Захоплення Покровська може стати "перемогою", яку Путін покаже Трампу, — інтерв’ю з британським генералом

12 листопада 2025 р. 12:04

12 листопада 2025 р. 12:04

Для чого Путіну контроль над Донеччиною?

Європі час перестати покладатися на США та виробити власну стратегію, здатну забезпечити реальну поразку Росії. Без зміни мислення й рішучих дій Захід ризикує дозволити Кремлю зміцнити свої позиції, а Путіну — продовжувати жорстокі атаки проти України.

Якою має бути ця стратегія, чого чекати від Дональда Трампа, та чим закінчиться битва за Покровськ? Про це та інше в інтерв’ю "Телеграфу" розповів Річард Ширрефф — британський генерал у відставці, колишній заступник Верховного головнокомандувача Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі.

Божевілля Путіна

— Росія продовжує завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі України. Якою є мета Путіна? Ми добре знаємо, що торішня кампанія терору не зламала опору українців.

— Це класичний російський підхід. Здається, він справді переконаний, що, завдаючи ударів по енергетичній інфраструктурі України, зможе зламати стійкість українців. Але очевидно, що цього не станеться, адже Україна, якими б не були атаки, стоятиме непохитно. Українці чудово розуміють: якщо вони здадуться Росії — це буде кінець України.

Тож якщо визначення божевілля — це робити те саме, але очікувати інший результат, тоді Путін демонструє явне божевілля.

— Росія просто не розуміє ментальності українців.

— Я переконаний у цьому.

Історія вже бачила подібне. Гітлер намагався зламати дух британців 1940 року, бомбардуючи Лондон. Це не спрацювало.

Союзні бомбардування Німеччини під час Другої світової війни у також не змінили настрої німецького народу. Але це завдало величезної шкоди, і це була спроба перенести війну на територію Німеччини тоді, коли Захід ще не міг здійснити наземного вторгнення.

Український народ не зламається. А Путін продовжуватиме ці атаки, демонструючи весь жах і варварство свого нападу на Україну.

— Водночас Україна продовжує успішні удари вглиб Росії. Як оцінюєте цю тактику?

— Я вважаю, що дії України надзвичайно розумні, адже вона не намагається зламати дух російського народу. Натомість здійснює точкові, вивірені удари по енергетичній та нафтопереробній інфраструктурі, завдаючи шкоди російській економіці.

І це має як військовий, так і стратегічний сенс. Якщо, як повідомив президент Зеленський, обсяги переробки нафти в Росії скоротилися на 20%, — це пряма й очевидна перемога України. Тож я відношу це до зовсім іншої категорії дій, які заслуговують на підтримку.

Саме тому так важливо, щоб Захід — партнери України — надавали необхідні високоточні далекобійні засоби ураження, такі як ракети Tomahawk, для підтримки цієї кампанії.

На Америку не можна покладатися

— Але в цьому питанні все залежить від президента Трампа…

— На жаль, ми бачимо таку картину: спершу Трамп каже, що розглядає можливість передачі ракет Tomahawk Україні, а потім Путін говорить із ним телефоном дві години — і Трамп відступає. І це повторюється знову і знову.

Трамп гаряче висловлюється щодо санкцій. Віктор Орбан проводить із ним зустріч — і для Угорщини раптом роблять виняток.

Трамп, по суті, дуже податливий. Путін має на нього вплив. Тому на Трампа — а отже, й на Америку — не можна покладатися.

— Чи може Трамп взагалі втратити інтерес до врегулювання війни в Україні?

— Думаю, що це цілком ймовірно, адже перед нами людина зі, скажімо, дуже коротким періодом уваги. Але залишається сподіватися на здоровий глузд і стратегічне мислення — те, що завжди було притаманне багатьом американцям, які традиційно розуміли: безпека України означає безпеку Європи, а безпека Європи — це, своєю чергою, безпека Сполучених Штатів.

На мою думку, дуже ймовірно, що Трамп просто переключить свою увагу на щось інше, якщо не зможе досягти особистого великого успіху, якого прагне.

