в Україні, тим гострішою стає дилема для Дональда Трампа . Президент США, який обіцяв швидко припинити конфлікт та уникати нових воєн, зараз змушений балансувати між очікуваннями бази своїх прихильників, інтересами союзників та загрозою геополітичного приниження. На цьому тлі все частіше звучить паралель із війною в Афганістані — і тим, як вона зруйнувала репутацію Джо Байдена .

Про це пише Bloomberg. Візуально конфлікти не схожі: в Україні немає американських військ, немає двох десятиріч безрезультатної операції і немає евакуації з Кабула. Але політична логіка подібна: Трамп успадкував війну, яку не починав, але тепер несе повну відповідальність за її хід.

Колишній посол США в Україні Джон Гербст у розмові з Bloomberg попередив:

"Трамп вже пів року керує політикою США, а війна триває. І тепер вона на ньому. Він розуміє, що якщо Путін переможе під час його президентства, це буде великою поразкою особисто для нього" , — сказав Гербст.

Трамп намагається зберегти дистанцію і перекласти відповідальність на попередників. На зустрічі з Генеральним секретарем НАТО Марком Рютте він прямо заявив:

"Це не моя війна — це війна Байдена. Я намагаюся вас з неї витягти" , — заявив президент США.

Однак факти говорять про інше. Саме адміністрація Трампа призупинила допомогу Києву, а потім — під тиском союзників і загрози внутрішньої дестабілізації в Україні — оголосила про новий пакет озброєнь на мільярди доларів. У Білому домі стверджують, що це частина стратегії тиску на Кремль. За словами речниці Анни Келлі:

"Президент Трамп хоче зупинити вбивства, тому він продає американську зброю союзникам по НАТО і погрожує Путіну тарифами та санкціями, якщо той не погодиться на перемир’я" , — заявила вона.

Водночас всередині власної партії Трамп стикається з протилежною критикою. Один з його найближчих союзників Стів Беннон попереджає: будь-яке поглиблення участі США у війні може обернутись катастрофою для самого Трампа.

"Якщо Трамп почне продавати їм наступальну зброю, здатну бити по Росії, уникнути того, що ця війна стане його — буде неможливо. Медійники, українці, росіяни, неоконсерватори — усі скажуть, що це вже його війна" , — сказав Беннон.

Попередження звучать не лише з ультраправого крила. Ще до виборів 2024 року оглядач Washington Post Марк Тіссен закликав республіканців не блокувати допомогу Україні, нагадуючи про досвід Афганістану:

"Республіканці мають обрати: або підтримати Україну, або бути винними в падінні Києва, як Байден — у падінні Кабула" , — писав він.

А у лютому 2025 року президент Ради з міжнародних відносин Майкл Фроман застеріг, що поспішна угода з Росією лише дискредитує Трампа як миротворця:

"Якщо вам здавалося, що таліби на американських Хамві в Кабулі — це погана картинка, то уявіть російські колони на танках Abrams у Харкові", — заявив Фроман.

У самій Україні останні тижні відзначились новими ударами Росії — зокрема, масованими атаками на Львів, Вінницю та інші міста. Поки Трамп думає над стратегією, Путін демонструє, що не зупинятиметься. Це створює додатковий тиск на США: або посилювати підтримку Києва, або ризикувати політичним та моральним провалом, який Трамп навряд чи зможе перекласти на інших.

Яким був розвиток подій в Афганістані

Після терактів 11 вересня 2001 року США оголосили про початок глобальної війни з тероризмом. Її першою ціллю став Афганістан — держава, в якій, за даними американської розвідки, базувалося керівництво "Аль-Каїди", зокрема її лідер Усама бен Ладен. Цей регіон на той момент контролював радикальний ісламістський рух Талібан, який перебував при владі з 1996 року та надавав притулок терористам.

У жовтні 2001 року США разом із союзниками по НАТО розпочали військову операцію в Афганістані. Спочатку вона мала чітко окреслену мету — знищити терористичні угруповання та повалити уряд Талібану. Протягом кількох місяців союзники змогли витіснити талібів із Кабула та встановити контроль над ключовими містами.

З роками війна втратила підтримку американської громадськості. Витрати на військову кампанію перевищили $2 трлн, загинуло понад 2 400 американських військових, десятки тисяч афганців стали жертвами конфлікту. Хоча США створили й підтримували афганський уряд, той виявився надзвичайно залежним від зовнішньої допомоги й не здатним до самостійного управління без постійної військової присутності.

