«Мир» як бізнес: скільки США заробляють на війні в Європі

23 грудня 2025 р. 15:12

23 грудня 2025 р. 15:12

Чому Трамп так прагне припинення російсько-української війни , війни в Європі? Адже вона приносить США чималі гроші, причому більші, аніж на цьому заробляє Китай, Індія чи Туреччина. А Трамп відомий грошолюбець, який часто розповідає американцям про мільярди і трильйони доларів, які отримують Сполучені Штати за його президентства. Чи, може, насправді Америка зацікавлена у війні в Європі і просто маскується під миротворчість?

Прийнято вважати, що марнославний Трамп просто хоче отримати лаври миротворця у вигляді Нобелівської премії миру , адже він «уже зупинив вісім війн» . Насправді цифри свідчать про глибинні наміри американської адміністрації більш красномовно, аніж будь-які слововиверження з Білого дому. Найбільші статті американських заробітків на війні в Європі перебувають у сфері збройового та енергетичного бізнесу.

Американські режими та програми продажу зброї країнам Європи у 2022–2025 роках

Оборонні матеріали та товари подвійного призначення США продавали в Європу за кількома режимами та програмами.

Foreign Military Sales (FMS) — Міждержавні військові продажі. Іноземний уряд направляє до Агентства безпекової співпраці Міноборони США (DSCA) запит (Letter of Request). Після схвалення США надсилають офіційну пропозицію (Letter of Offer and Acceptance), яка після підписання стає юридично обов'язковою угодою.

Foreign Military Financing (FMF) — Програма грантового та кредитного фінансування, яка надає кошти дружнім іноземним урядам для закупівлі американських озброєнь, оборонного обладнання, послуг і навчання.

Direct Commercial Sales (DCS) — Прямі комерційні продажі. DCS дозволяє зареєстрованим у Директораті контролю оборонної торгівлі Держдепартаменту ( DDTC ) американським компаніям продавати оборонні матеріали безпосередньо іноземним партнерам. Уряд США не є стороною угоди, але зберігає контроль через систему ліцензування та кінцевого моніторингу використання.

Excess Defense Articles (EDA) — Передача надлишкового оборонного обладнання Міноборони США, яке більше не потрібне американським збройним силам, на пільгових умовах або безоплатно.

Export Administration Regulations (EAR) — Правила експортного адміністрування. EAR регулюють експорт товарів подвійного призначення — предметів, які мають як цивільне, так і військове застосування. Адміністрування здійснює Бюро промисловості та безпеки Міністерства торгівлі США ( BIS ).

Ukraine Security Assistance Initiative (USAI) — Програма фінансування під керівництвом Міністерства оборони США, створена Конгресом 2015 року для підвищення спроможності України ефективніше захищатися від російської агресії.

Звісно, при оцінці обсягу продажів є проблемні моменти через брак даних. Повні реєстри DCS із зазначенням сум, обладнання, кінцевого користувача та країни-одержувача не публікуються. Відкриті дані — це лише глобальні/регіональні агреговані дані та окремі випадки по країнах. Статистика BIS по ліцензіях не розкриває системно кінцевих військових користувачів, а визначити, яка частка експорту за EAR до європейських держав припадає саме на сектор безпеки та оборони, неможливо без доступу до закритої інформації. Дані за 2025 рік є неповними, адже багато контрактів ще в процесі нотифікації/імплементації, а офіційні статистичні звіти охоплюють період максимум до 2024 року.

Збройовий бізнес Америки: продажі в Європу у 2022–2025 роках

Сполучені Штати були найбільшим експортером основних видів озброєння у 2020–2024 роках, займаючи 43% світового експорту зброї. За оцінками SIPRI, поставки американських озброєнь до європейських держав у 2020–2024 роках зросли на 233% порівняно з 2015–2019 роками, а частка Європи в експорті США досягла 35% проти 13% раніше. Польща, Україна, Велика Британія, Нідерланди та Норвегія були серед десяти найбільших одержувачів зброї зі США у 2020–2024 роках. На Україну припадало 9,3% усього експорту зброї зі США та 26% експорту до Європи за цей період. На США припадало 53% європейського імпорту зброї у 2020–2024 роках порівняно з 41% у 2015–2019 роках.

