Трамп зневажає Європу: чому це більше не можна ігнорувати — Bloomberg

11 грудня 2025 р. 10:57

11 грудня 2025 р. 10:57

Президент США Дональд Трамп описує Європу як континент, що занепадає, а її лідерів — як “слабких”. Він покладає провину за продовження війни РФ проти України на країну-жертву та європейські уряди. Його останні висловлювання в інтерв'ю Politico стали посиленням потоку образ і неправди, за допомогою яких він здійснює міжнародну дипломатію, пише Bloomberg .

Ще до цього конкретного спалаху польський прем'єр Дональд Туск був серед багатьох європейців, які висловили шок з приводу антиєвропейської позиції нової Стратегії національної безпеки США.

“Дорогі американські друзі, Європа є вашим найближчим союзником, а не вашою проблемою... Ми маємо дотримуватися цієї єдиної розумної стратегії нашої спільної безпеки. Якщо, звичайно, нічого не змінилося”, — написав Туск у соціальних мережах.

Але, очевидно, щось змінилося. Колишній головний дипломат Європейського Союзу Жозеп Боррель описав оновлену безпекову стратегію США як “декларацію політичної війни”. Він закликав європейських лідерів перестати вдавати, що Трамп не є їхнім ворогом, “ховаючись за фатальним і самовдоволеним мовчанням”.

Проте реакція більшості європейських політиків на риторику Трампа, ймовірно, залишиться стриманою, оскільки вони знають, що президент США прагне боротьби. Трамп і його найближчі радники ухвалили надзвичайне, історичне рішення. Вони налаштовані налагодити стратегічне, політичне та комерційне партнерство з Росією диктора Владіміра Путіна і дистанціювати Америку від Європи.

Трамп ненавидить ЄС, який він критикував за “грабіж” Америки. Президент США відкрито прагне до ослаблення, а то й до повного знищення цього союзу. Нещодавній штраф ЄС у $140 мільйонів на компанію X Ілона Маска за порушення правил щодо соціальних медіа було описане держсекретарем США Марко Рубіо як “атака іноземних урядів на всі американські технологічні платформи та американський народ”.

Білий дім ототожнює інтереси великих американських технологічних компаній із власними й бореться з будь-якими спробами з-за кордону обмежити його зловживання владою. Більше того, Трамп вимагає від ЄС інвестиційної гарантії для США на $600 мільярдів, яку можна буде використовувати на його власний розсуд.

Стало очевидним, що ентузіазм Трампа щодо зближення США з Росією не є тимчасовим відхиленням, як сподівалися лідери Європи. Навпаки, це лежить в основі бачення MAGA.

Спецпредставник Трампа Стів Віткофф чітко висловив це минулого тижня, підбиваючи підсумки своєї недавньої зустрічі в Маямі разом із зятем Трампа Джаредом Кушнером із посланцем Кремля Кірілом Дмітрієвим.

“Росія має так багато ресурсів, величезні простори землі. Якщо Росія, Україна та Америка стануть бізнес-партнерами, всі процвітатимуть і всі будуть частиною цього, і всі отримають вигоду”, — заявив Віткофф.

Такі зауваження спонукали Туска заявити, що поточні переговори між РФ та США не стосуються миру для України, “а стосуються бізнесу”.

Було б нерозумно з боку європейських лідерів відповідати на зловживання з боку Вашингтона тим самим. Це відповідало б стратегії Трампа і майже напевно спровокувало б чергову хвилю нападок з боку США у вигляді підвищення мит. Жодні дипломатичні зусилля європейців не змінять поглядів адміністрації Трампа, яка розглядає партнерство з Росією як критично важливе для протистояння Китаю і вважає, що те, що відбувається в Європі та Україні, не стосується інтересів США.

У новій Стратегії нацбезпеки й риториці адміністрації Трампа щодо зовнішньої політики відсутня будь-яка імітація морального виміру. Йдеться лише про гроші й “Америка понад усе” — і ні про що інше.

Прихильники Трампа зневажають ліберальних європейців, які домінують у політиці континенту з 1945 року. Вони обурюються їхньою культурною зверхністю, яка є цілком реальною. Більшість високопоставлених європейських політиків і дипломатів приватно вважають нинішніх американських лідерів неосвіченими грубіянами.

