Навіщо Трамп простягнув руку Лукашенкові

09 жовтня 2025 р. 08:52

09 жовтня 2025 р. 08:52

Як і в Москви, в Мінська нині значно потеплішали відносини з Вашингтоном.

Але самопроголошеному президентові Білорусі Аляксандру Лукашенку вдалося те, чого не зміг домогтися Путін, — частково скасувати санкції з боку США . Після низки візитів у білоруську столицю представників американської адміністрації та телефонної розмови Дональда Трампа з Лукашенком , Білий дім ухвалив рішення зняти обмеження з білоруської авіакомпанії «Белавіа» й відновити роботу посольства США в Мінську. В обмін на це Лукашенко звільнив 52 політв'язнів .

Звільнення політв'язнів — це завжди хороша новина. Проблема в тому, що в білоруських в'язницях їх понад тисячу , а власті не збираються припиняти репресії проти опонентів режиму. Один з останніх вироків винесли авторові ZN.UA, політологу Ігорю Ільяшу : у вересні Мінський міський суд засудив його до чотирьох років колонії суворого режиму за обвинуваченнями в «дискредитації» Білорусі й сприянні «екстремістській діяльності».

Мотиви Лукашенка , який розвиває відносини з адміністрацією Трампа, більш-менш очевидні.

По-перше , він прагне розширити поле для маневру в ситуації, коли Мінськ політично й економічно залежить від Москви, а взаємодія Білорусі з Китаєм не може урівноважити вплив Росії. Це дає особисто Лукашенкові більше політичних можливостей, зокрема й під час обговорення його майбутнього. При цьому, як зазначив у розмові з ZN.UA представник українських спецслужб, ці контакти не пов'язані з планами Лукашенка щодо молодшого сина Колі.

По-друге , Лукашенко зацікавлений у знятті напруженості в регіоні, скасуванні санкцій проти Білорусі й відкритті європейського ринку для білоруських товарів. Адже хоча Мінськ і веде агресивну кампанію з проникнення на ринки країн Азії, Африки й Латинської Америки, саме Європа є основним споживачем білоруської продукції. Але цей ринок закрився 2022 року, а російський не в змозі повною мірою компенсувати європейський.

Однак Євросоюз узявся за Білорусь всерйоз. І поки що не має наміру скасовувати санкції.

Зокрема, Брюссель не збирається знімати заборону на польоти «Белавіа» у європейські країни. Так само як і введені 2022 року санкції проти «Беларуськалію». До цього Мінськ заробляв на експорті добрив до 2,5 млрд дол. на рік. Санкції вплинули й на транзит вантажів через територію Білорусі, оскільки припинилися постачання товарів із Росії в Європу. А вони приносили значний прибуток у бюджет. Частково цю проблему Мінську вдалося вирішити за рахунок нарощування китайських перевезень: через білоруську територію перевозять 90% залізничних вантажів між ЄС і КНР.

Драйверами жорсткої політики Євросоюзу стали Польща й країни Балтії. Єдину позицію ЄС Лукашенкові не вдається розхитати навіть за допомогою Угорщини . Але, на відміну від ЄС, США демонструють більшу гнучкість щодо Білорусі, навіть попри те, що Лукашенко не збирається робити якихось кроків для лібералізації свого режиму.

То які ж цілі переслідує Трамп , кидаючи рятувальне коло Лукашенку й виводячи його режим із міжнародної напівізоляції?

Це пов'язано насамперед з особистістю американського президента: Трамп, із його розмитими етичними нормами, передусім готовий до угод із будь-якими режимами й уживає заходів, які радикально відрізняються від політики попередніх адміністрацій США. «Трамп — це набір невиправданих ілюзій і ґешефт-дипломатії», — зазначив у коментарі ZN.UA народний депутат Богдан Яременко , котрий останнє десятиліття займається білоруською проблематикою.

Зважаючи на все, у Вашингтоні не довіряють старим каналам зв'язку й не упевнені, що до Путіна доходить саме те, що хоче донести адміністрація Трампа. Не так давно спецпредставник президента США Кіт Келлог так пояснив мету діалогу з владою Білорусі: «…забезпечити відкритий канал комунікацій, яким наші послання можуть передаватися президентові Путіну». Келлог відверто визнав, що саме це, а не звільнення політв'язнів у Білорусі, передусім було головним завданням американських посланців, які відвідували Мінськ.

