The Washington Post: Трамп обрав геть невдалий момент, щоб тиснути на Україну

27 листопада 2025 р. 03:49

27 листопада 2025 р. 03:49

Якутія, офіційно Республіка Саха, — величезний російський регіон, що охоплює значну частину Сибіру на сході. Кілька днів тому міністр фінансів Якутії Іван Алексєєв підтвердив, що регіональна влада призупинила виплати російським військовослужбовцям через дефіцит бюджету та невизначеність щодо майбутніх зобов’язань, пише оглядач Джим Джераті у колонці для The Washington Post.

«На жаль, ситуація саме така» , — сказав Алексєєв в ефірі місцевого телебачення. — «Однак уряд виконав свою роботу, необхідні кошти вже забезпечені, і найближчими днями буде видано відповідний наказ, і всі виплати буде здійснено».

Росія не розкриває, скільки її військових походять з кожного регіону, однак, за даними «Радіо Свобода», у 2023 році представник російського міністерства оборони розпорядився «щоб Якутія ... щотижня направляла на український фронт п’ятсот чоловіків для покращення показників регіону». За словами того ж чиновника, Якутія виконала свою квоту лише на одну третину.

Нездатність виплачувати зарплати солдатам вчасно виглядає як серйозна проблема для країни, яка веде масштабну війну, навіть якщо це стосується лише одного регіону і тимчасово.

По всій Росії видно ознаки економіки, що тріщить під тиском війни . Доходи від експорту викопного палива наразі є найнижчими від початку вторгнення. Хай експорт пального й не зростає, але російські нафтопереробні заводи, газопереробні підприємства, паливні бази та трубопроводи вибухають — переважно через удари українських безпілотників.

Російський уряд різко погіршив свої економічні прогнози на наступний рік та визнав, що бюджетний дефіцит у найближчому майбутньому залишатиметься значно вищим . Це серйозний виклик для країни з украй обмеженими можливостями міжнародних запозичень. Росія підвищує ставку податку на додану вартість із 20% до 22%. Ба більше, як повідомляє The Moscow Times, «Центральний банк Росії вперше почав продавати фізичне золото зі своїх резервів у межах операцій Міністерства фінансів для фінансування державного бюджету».

Чи може Росія й надалі дозволяти собі вести кровопролитну війну в Україні? Так, наразі може — але з кожним місяцем фінансовий тиск зростає.

І все ж цього зовсім не видно у заявах адміністрації Трампа.

Міністр армії Сполучених Штатів Ден Дріскол нібито заявив європейським послам і західним чиновникам під час зустрічі в Києві у п’ятницю : «Збройні сили Сполучених Штатів підтримують Україну і цінують її, але чесна військова оцінка Сполучених Штатів полягає в тому, що Україна перебуває у дуже поганому становищі, і зараз найкращий час для миру».

Можливо, Дріскол бачив якісь розвіддані, недоступні широкому загалу. Але з того, що бачить суспільство, війна залишається кривавим, але переважно позиційним протистоянням: Росія просувається повільно, уривками, і платить за це величезною ціною у людях та техніці.

За приблизно три місяці — від саміту на Алясці 15 серпня за участі Президента Дональда Трампа та російського диктатора Владіміра Путіна до 21 листопада — російські війська захопили лише 900 квадратних кілометрів території України.

За цей же час Збройні сили Росії зазнали більш ніж 95 тисяч втрат — убитих, поранених або зниклих безвісти. За останні три місяці кожні 2,5 квадратниз кілометри територіального просування коштували росіянам приблизно двісті сімдесят одну особу. Лінія фронту розташована приблизно за тисячу кілометрів від Києва. Як висловився журнал The Economist 17 листопада: «Останній масштабний наступ Росії в Україні знову приносить майже нічого».

Та високі російські втрати не скасовують і високої ціни, яку платить Україна. Згідно з червневим звітом Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні, рівень загибелі українських військових також є високим — від шістдесяти до ста тисяч загиблих, а загальна кількість втрат — близько чотирьохсот тисяч. Україна — значно менша країна і платить непропорційно високу ціну у цій війні виснаження.

Якщо, за словами Дріскола, «Україна перебуває у дуже поганому становищі», це може пояснювати, чому вона розглядає можливість погодитися на останню — схоже, суттєво переписану — пропозицію Сполучених Штатів щодо завершення війни. Президент України Володимир Зеленський та українці мають усі підстави остерігатися будь-якої угоди про припинення вогню з диктатором та режимом, який порушив кожну підписану ним угоду з Україною.

Але пропозиція адміністрації Трампа з’явилася саме після того, як український антикорупційний орган оприлюднив докази причетності посадовців до масштабної корупційної схеми з відкатами .  Сполучені Штати погрожували повністю припинити підтримку України, якщо угоду не буде погоджено до Дня подяки — термін, який згодом відклали, коли перемовини продовжилися. Зеленський і українці, ймовірно, відчувають, що у них немає вибору, окрім як добиватися найкращих умов, які їм вдасться виторгувати, і принаймні переконати Трампа, що вони не є перешкодою для миру.

Після кожної з моїх трьох поїздок до України американські друзі запитували мене: «Чи виграє Україна війну?» Я відповідав чесно: «Я не знаю, але я знаю, що ці люди ніколи не здадуться» .

Цілком зрозуміло, що Трамп, який колись пообіцяв завершити війну за один день , наразі втрачає терпіння. Але ультиматум до Дня подяки, навіть якщо тепер він пом’якшений, свідчить: Трамп і його команда дають зрозуміти, що дні американської підтримки українського опору можуть добігати кінця.

Та хіба не українці мають вирішувати, коли саме вони повинні припинити боротьбу?

Світ