Між 2017-м і 2021 роками портфель FMS для європейських союзників США в середньому становив 11 млрд дол., але 2024-го він досягнув 68 млрд дол . З 2022-го по 2024 рік польські закупівлі за FMS становили понад 55 млрд дол., або 30% європейського попиту. Топ-одержувачами американських FMS у Європі у 2022–2024 роках стали Польща, Туреччина, Фінляндія, Швейцарія, Німеччина, Італія, Іспанія, Румунія, Нідерланди, Велика Британія (сукупно, за FMS-повідомленнями, понад 5 млрд дол. на країну).

За даними Держдепартаменту, з лютого 2022-го до початку 2025 року США надали Україні близько 66,9 млрд дол . військової допомоги (Presidential Drawdown Authority — президентські повноваження щодо передачі із запасів Пентагону, USAI, FMF тощо) переважно у вигляді безповоротної допомоги зі складів Пентагону та контрактів, оплачених американськими бюджетами. Активний портфель міжурядових продажів (FMS) для України становить орієнтовно 596 млн дол ., причому фінансування може йти за рахунок як України, так і американських програм FMF. З лютого 2022 року по грудень 2024-го США виділили 28,6 млрд дол . через USAI, з яких 21,2 млрд було законтрактовано з виробниками, залишилося близько 4,1 млрд дол. незаконтрактованих коштів станом на жовтень 2024 року. У пакеті допомоги 2024 року Конгрес виділив 13,8 млрд дол . на USAI.

Ініціатива PURL (Prioritised Ukraine Requirements List) під егідою НАТО створила новий канал, через який союзники купують у США озброєння для України. За оцінками офіційних заяв, до серпня 2025 року через PURL акумульовано понад 2 млрд дол. внесків щонайменше від восьми країн — Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Швеції, Данії, Канади, Бельгії, Латвії.

Дані щодо DCS (Direct Commercial Sails) та експорту за режимом EAR/BIS значно менш прозорі, адже мають обмежену розбивку по країнах і категоріях.

Якщо за основу взяти те, що частка Європи в експорті США досягла 35%, то можна доволі орієнтовно оцінити загальну суму експорту оборонних товарів і товарів подвійного призначення у 2022–2024 роках у 259,56 млрд дол .

Якщо екстраполювати далі і припустити, що 2025 року частка Європи в експорті залишалася незмінною (35%), а показник сукупної суми FMS та DCS дорівнював найменшому значенню за звітні роки (205,5 млрд дол. — 2022-го), то гіпотетична сума експорту оборонних товарів і товарів подвійного призначення, експортованих США до Європи у 2022–2025 роках, може сягати округлено 331,5 млрд дол .

Енергетичний бізнес Америки: продажі в Європу у 2022–2025 роках

Після повномасштабного вторгнення з прийняттям плану REPowerEU у травні 2022 року Євросоюз узяв курс на відмову від російських енергоресурсів, і першим вигодонабувачем від цього стали США . Імпорт скрапленого природного газу (СПГ) до ЄС кратно зріс через відмову від трубопровідних постачань «Газпрому». 2021 року російський експорт газу, включно з СПГ, покривав 45% потреб у газі країн ЄС-27. Йому на заміну прийшли додаткові обсяги трубопроводами з Норвегії, а головне — постачання СПГ із США та Катару.

За офіційною статистикою, ЄС витратив на закупівлю СПГ з 2021-го по перше півріччя 2025 року всього 276,9 млрд євро. За нашими розрахунками, посилаючись на офіційну статистику Євростату та базу даних Kpler щодо частки США в загальному міксі скрапленого газу, імпортованого ЄС, можна зробити висновок, що з 2021-го по перше півріччя 2025 року включно ЄС імпортував зі США СПГ на суму 121,7 млрд євро . Якщо відкинути 2021 рік, то сума становитиме 114,4 млрд євро , або ж 124,1 млрд дол .

Джерело: авторські розрахунки на основі даних Євростату та Kpler

Наша оцінка близька до оцінки американського Інституту енергетичної економіки та фінансового аналізу, за розрахунками якого, імпорт СПГ до ЄС зі США за аналізований період становив 117,4 млрд євро .