У 2018 році адміністрація Дональда Трампа почала прямі переговори з Талібаном без участі афганського уряду. Влада в Кабулі була виключена з процесу як така, що не має достатньої легітимності — це рішення викликало гостру критику з боку союзників.

29 лютого 2020 року у Досі, Катар, було підписано мирну угоду між адміністрацією Трампа й Талібаном . Документ передбачав поетапне виведення всіх іноземних військ до 1 травня 2021 року в обмін на зобов’язання Талібану не допускати терористичної діяльності на території Афганістану. Фактично це була одностороння угода, яка фіксувала намір США припинити військову присутність незалежно від стану справ на місцях.

У квітні 2021 року новообраний президент США Джо Байден оголосив, що дотримуватиметься умов виведення, але змістить кінцеву дату на 31 серпня 2021 року — з міркувань безпеки та логістики. У публічних заявах він наголошував, що США досягли ключової мети війни — знищення бен Ладена та послаблення "Аль-Каїди", і не повинні більше витрачати ресурси на невизначене "будівництво нації".

У серпні 2021 року, щойно стало очевидно, що війська США залишають країну, Талібан розпочав масштабний наступ . За лічені тижні він захопив усі ключові регіони, зокрема Герат, Кандагар, Мазарі-Шариф і Джалалабад. 15 серпня без суттєвого спротиву впав Кабул. Президент Ашраф Гані покинув країну, уряд фактично припинив існування.

Що сталося з Афганістаном після виходу США

Після захоплення влади в серпні 2021 року Талібан проголосив відновлення "Ісламського Емірату Афганістан", відкинувши всі напрацювання, створені за 20 років західної присутності. Було скасовано демократичну конституцію, розпущено парламент і ліквідовано більшість державних інституцій, які функціонували за підтримки США та міжнародної коаліції. Натомість країна перейшла до управління на основі суворої версії шаріатського права, подібної до тієї, що діяла за правління Талібану в 1996-2001 роках .

Новий режим швидко встановив контроль над силовими структурами, засобами масової інформації та освітніми установами . Було запроваджено жорсткі покарання : публічні страти, ампутації, побиття — все це знову стало частиною щоденного життя афганців. Здійснювалося це як "засіб відновлення справедливості", відповідно до заяв лідерів Талібану. Судова система функціонує на основі релігійних декретів, без належних процедур і права на захист.

Вихід США призвів до економічного обвалу. До 2021 року міжнародна допомога становила до 75% бюджету Афганістану. Зі встановленням режиму Талібану більшість донорів припинили фінансування. США заморозили приблизно $7 млрд активів Центрального банку Афганістану, що зберігалися у Федеральній резервній системі. Це вдарило по платоспроможності держави, унеможливило стабілізацію валютного ринку й призвело до масштабної фінансової кризи.

Економіка перейшла в тіньовий сектор. Інфляція зростала , ціни на продукти харчування подвоїлись, а доступ до елементарних товарів став ускладненим. За оцінками ООН, вже у 2022 році понад 90% афганців опинилися за межею бідності, а середній дохід родини впав до кількох доларів на день. Безробіття охопило більшість населення, а особливо — жінок, яким фактично заборонили працювати.

Після повернення Талібану країна стрімко занурилася в масштабну гуманітарну катастрофу . У 2023 році понад 28 мільйонів людей — майже дві третини населення — потребували гуманітарної допомоги. Причинами стали не лише політична дестабілізація й економічна криза, але й природні катастрофи — посухи, повені, землетруси.

Надання допомоги ускладнене через міжнародні санкції та відмову багатьох урядів співпрацювати з Талібаном. Навіть гуманітарні організації часто стикаються з перешкодами, зокрема через заборону жінкам працювати в цих структурах. У багатьох регіонах медична допомога повністю відсутня, а в лікарнях бракує обладнання, ліків і фахівців.

Один із перших кроків Талібану після повернення до влади — обмеження участі жінок у суспільному житті . Дівчатам заборонено навчатися після шостого класу, університети закриті для жінок. Їм також заборонено працювати в більшості сфер, включно з медіа, держслужбою та міжнародними НГО. У великих містах запроваджено нові вимоги щодо одягу, пересування без супроводу чоловіка та обмеження доступу до громадських місць.