Своєю чергою прихильники MAGA обурені пасивною реакцією Європи на міграцію. Команда Трампа дедалі більш відкрито заявляє про перевагу білої раси й переконання, що Франція, Німеччина, Велика Британія та інші країни зраджують свою культурну та етнічну спадщину, допускаючи “знищення цивілізації”.

Стара вашингтонська конвенція про невтручання у внутрішню політику дружніх країн відійшла в минуле. Адміністрація Трампа голосно заявляє про підтримку ультраправих партій у Європі, і деякі з них дійсно можуть незабаром прийти до влади.

Колишній посол Франції в США Жерар Аро характеризує “вражаючу частину” Стратегії нацбезпеки США про Європу як “ультраправу брошуру”.

Європа тепер явно визначена адміністрацією Трампа як ворог, регіон світу, де демократія і свобода слова нібито знаходяться під найсерйознішою загрозою. Білий дім, здається, не зважає на статус Росії як безсоромної тиранії — і на міжнародну думку, що правда зникла зі “словника” уряду США.

Найбільш очевидною і нагальною реакцією на Трампа і його нову Стратегію нацбезпеки є переозброєння Європи. На цю тему звучить багато заяв. Але наразі мало що вказує на те, що європейці зможуть надати Україні економічну та військову підтримку в обсязі, необхідному для компенсації відступу США. Відмова Трампа дозволити відправку ракет Tomahawk Києву, навіть якщо європейці заплатять за них, підкреслює його рішучість працювати над партнерством з Росією, в межах якого Україна може бути кинута на поталу Кремлю.

Тим часом Путін бачить усі підстави для продовження військового тиску на Україну. З Трампом на своєму боці російський диктатор не має причин йти на компроміс щодо вимоги про фактичну капітуляцію Києва і перетворення України на васальну державу РФ.

Майже жоден розсудливий європеєць зараз не вірить, що якщо Росія почне нові агресивні дії, наприклад, проти країн Балтії, адміністрація Трампа виконає свої зобов'язання перед НАТО і відправить військову допомогу.

Більшість європейців, а також багато американських аналітиків, очікують, що зрештою Вашингтон буде змушений визнати, що його поточна зовнішня політика ґрунтується на фантазіях. Росія не допоможе США протистояти Китаю. Путін не буде дотримуватися жодних угод з Америкою, які не відповідають його власним інтересам, а ці інтереси ніколи не збігатимуться з інтересами західних демократій. Він прагне лише отримати дозвіл — який Трамп, здається, готовий йому надати, на створення величезної сфери впливу в Східній Європі.

Але це “зрештою” здається дуже далеким. Наразі дуже сумнівно, що Європа зможе об'єднати й мобілізувати свою величезну економічну силу для створення надійної системи самооборони й безпеки. Європейські лідери все ще приїжджають до Білого дому, щоб підлещуватися до Трампа, замість того щоб зменшувати свою залежність, кажуть аналітики.

Деякі європейці досі чіпляються за надію, що якщо континент якось протримається до 2028 року, “кошмар Трампа” закінчиться. Тоді відносини між США та їхніми традиційними союзниками відновляться з того місця, де зупинилися в січні 2025 року. Це схоже на ілюзію. Навіть якщо наступник Трампа буде більш ввічливим і менш байдужим до колишніх союзників, буде використовувати стриману лексику і менше безсоромно тиснути на них, напрямок руху Америки, ймовірно, залишиться незмінним.

США володіють унікальною потужністю у світі. Трамп відкрито заявляє про своє рішення використовувати її в інтересах своєї країни, а не інших держав. Навряд чи його наступник буде прагнути повернути країні колишню роль лідера того, що називають “вільним світом”.

Новий курс Америки може стати точкою остаточного повороту: старі договори підуть у сміттєвий кошик, а наслідки відчує весь світ. Олексій Іжак аналізував нову Стратегію нацбезпеки США та пояснював, як Вашингтон знімає з себе відповідальність і чому платити за це доведеться іншим.

Світ