Також США наростили експорт в Європу рідких вуглеводнів за статтею HS 27 «мінеральні палива, нафта, продукти переробки» на заміну російських після введення в дію шостого санкційного пакета ЄС, тобто з лютого 2023 року. На жаль, тут бракує відкритих статистичних даних, окрім 2024 року — 83,06 млрд дол. Однак оціночно обсяги імпорту ЄС зі США 2023-го становили приблизно 90 млрд дол., а за першу половину 2025-го — близько 44 млрд дол. Отже, загалом від експорту до ЄС рідких вуглеводнів Сполучені Штати отримали за період з 2023-го по першу половину 2025-го включно 217 млрд дол.

У цілому експорт енергетичних ресурсів до Європи — рідких вуглеводнів і природного газу у скрапленому вигляді — приніс США 341 млрд дол.

Підсумки і висновки

Підсумуємо отримані вище оцінки експорту оборонних товарів і товарів подвійного призначення — 331,5 млрд дол. та енергетичних ресурсів — 341 млрд дол. і отримаємо загальну оцінку 672,5 млрд дол . доходів за період 2022 рік — перше півріччя 2025-го. Це приблизно дорівнює ВВП Польщі. Чималі гроші як для Сполучених Штатів, чиї загальні статки дедалі більше поступаються китайським!

Однак тоді постає запитання: якщо США так вигідна війна в Європі, то чому Трамп виступає з миротворчістю? Адже доходи від далекої війни, коли США за «прекрасним океаном» і їм нічого не загрожує, приносять процвітання Америці, як і в попередні світові війни. Звісно, можна відповісти, що Трамп одержимий лаврами миротворця, тобто будь-що хоче отримати Нобелівську премію. Але це від лукавого. Насправді картина інша.

Для Трампа не важлива Україна як незалежна і суверенна держава, йому цікава територія, де є певні «мінерали» та «велика АЕС». Тому неважливо, буде ця територія аналогом Білорусі чи копією УРСР або ж узагалі стане в множині якимись новоросіями і малоросіями у складі Росії. Важливим для США є те, щоб отримати «своє». А це йому обіцяє кремлівський фюрер, який теж хоче отримати «своє назад» — і не тільки в Україні, а й у Європі. І тут Трамп уже на гачку.

Для Трампа не тільки не важлива, але й не потрібна об’єднана Європа, тобто Європейський Союз як такий. Ба більше, у Стратегії національної безпеки США фактично оголошено політичну війну проти об’єднаної Європи! Документ формально закріпив те, про що повчав європейців віцепрезидент США на Мюнхенській безпековій конференції, — не Росія і Китай є загрозою, а європейська ліберальна демократія. Трамп звинувачував Євросоюз у тому, що він буцімто був створений, аби обкрадати Америку. І це при тому, що і План Маршала, і подальша повоєнна політика США були спрямовані на об’єднання Європи перед загрозою комуністичної зарази. Усі повоєнні президенти США розуміли важливість інвестування в безпеку Європи для базових національних інтересів США. Відтепер про все це можна забути.

Трамп, як і його кумир Путін, надає перевагу двостороннім відносинам із країнами Європи, бо так легше нав’язувати конкретно взятій країні своє бачення картини світу, свої підходи, свою продукцію і послуги, від яких не можна відмовлятися. Трамп хоче не тільки послабити, але й знищити ЄС у взаємодії з Путіним, щоб потім нав’язувати країнам-членам свою волю і закупівлі американського — від енергоресурсів до високотехнологічної зброї, послуг техногігантів. Трамп готовий відігравати балансуючу роль між агресивною Росією та роз’єднаною Європою.