— Водночас ми бачимо, що Європа й далі дивиться на Вашингтон у пошуках сигналів чи допомоги у врегулюванні війни. Чи є така стратегія правильною? Чи Європі варто бути більш самостійною у питанні України?

— Європа має чітко сказати: "Ні, ми зараз не можемо повністю замінити Америку, але ми подвоїмо наші зусилля — збільшимо оборонні витрати, інвестуватимемо у стратегічні спроможності й забезпечимо той рівень підтримки, який потрібен Україні". Це те, що європейці повинні зробити.

Адже намагання триматися за Трампа не принесе успіху.

— Західна розвідка попереджає, що Путін може напасти на Європу вже протягом найближчих трьох-п’яти років. Чи такі оцінки реалістичні? Чи зможуть європейці взагалі бути готовими до прямого зіткнення з російською армією?

— Між оцінками розвідки, про які ви згадали, та реальними європейськими графіками є очевидна невідповідність. І це, на мою думку, означає, що Європа має діяти швидше й значно прискорити ці терміни.

Недостатньо просто заявити: "Ми збільшимо оборонні витрати до 5% ВВП до 2035 року". Тоді буде вже запізно.

Європі потрібна зміна мислення

— Я працюю в Брюсселі вже п’ять місяців і спостерігаю, як усе відбувається на рівні ЄС і НАТО. Нові програми виглядають добре — кредити, спільні оборонні закупівлі тощо, — але питання в тому, чи справді цього буде достатньо в умовах дедалі гострішої загрози.

— Ні. Потрібна повна зміна мислення, яка змусить європейців усвідомити: це — терміново.

Потрібно було розпочати щонайменше три роки тому. Ба більше, таке мислення мало б з’явитися ще на початку війни 2014 року. І ви бачите Брюссель, всім дуже комфортно, всі щасливі. Але вони не усвідомлюють реальності.

Україна щодня і щоніч піддається обстрілам — з "дощем" смертоносних ракет і дронів, які вбивають цивільних та руйнують житло, будинки й багатоповерхівки.

Тим часом Європа продовжує жити як зазвичай. Потрібна та фундаментальна зміна мислення, яка визнає: те, що відбувається в Україні, є прямою й екзистенційною загрозою для Європи.

— Дрони, ймовірно, російські, вже літають над європейськими столицями, у тому числі над Брюсселем. Нагадування про необхідність термінових дій.

— Абсолютно. Росія веде приховану війну проти Європи з 2014 року — вбивства, шпигунство, диверсії, підпали, маніпуляції з національними меншинами. І те, що ми бачимо зараз — польоти дронів над Бельгією, Німеччиною, Данією, Польщею — це фактично військові дії Росії проти союзників по НАТО.

Це все — частина російської тактики та доктрини: підривати цілісність держав нижче порогу відкритої війни. Але це також про виявлення слабких місць і тестування. Де Росія знаходить слабкість, вона продовжує тиснути далі — і ви, українці, добре це знаєте.

Тож потрібно застосувати дуже жорсткі заходи проти цих дронів. НАТО має показати рішучість. Інакше Росія просто продовжуватиме провокації.

— Можливо, варто оновити сценарії та плани реагування НАТО? Чи була достатньою реакція Альянсу на ті вторгнення дронів, які ми спостерігали?

— Я не вважаю, що цього було достатньо.

Бо це не демонструє сили. Є й технічні проблеми: неможливо збивати дрони дорогими ракетами. НАТО має вибудовувати оборону як проти асиметричних, так і проти симетричних загроз.

Ви також маєте рацію, коли говорите, що потрібно розробити план дій, провести воєнні ігри, щоб з’ясувати, що супротивник може зробити з вами. А потім вживати заходів, щоб протидіяти цьому. Потрібно набагато більше такого мислення.

— На мою думку, питання в тому, щоб Європа й Україна діяли разом. Адже ми маємо колосальний досвід у виявленні та знищенні дронів.

