Росія не може припинити качати нафту навіть собі в збиток: експерт пояснив, чому

16 грудня 2025 р. 18:00

16 грудня 2025 р. 18:00

Зниження цін, санкції та зношені родовища загнали цю галузь у жорсткі рамки

Попри падіння світових цін та зростання збитків, Росія змушена продовжувати видобуток нафти, оскільки зупинка свердловин може призвести до незворотних втрат і ще більш тяжких наслідків для економіки. Таким чином, відмова від експорту для Росії навіть небезпечніша, ніж продаж сировини собі в мінус.

Що потрібно знати:

• У видобутку нафти у Росії існують операційна, повна та фіскальна межі рентабельності
• Зупинка свердловин може призвести до незворотної втрати видобутку
• Санкційний тиск б’є по найуразливішим точкам нафтової галузі РФ — ціною, логістикою та довгостроковою стійкістю видобутку

Про це у коментарі "Телеграфу" розповів політолог, спеціаліст зі стратегічних комунікацій Максим Гардус . За його словами, існує одразу кілька рівнів, за яких видобуток нафти у РФ втрачає економічний сенс:

• Операційний (технічний) кордон – коли ціна падає нижче за змінні витрати й компаніям невигідно навіть підтримувати видобуток. Для Росії це приблизно 30-35 доларів за барель для найкращих родовищ та 40-50 доларів для найгірших.
• Повна собівартість (з капітальними витратами, підтримкою тиску, інфраструктурою) – у середньому 40–55 доларів за барель, але також різна.
• Фіскальний кордон (коли держава починає втрачати доходи) – для російського бюджету ціна бездефіцитності оцінюється на рівні 70–80 доларів за барель. Адже у федеральному бюджеті на 2025 рік передбачено ціну $69,70.

Скільки коштує видобуток бареля порівняно із Саудівською Аравією

Експерт каже, що вартість видобутку нафти в Росії значно вища.

Річ у тому, що в Саудівській Аравії операційні витрати становлять лише 4–7 доларів за барель , а повна собівартість — 8–15 доларів . Це пояснюється наявністю великих, молодих та доступних родовищ.

Різниця між родовищами у Росії

Основу російського видобутку становить Західний Сибір , де більшість родовищ відкриті ще 1970–1980-х роках. Рівень їх виснаженості – 60-80%. Тобто потрібні дорогі методи підтримання тиску.

Нові родовища — в Арктиці (важка нафта). Мають собівартість 60-90 доларів за барель . Без західних технологій багато які з них сьогодні заморожені.

Окремо виділяється Сахалін : там відносно нові родовища. Проте є нюанси — морський видобуток та складна логістика. Собівартість на рівні 35–45 доларів за барель . При цьому зберігається залежність від іноземного обладнання та сервісів.

Чому Росія все одно продовжує продавати нафту

Річ у тому, що зупинка свердловин часто призводить до незворотної втрати видобутку.

Тут немає аналогії з краном на АЗС: закрив бензин не тече, але його доступність залишається. Консервація призводить до складних фізичних процесів, що роблять негарантованою розконсервацію.

сказав співрозмовник.

Він додав, що навіть малорентабельний продаж приносить живу валюту. Тобто держава переказує втрати на компанії через податки та ручне регулювання. А альтернатива – ще глибший бюджетний колапс. Але ціна цього – падіння інвестицій, деградація родовищ та майбутнє скорочення видобутку.

Поточна ситуація свідчить про ефективність санкційного тиску саме в найбільш вразливих для Росії точках — ціні нафти, логістики та довгострокової стійкості нафтової галузі.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав про те, що ціни на російську нафту Urals перебувають у найнижчому рівні початку повномасштабної війни.

Світ