Ці заходи фактично ізолювали мільйони жінок від освіти, праці, медицини, свободи пересування. Афганістан став єдиною країною у світі, де освіта для дівчаток зупинена на рівні середньої школи.

Чи чекає така сама ситуація на Україну?

Колишній співробітник СБУ, військовий аналітик Іван Ступак в коментарі " Телеграфу " підкреслив, що приклад Афганістану не можна прямо застосовувати до українського контексту. За його словами, в Афганістані йшлося про внутрішній конфлікт, тоді як в Україні від самого початку маємо справу з зовнішньою агресією.

"Там була громадянська війна, там не було зовнішнього вторгнення" , — зазначив Ступак.

Він нагадав, що США вкладали колосальні ресурси в Афганістан — за його словами, у пікові роки до 70 мільярдів доларів щороку. Американці намагалися перебудувати афганське суспільство: впроваджували вибори, розвивали права жінок і дітей, створювали інститути.

"Вони вкладали ці гроші, щоб переформувати суспільство. Права жінок, права дітей, громадянські права, вибори. Щоб зробити Афганістан з відсталої країни — проєвропейською" , — пояснив аналітик.

Проте ця спроба провалилась. І, на думку Ступака, ситуація в Україні принципово інша — як за характером держави, так і за сутністю конфлікту.

"Україна повністю проєвропейська, повністю світська. У жінок — ті самі права, що й у чоловіків. У нас немає громадянської війни. Є зовнішнє вторгнення. Тому ситуації дуже сильно відрізняються" , — наголосив він.

США можуть відійти від України, але це удар по їхній репутації

Водночас Ступак визнає, що в теорії США можуть змінити курс і відмовитися від підтримки України . Особливо це можливо за адміністрації Дональда Трампа.

"На жаль, такий варіант може бути. Вони можуть дистанціюватися. Сказати: це не наша проблема, це ваша. Ми вам допомагати більше не будемо" , — зазначив експерт.

Проте, на його думку, такий крок матиме серйозні наслідки не лише для України, а й для самих США. Зокрема, це вдарить по репутації американської зброї, яка протягом перших років війни показала себе як ефективна і така, що має попит.

"Всі ті здобутки, які були за перші три роки війни, — коли американська зброя була затребуваною, її хотіли купити — можуть нівелюватися. Зараз європейці ставлять це під сумнів. Кажуть: "А га, такий надійний союзник, що може нас кинути. Треба вкладатися у своє"", — зауважив Ступак.

Без США – проблемно. Європа не зможе замінити їх швидко

Якщо США справді відступлять, то компенсувати їхню допомогу негайно не вдасться . За словами Ступака, в короткостроковій перспективі європейці просто не здатні оперативно надати усе необхідне — зокрема, системи ППО, ракети, комплектуючі до вже наданої техніки.

"Ми не можемо, на жаль, замінити допомогу американців. І європейці не можуть це просто робити" , — пояснив він.

Він наголосив, що на запуск європейського виробництва під українські потреби підуть роки. І поділився особистим досвідом — як довго триває запуск навіть однієї виробничої лінії: спершу пошук ділянки, обладнання, підрядників, а потім будівництво і налаштування.

"Рік шукали, хто це може зробити. Шукали ділянку, велике підприємство, обладнання. Хто може зробити: ця фірма — ось цю лінію, та — іншу. І нам казали: у найкращому випадку — якщо взагалі без проблем — рік на будівництво. Потім ще пусконалагоджувальні роботи. У підсумку — від двох років, якщо сьогодні починати" , — сказав Ступак.

Після війни Україна все одно орієнтуватиметься на європейську зброю

Попри складнощі у короткостроковій перспективі, Ступак переконаний: після завершення війни Україна закуповуватиме європейське озброєння протягом десятиліть — і це природний напрямок.

"Ми будемо купляти — французькі літаки, німецькі танки, ППО. Європейське — воно ближче до нас. І нам воно буде потрібне й після війни" , — підсумував аналітик.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що поки Європа готується до масштабної модернізації збройних сил, Бельгія — країна в самому центрі НАТО та ЄС — переглядає свою оборонну стратегію . Відправною точкою змін стали уроки війни в Україні. Які висновки роблять у Брюсселі з українського опору, коли чекатиме бельгійські F-16 у небі України та як може виглядати можлива агресія Росії проти Заходу?

Світ