Трампова адміністрація США, виходячи з відродженої і модернізованої доктрини Монро двохсотрічної давності, концентрує інтереси Вашингтону в зоні обох американських континентів, одночасно наділяючи Росію можливістю відновити зону її геополітичного впливу в Європі та Азії. Це своєрідний хабар Путіну від Трампа. Хочеш Україну, пострадянський простір, Європу — бери… якщо зможеш. Але водночас Трамп хоче послабити Росію війною, щоб потім, як він вважає, легше було її відривати від Китаю та заробляти на її мінерально-сировинних ресурсах «багато мільярдів доларів для Америки». Втім, це ілюзія. По-перше , Росія та Китай поділяють спільні авторитарні цінності (щоправда, тут із Трампом немає розбіжностей, а от із політикумом і американським суспільством — є). По-друге , інтереси Росії та Китаю щодо виштовхування США з геополітичного Олімпу та послаблення об’єднаної Європи як геополітичного гравця цілком збігаються. До того ж не варто сподіватися на «багато мільярдів доларів для Америки». Навіть не беручи до уваги, що в Росії відсутні верховенство права і святість приватної власності, марними є сподівання на Росію як на Ельдорадо. У найкращий для двосторонньої торгівлі 2011 рік загальний оборот товарів становив 42,9 млрд дол. А ось найбільше американських інвестицій було 2013 року — 14 млрд дол., російських же прямих інвестицій в американську економіку — 6 млрд дол.

Утім, ситуація може виглядати інакше, якщо виходити з максими «що добре для Трампа і сім’ї — добре для Америки». Так, докладне розслідування журналіста Девіда Кіркпатріка у The New Yorker у серпні 2025 року стверджує, що сім'я Трампа заробила приблизно 3,4 млрд дол. завдяки президентській посаді. З цієї суми понад 2,3 млрд дол. надійшли від різноманітних криптовалютних проєктів. Піди знайди там афілійовані з Кремлем криптодолари!

Путін як спецслужбіст, що вивчив за останні чверть століття кількадесят очільників західних держав, зрештою на прикладі Шредера, Саркозі, Берлусконі не міг не дійти висновку, що їхня купівля — справа цілком реальна і прибуткова. Ну, а приклади Орбана, Фіцо та інших — тому додаткові підтвердження. Ну і от джек-пот — американський президент, який хоче і «багато мільярдів для Америки», і Нобелівську премію миру. Тому невипадковими були пропозиція на треку Дмітрієв—Віткофф поділитися частиною заморожених у Європі активів російського Центробанку, а також розмови про всілякі багатообіцяючі проєкти розробки рідкісноземельних металів, покладів критичної мінеральної сировини в Арктиці тощо. Умова — Україна, Балтія, Центрально-Східна Європа поступово повертаються в російську орбіту.

Для Трампа Україна — маловартісний актив для продажу, і якщо є покупець, який готовий платити, то чому б і ні? Усе, що потрібно, — це подати поразку, капітуляцію і подальше знищення України як «встановлення миру» в Європі. При цьому, за уявленнями Трампа, Америка буде винагороджена Росією, яка у вигляді плати і вдячності перебіжить на бік США і проти Китаю, а також «багатьма мільярдами доларів» від бізнесу. А якщо, раптом, щось не складеться, то статус-кво російсько-української війни із сотнями мільярдів заробітку на Європі та Україні вже показав свою прибутковість. Тому невипадково з боку Трампа і представників його адміністрації заздалегідь прозвучало попередження про відхід від справ миротворчості, якщо сторони не досягнуть угоди. Адже, якщо не вдасться сторгувати Україну Росії та приборкати Європу, то можна буде продовжувати бізнес, як зазвичай, — зброю та енергоресурси Європі і Україні. Ну, а щоб стимулювати Путіна до «мирної оборудки», можна пригрозити йому наданням Україні «Томагавків» і зрештою не надати їх, але певною мірою сприяти в наданні розвідувальної інформації по ураженню Силами оборони України танкерів «тіньового флоту».

Тому не потрібно мати ілюзій щодо обіцяного вже багаторазово «ось-ось» завершення війни. Її продовження цілком влаштовує адміністрацію Трампа під акомпанемент «мирних переговорів». Формула заробітку Америки виглядає просто — заробляти на війні, просторікуючи про мир. Тому й «пекельні санкції» як при Байдені, так і при Трампі весь час відкладаються, тим самим сприяючи агресору. А так звана антиескалаційна модель поведінки США насправді агресора тільки заохочує.

Світ