— Європа повинна вчитися й враховувати український досвід і експертизу. З 19 дронів, які порушили повітряний простір Польщі 10 вересня, лише три було збито.

Якщо ж 500 дронів атакують Україну, то, ймовірно, приблизно 420 із них будуть збиті.

Ви маєте надзвичайно ефективні рішення, які потрібно вивчати.

"Захоплення Покровська підніме дух Путіна"

— Моє наступне запитання — щодо ситуації на фронті. Ми бачимо битву за Покровськ. Як ви вважаєте, чи зможуть росіяни захопити місто, і який це матиме вплив надалі?

— Зазвичай я утримуюся від детальних коментарів про лінію фронту, бо, сидячи далеко, легко давати оцінки.

Але, по-перше, українські захисники демонструють виняткову стійкість і мужність перед лицем виснажливого російського штурму Покровська.

По-друге, цей наступ триває вже близько 18 місяців. Він коштував Росії, ймовірно, понад 100 тисяч солдатів. І при цьому вони просуваються надзвичайно повільно.

Що отримає Росія, якщо зрештою захопить Покровськ? Руїни міста.

Чи вплине це суттєво на здатність України оборонятися? Ймовірно, ні.

Але це створює ризик: це підніме моральний дух Путіна. Він зможе проголосити "перемогу" і сказати Трампу: "Ми виграємо в Україні. Дивись, я щойно захопив Покровськ".

Звісно, це підживить наратив, який може посилити спроби Трампа нав’язати Україні абсолютно неприйнятне припинення вогню, подібно до тих варіантів, які ми вже бачили.

Ще один момент: ситуація для України справді складна. Україна має знайти способи — за підтримки Європи — забезпечити не лише ресурси, а й людський потенціал, необхідний для ведення цих боїв на передовій.

Якщо росіяни все ж досягнуть успіху й захоплять Покровськ, так, вони, безумовно, спробують просуватися далі.

Але з поточними темпами — це надзвичайно повільне просування. Якщо Україна зможе знайти ще трохи резервів, вона, можливо, здатна буде досягти більшого успіху.

Захід має розробити нову стратегію щодо України

— Якщо повернутися до оцінок західної розвідки, які свідчать, що Росія може вести такі атаки до 2027 року, чи є щось, що може по-справжньому виснажити воєнну машину Кремля?

— Є.

Потрібно, щоб Європа та НАТО погодили розробку стратегії підтримки України для поразки Росії. Стратегії, яка робитиме Європу цілісною, безпечною та вільною від довгострокової загрози, яку становить Москва.

Це вимагатиме плану, який поєднає військові засоби для підтримки України — обладнання, логістику, дрони, артилерійські боєприпаси, підготовку, організаційну підтримку.

Це вимагатиме від України дуже уважно подивитися на те, як вона забезпечує людський ресурс для своїх збройних сил. Це вимагатиме від Заходу вжиття фінансових та економічних заходів, спрямованих на реальний удар по російській економіці — щоб підірвати та послабити її.

Це означатиме запровадження вторинних санкцій проти європейських та інших країн, які імпортують російську нафту, бо таким чином вони фінансують російську воєнну машину. Потрібна справжня рішучість. Потрібне політичне лідерство.

Потрібна сміливість. Потрібна та зміна мислення, про яку я говорив. За умови наявності такої стратегії, узгодженої й повністю підтриманої європейськими партнерами України та іншими, як-от Австралія, Канада та Південна Корея, я на 100% переконаний, що Україна могла б не лише зупинити Росію, а й змусити російських командирів усвідомити, що вони ніколи не захоплять Україну.

Ми бачили, що сталося наприкінці Холодної війни з Радянським Союзом. Фундаментально саме нездатність СРСР економічно конкурувати з Америкою і Заходом призвела до його розпаду.

Нам потрібно застосувати подібне мислення й зараз. Але для цього потрібен рівень лідерства й сміливості, якого, на жаль, я поки що не спостерігаю в європейських дискусіях.

Світ