Коралові рифи поступово гинуть: чому 2026 рік може стати вироком для світових океанів

06 січня 2026 р. 17:28

06 січня 2026 р. 17:28

Світові коралові рифи можуть наблизитися до точки неповернення вже у 2026 році. Вчені пов’язують цей ризик із повторним потужним Ель-Ніньйо та зростанням температур океану. Найвразливіші екосистеми можуть не встигнути відновитися після попередніх теплових ударів, повідомляє ScienceAlert .

Тропічні коралові рифи займають менш ніж 1% морського дна, але підтримують близько 25% усіх морських видів. За останні десятиліття, згідно з оцінками експертів, людство вже втратило від 30% до 50% цих екосистем.

Після рекордних океанічних хвиль спеки у 2023–2024 роках корали зазнали масового знебарвлення щонайменше у 83 країнах. Науковці з дедалі більшим занепокоєнням дивляться на 2026 рік як можливий глобальний переломний момент для тепловодних коралів.

Ключову роль може відіграти кліматичний цикл Ель-Ніньйо — тепла фаза південного коливання. Нещодавно завершений цикл призвів до того, що 84% коралових рифів світу опинилися в стані теплового стресу “рівня знебарвлення”.

У нормальних умовах рифи мають кілька років для відновлення під час прохолоднішої фази Ла-Нінья. Проте через глобальне потепління Ель-Ніньйо стають частішими й сильнішими, а періоди відносного охолодження — коротшими.

Очікуване у 2026 році нове Ель-Ніньйо може настати занадто швидко після попереднього. Через це багато рифів не матимуть достатнього часу для відновлення, що загрожує масштабним руйнуванням.

Авторка матеріалу, старша дослідниця Плімутської морської лабораторії Саманта Гаррард, застерігає, що йдеться не обов’язково про одночасну глобальну катастрофу. Проте на місцевому рівні чимало тепловодних рифів уже демонструють ознаки незворотних змін.

Перетин точки неповернення зазвичай починається зі знебарвлення коралів. Під дією високих температур вони втрачають симбіотичні водорості, біліють і, за тривалого стресу, гинуть.

Загиблі корали швидко заміщуються водоростями, що унеможливлює відновлення попередників. У результаті риф може назавжди втратити свою початкову структуру та біорізноманіття.

Водночас не всі корали реагують однаково на тепловий стрес. Рифи в Акабській затоці та біля Мадагаскару продемонстрували відносну стійкість навіть під час рекордних температур 2023–2024 років.

Потенційними “резервами виживання” вчені також вважають мезофотичні рифи на глибині 30–50 метрів. Вони частково захищені шарами холоднішої води й можуть слугувати джерелом відновлення в майбутньому.

Окрім спеки, на корали тиснуть забруднення, надмірний вилов риби та прибережна забудова. Досвід Мезоамериканського рифу, що простягається майже на 700 миль (1126 кілометрів) уздовж узбережжя Мексики та Центральної Америки, демонструє, що зменшення локальних факторів стресу може сприяти частковому відновленню екосистем.

Додатковою загрозою залишається підкислення океану через поглинання CO₂, яке ускладнює формування коралових скелетів. Воно послаблює рифи та загрожує навіть глибоководним угрупованням.

На думку Гаррард, для збереження коралів у XXI столітті необхідно скоротити викиди вуглецю. Дослідниця тако рекомендує зменшити локальний антропогенний тиск і використовувати селективне розведення термостійких коралів у програмах відновлення.

За оцінками ООН, світ стрімко рухається до потепління на 2,8°C, що загрожує глобальним кліматичним колапсом із незворотними наслідками для екосистем та людства. Прогнози передбачають екстремальні погодні аномалії, затоплення прибережних міст, масовий голод та мільйони кліматичних біженців вже у цьому столітті.

Світ