Джерела ZN.UA в українських спецслужбах зазначають, що Лукашенко неодноразово посилав сигнали, що він відкритий до посередництва між Заходом і Росією і готовий консультувати західних політиків у їхньому діалозі з Путіним, пояснюючи слова й дії російського президента. «Скоріше за все, один із сигналів почули в Білому домі й вирішили через Лукашенка передавати інформацію Путіну. Якщо Лукашенко його довірена особа, то чому б і не використати цей контакт?» — пояснює мотиви адміністрації Трампа представник українських спецслужб.

За його словами, у Москві позитивно реагують на цей діалог між Вашингтоном і Мінськом, оскільки це додатковий канал комунікації, прямо не пов'язаний із Росією. «Цей канал ефективний: інформація не спотворюється . Загалом же, діалог між Лукашенком і Трампом — один з елементів формування якоїсь конструкції домовленостей у регіоні: білоруси представляють інтереси росіян щодо завершення війни», — вважає наш співрозмовник.

Новий курс Вашингтона вносить розкол у єдину позицію Заходу й послабляє й без того слабку білоруську опозицію. Звичайно, Лукашенко постарається використати ситуацію у внутрішній пропаганді, подаючи це як ознаку ослаблення міжнародного тиску. Крім того, цей крок Вашингтона Мінськ використовуватиме, щоб продемонструвати, що здатен вести окремий діалог із різними західними гравцями.

До чого призведе білорусько-американське потепління, невідомо, оскільки це залежить від багатьох чинників. При цьому в коментарі ZN.UA експерт Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Артем Шрайбман не відкидає такої ймовірності: якщо відносини Росії та США знову впадуть до рівня, який був до Трампа, то в певний момент Путін може сказати Лукашенку: «Сашко, ти загрався, годі вже тобі з нашим головним ворогом налагоджувати стосунки». І Сашко буде змушений послухатися, адже це буде вже зовсім інший рівень ризику для режиму Лукашенка.

Своєю чергою наш співрозмовник з українських спецслужб зазначив, що хоча Мінськ — це союзник Москви, в нього завжди були контакти з Заходом: без них Лукашенко не матиме впливу у відносинах із Путіним.

У тому, як далеко готовий буде піти Вашингтон, багато чого залежить від того, як далеко буде готовий піти Мінськ. Звичайно, Білорусь і далі звільнятиме політв'язнів: Лукашенко хоче стабілізувати ситуацію в регіоні, оскільки це дозволить білоруській продукції повернутися на європейський ринок. І хоча з території Білорусі в Польщу, Латвію і Литву проникають нелегальні мігранти, Мінськ, як запевняють джерела ZN.UA в українських спецслужбах, намагається все-таки не провокувати Варшаву, Вільнюс і Ригу.

Подальші дії Лукашенка визначать і кроки Євросоюзу. Можливо, що пом'якшення санкційного режиму з боку ЄС і є предметом переговорів між Мінськом і Вашингтоном. Малоймовірно, що Брюссель авансом пом'якшить політику щодо Білорусі. Так само як для європейських країн буде недостатньо, якщо Лукашенко звільнятиме політв'язнів лише невеликими партіями. Своєю чергою Лукашенко боїться продешевити в торзі політв'язнями.

Артем Шрайбман вважає, що нинішній курс Вашингтона на потепління відносин із Мінськом багато в чому залежить від того, як довго Трамп фокусуватиметься на спробах домогтися мирної угоди між Україною і Росією. Це багато в чому визначає інтерес глави Білого дому до Східної Європи загалом і Білорусі зокрема. Не виключено, що на якомусь етапі в Трампа всохне інтерес і він переключиться на інші проблеми. А без його зацікавленості складно уявити, що відлига триватиме.

Нинішній режим потепління між Вашингтоном і Мінськом виглядає дуже несталим. В остаточному підсумку все визначатиме розвиток війни Росії проти України. Поки ж Лукашенко й далі під ковпаком у Путіна, а будь-які спроби вийти за орбіту російського впливу будуть украй ризикованими для нього і його родини.

Світ