Європа збилася зі шляху, поки Трамп змінює світовий порядок — Politico

10 січня 2026 р. 09:47

10 січня 2026 р. 09:47

Операція президента США Дональда Трампа з усунення Ніколаса Мадуро з посади президента Венесуели приголомшила високопосадовців ЄС. Потім Трамп поставив під сумнів НАТО, погрожував Кубі та Ірану й заявив, що йому потрібно отримати контроль над Гренландією “з міркувань національної безпеки”, незалежно від того, чи погоджуються з цим американські союзники, пише Politico .

“Мені не потрібне міжнародне право”, — заявив Трамп цього тижня в інтерв'ю New York Times.

Але міжнародне право потребує Трампа. Його підхід становить екзистенційну загрозу не тільки для глобальних угод, таких як Паризька кліматична угода, але й для Європейського Союзу, найбільшої у світі “фабрики” міжнародного законодавства. Щороку ЄС видає понад 2000 директив, актів, регламентів та інших юридичних документів, що регулюють економічне та суспільне життя 27 країн Союзу.

У світі, де домінували б США і де верховенство права не мало б значення, законодавчий апарат ЄС може швидко стати дивним анахронізмом. Перший тиждень 2026 року знову продемонстрував параліч і безсилля європейського керівництва у відповідь на дії американського президента, який хвалиться, що єдине, що може його зупинити, — це його власне почуття “моралі”.

“Це дуже важливий момент. У європейських ЗМІ була тенденція висміювати Трампа і його оточення, представляючи їх дурними, а іноді навіть божевільними. Я вважаю, що це неправильно. Вони дуже здібні”, — сказав один європейський дипломат, висловлюючись на умовах анонімності.

Але їхня місія, за словами цього дипломата, чітка: робити все необхідне для просування інтересів США й адміністрації Трампа. Білий дім не дбає про те, щоб бути хорошим союзником Європи, і більш ніж готовий критикувати, погрожувати, залякувати і, можливо, атакувати континент.

“Це не може бути несподіванкою”, — додав дипломат.

Україна

Але майже через рік після початку другого терміну Трампа в Білому домі європейські лідери та чиновники так і не обговорили офіційно нове дистанціювання Америки від її колишніх близьких союзників на стратегічному рівні.

“Це потрібно обговорити. Причина, чому ми не провели повноцінної дискусії з цього приводу, — це Україна”, — сказав європейський дипломат.

І ось у чому полягає суть напруженості, яка паралізує реакцію Європи. Так само, як Європа все ще залежить від НАТО в питаннях безпеки, попри неодноразові обіцянки стати самостійною, вона відчайдушно потребує американської підтримки для досягнення прийнятної мирної угоди у війні РФ проти України.

На зустрічі союзників України в межах так званої коаліції охочих, яка відбулася цього тижня, обговорювався план, за яким США нададуть військову підтримку для гарантування дотримання будь-якої мирної угоди. Однак у спільній заяві понад 30 урядів, яка була прийнята за підсумками зустрічі, не було конкретних деталей щодо ролі США, і вона не була підписана представниками Трампа.

Але для України це все ще небезпечно чутливий момент, а Росія ще навіть не приєдналася до процесу. Відштовхнути Трампа на цьому етапі було б ризиковано для союзників України в ЄС та за його межами.

Проблема полягає в тому, що без відкритої дискусії про новий стан Заходу лідери, ймовірно, матимуть труднощі з отриманням політичної підтримки, необхідної для масштабного зміщення зовнішньої політики від США і, можливо, НАТО.

Президент Франції Еммануель Макрон був одним з найбільш відвертих стосовно цього виклику, попередивши в промові цього тижня, що США мають намір розділити світ на сфери впливу. Макрон зазначив, що Європа не повинна приймати “новий колоніалізм”, закликавши продовжувати інвестувати в “стратегічну автономію” континенту.

Однак сам французький президент зараз слабший і менш популярний, ніж будь-коли раніше, з парламентом у Парижі, який зайшов у глухий кут і не може досягти прогресу в ключових питаннях, та упевненою в своїх силах ультраправою партією, яка стрімко набирає популярність в опитуваннях. Хоча багато дипломатів і чиновників поділяють оцінку Макрона, вони визнають: його голос не має такого впливу на формування політики в Брюсселі, як раніше.

