Трамп створює для Путіна багато проблем — NYT

08 січня 2026 р. 11:32

08 січня 2026 р. 11:32

У грудні адміністрація президента США Дональда Трампа заявляла, що прагне “ стратегічної стабільності з Росією ”. Ця мета зіткнулася зі ще більш пріоритетним завданням Трампа: демонстрацією американської сили, пише NYT .

У середу, 7 січня, США здійснили один із найбільш провокаційних вчинків проти Москви з часу повернення Трампа до Білого дому, захопивши в Північній Атлантиці нафтовий танкер під російським прапором в ході військової операції.

Американські чиновники заявили, що операція була спрямована на забезпечення блокади експорту венесуельської нафти. Але для Росії, яка офіційно попросила Вашингтон припинити переслідування судна, цей крок став черговою образою з боку американського президента, який не соромиться обмежувати інтереси РФ, коли це йому вигідно.

Такий епізод показав, як спроби Трампа завоювати прихильність російського диктатора Владіміра Путіна, одночасно стверджуючи глобальне домінування США, сповнені суперечностей і становлять ризик для обох сторін.

З одного боку, прихильність Трампа до використання сили для просування того, що він вважає національними інтересами, збігається з концепцією Путіна про світовий порядок, в якому домінують великі держави. Але акцент Трампа на силі також загострив напруженість у відносинах з Росією в таких регіонах, як Латинська Америка, де Путін прагне розширити свій вплив, і підкреслив глобальну слабкість РФ, яка продовжує війну проти України.

“Скільки проблем Трамп вирішує для Путіна? На мій погляд, дуже мало. Здається, він створює значно більше проблем, ніж вирішує”, — каже Майкл Кіммедж з Інституту Кеннана у Вашингтоні.

Попри тривалі переговори з Путіним, Трамп досі не змусив Україну капітулювати перед РФ і продовжує ділитися цінною американською розвідінформацією з Києвом. Кіммедж стверджує, що в Європі розбіжності Трампа із західними лідерами можуть бути приємними для Кремля, але збільшення інвестицій Європи у власну оборону в результаті цього — дещо менш приємне для Москви.

У Венесуелі, давній союзниці Кремля, дії Трампа підтвердили світогляд Путіна щодо сфер інтересів, але також підкреслили нездатність Росії допомагати своїм партнерам. Захоплення Штатами венесуельського лідера Ніколаса Мадуро стало черговим ударом по союзнику Москви, після американських авіаударів по Ірану минулого літа і падіння режиму сирійського лідера Башара Асада в грудні 2024 року.

“Схоже, російська протиповітряна оборона не дуже добре спрацювала, чи не так?”, — сказав міністр оборони США Піт Гегсет, маючи на увазі російське озброєння в арсеналі Венесуели.

Прессекретар Білого дому Керолайн Левітт заявила, що особисті стосунки Трампа з Путіним і лідером Китаю Сі Цзіньпіном “будуть продовжуватися” попри будь-яку напруженість навколо Венесуели. Але в дописі в соцмережах у середу, 7 січня, в якому Трамп критикував Норвегію за те, що йому не присудили Нобелівську премію миру, він дав зрозуміти, що розглядає свої стосунки з цими лідерами крізь призму військової сили.

“Єдина країна, яку Китай і Росія поважають і бояться, — це США, відновлені Дональдом Трампом”, — написав Трамп у соцмережах.

Протягом більшої частини свого другого терміну в Білому домі Трамп прагнув домовитися з Путіним, навіть попри те, що російський лідер відкидав спроби США досягти компромісу, щоб зупинити бойові дії проти України. У грудні Білий дім закріпив цей підхід в оновленій Стратегії національної безпеки, в якій припинення війни РФ проти України та досягнення стратегічної стабільності з Росією визначено серед ключових пріоритетів.

Білий дім намагався представити США як нейтральну сторону в мирних переговорах, хоча деяка американська підтримка все ще надходить до України. Цього тижня в Парижі на зустрічі європейських лідерів з американськими та українськими чиновниками не вдалося досягти ясності щодо ступеня участі США в потенційних військових силах для стримування можливого нового вторгнення Росії після закінчення поточної війни.

“Ми тут, щоб виступати посередниками й допомагати в мирному процесі, і ми готові зробити все необхідне, щоб досягти цієї мети”, — заявив після зустрічі спецпосланець Трампа Стів Віткофф.

У Західній півкулі підхід США до Росії більш конфронтаційний. Американські чиновники описують РФ як одного з противників США, який використовує партнерство з Венесуелою для розширення свого впливу в Латинській Америці — динаміку, яку Вашингтон має намір зупинити, заарештувавши Мадуро.

ЗМІ писали, що США тиснуть на тимчасовий уряд Венесуели, щоб той вислав із країни шпигунів і військових Китаю, Росії, Куби та Ірану. А застосовуючи морську блокаду венесуельського експорту енергоносіїв, США кидають виклик системі тіньового флоту, на який покладаються Росія та інші країни, що підпадають під санкції, для продажу своєї нафти.

У середу американські військові вжили надзвичайних заходів, щоб захопити нафтовий танкер. У спробі уникнути захоплення судно, раніше відоме як Bella 1, почало плавати під російським прапором. Росія відправила принаймні один військовий корабель, щоб супроводжувати танкер, а також зробила офіційний дипломатичний запит до США з проханням припинити його переслідування.

Але ці заходи не змогли зупинити США, які відправили військові літаки з баз у Великій Британії для проведення операції з захоплення судна. Прессекретар Білого дому Левітт заявила, що екіпаж може бути доставлений до Штатів для притягнення до відповідальності.

Росія висловила протест, стверджуючи, що захоплення судна порушує міжнародне право, й зажадала якнайшвидшого звільнення російських громадян, які перебували на борту. Однак уряд РФ не погрожував наслідками, а Путін і російські військові не відразу прокоментували захоплення танкера.

Це було ознакою того, що Москва намагалася стримати напруженість, як і після критики Путіна з боку Трампа протягом останнього року або після інших дій США, що кидали виклик глобальному впливу Росії, таких як удари по Ірану. Таким чином РФ спробувала залишити відкритими двері для вигідної угоди з Трампом щодо України. Але це також показало межі власної сили Москви.

“Росія не є країною, яка може покладатися виключно на силу примусу. У цьому полягає суперечність Путіна, і, як не дивно, Трамп, можливо, допомагає виявити цю суперечність”, — зазначає аналітик Кіммадж.

Росія оговтується після захоплення США Мадуро — ключового союзника Кремля, та водночас у Москві зухвалі дії Трампа щодо Венесуели також розглядають як повернення до політики великих держав — світового порядку, в якому більші імперіалістичні держави безкарно домінують у своїх регіональних сферах впливу, писала WP. Втім, млява реакція РФ на дії США проти Венесуели підкреслила, як спрямування сил на війну проти України та втрати у цій війні послабили можливості Росії як союзника . Таку ж по суті відсутність реакції відчули й інші ключові союзники Кремля, зокрема Сирія, Іран та Вірменія, які також покладалися на підтримку Москви.

Світ