У своїй промові про зовнішню політику цього тижня Макрон не згадав про дії Америки у Венесуелі, а також про самого Трампа.

Навіть якщо Трампа вдасться переконати підтримувати Європу, відмовитися від зазіхань на Гренландію та залучити американські війська для контролю за дотриманням мирної угоди в Україні, чи буде це тривати довго?

Дипломати все ще сумніваються, наскільки вартісним буде підпис США під мирним договором, який має гарантувати безпеку України, коли Трамп готовий робити все, що йому заманеться.

“Зрештою, у вас немає жодних гарантій, що все вийде”, — сказав інший європейський дипломат.

Європа повинна знайти свій шлях

На думку критиків ЄС, нерелевантність Євросоюзу для нового світового порядку Трампа очевидна скрізь. У Газі ЄС не відіграє жодної ролі в новій Раді мирі, яка може керувати анклавом у межах плану Трампа про припинення вогню, попри те, що ЄС є найбільшим донором допомоги. У той час як іранські протестувальники прагнуть повалити режим в Тегерані, лідери ЄС, якщо взагалі про це говорять, пропонують лише теплі слова з далекої відстані.

“Європа збилася зі шляху, і я не впевнений, що вона може відігравати якусь роль у світі, крім як в Україні”, — сказав один із високопоставлених дипломатів з-поза меж ЄС.

Він вказав на “розбіжності” на вищому рівні як на особливу слабкість. Наприклад, жодна особа не виступає від імені Європи з питань зовнішньої політики, і лідери ЄС виступили з окремими заявами у відповідь на операцію США з усунення Мадуро. Одна заява надійшла від глави Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, інша — від глави Євроради Антоніу Кошти, а третя — від Каї Каллас, яка офіційно є головним дипломатом ЄС.

Але заява Каллас, в якій вона закликала до “спокою та стриманості” та поваги до принципів міжнародного права, зрештою була підписана лише 26 державами ЄС, Угорщина — відмовилася приєднатися.

Відвертий виклик Америки світовому порядку — це проблема, яка виходить за межі Брюсселя.

Наприклад, можна поглянути на прем'єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера, який сам є професійним юристом. До приходу до влади Стармер критикував консервативний уряд у Лондоні за те, що той не засудив байдужість Трампа до міжнародного права. Тепер, коли Стармер сам обійняв посаду прем'єра, він може дозволити собі лише слабкі публічні коментарі, відмовляючись висловлювати свою думку щодо законності чи незаконності операції Трампа зі зміни режиму у Венесуелі.

“Який вплив ми можемо мати на Росію, якщо не заперечуємо проти дій США у Венесуелі?” — зазначив ще один європейський дипломат.

Навіть коли йдеться про амбіції Трампа захопити Гренландію — автономну частину території Данії, країни НАТО, європейці, які прагнули підтримати позицію Копенгагена, формулювали свої відповіді в найм'якших виразах, обережно уникаючи будь-чого, що могло б виглядати як пряма критика на адресу США.

“Закон сильніший за силу”, — це все, що змогла сказати фон дер Ляєн.

Незрозуміло, чи вона права.

“Світ більше не базується на європейських цінностях. Світ функціонує зовсім інакше. Європа повинна знайти свій шлях”, — сказав високопоставлений дипломат.

The Economist писав, що у "світі Трампа" сильні беруть все, що можуть, однак такий підхід зрештою може зашкодити як США, так і загалом всьому світу. “Доктрина Донро” стосується влади та природних ресурсів, а не цінностей.

Відверто заявляючи, що сила є правом, Трамп уже підірвав американські союзи. Він може вірити, що кожна країна буде дотримуватися своєї сфери впливу, але де починаються і закінчуються ці сфери? Оскільки країни по всьому світу відчувають себе сміливішими в посяганнях на власних сусідів, сумною перспективою є агресивний світ 19 століття з мінливими кордонами, але озброєний зброєю 21 століття, попереджало видання.

Світ