План Б для Гренландії: маловідома стаття ЄС, яка може змінити архітектуру безпеки

15 січня 2026 р. 21:43

15 січня 2026 р. 21:43

Якщо Дональд Трамп застосує військову силу, щоб установити контроль над Гренландією, у Данії є варіанти дій поза межами НАТО.

Основою безпеки Данії залишається трансатлантичний альянс, однак у конфронтації зі Сполученими Штатами він навряд чи стане ефективним інструментом — адже саме США домінують у НАТО.

Натомість Копенгаген міг би вдатися до маловідомого положення договорів Європейського Союзу — статті 42.7, так званого пакту про спільну оборону ЄС.

Деякі аналітики вважають, що цей механізм навіть сильніший за відому статтю 5 НАТО, однак стаття 42.7 містить чимало застережень і невизначеностей.

Politico розглянуло п’ять ключових питань щодо цієї статті — і те, чи мало б сенс Данії її задіювати.

1. Що саме передбачає стаття 42.7?

«Якщо держава-член зазнає збройної агресії на своїй території, інші держави-члени зобов’язані надати їй допомогу та сприяння всіма наявними у їхньому розпорядженні засобами відповідно до статті 51 Статуту ООН. Це не зачіпає особливого характеру політики безпеки й оборони окремих держав-членів».

Це положення було включене до Лісабонського договору 2009 року з метою надати країнам ЄС захист, подібний до того, який забезпечує НАТО. Для нейтральних держав воно передбачає певний простір для відмови від участі.

На думку багатьох експертів, положення ЄС про взаємну допомогу має більш зобов’язальний характер, оскільки прямо говорить про обов’язок надавати «всю допомогу і сприяння всіма можливими засобами». У статті 5 НАТО натомість використовується формулювання «у спосіб, який кожна сторона вважатиме необхідним», що залишає ширше поле для національного маневру.

«Формулювання ЄС є жорсткішим у дипломатичному сенсі, але пул військових сил у нього значно менший, ніж у НАТО», — пояснює Александер Маттелаер, доцент із міжнародної безпеки Вільного університету Брюсселя.

2. Чи застосовували статтю 42.7 раніше?

Лише один раз.

У 2015 році Франція задіяла цю статтю після терактів, здійснених бойовиками ІДІЛ. Це дозволило Парижу перекинути частину своїх військ з Африки для патрулювання вулиць французьких міст, тоді як інші країни ЄС — зокрема Німеччина — відправили свої підрозділи до Малі та інших регіонів.

Запит Франції був одностайно підтриманий міністрами оборони ЄС. Оскільки Євросоюз не має власної армії, Парижу довелося домовлятися з кожною державою окремо про конкретні форми військової допомоги.

3. Як працює цей механізм?

Ініціатива має виходити від самої Данії.

Після цього її запит, як і у випадку з Францією, повинні одностайно схвалити всі держави-члени ЄС.

Але саме вимога одностайності створює ризики: Данія може зіткнутися з блокуванням рішення з боку таких країн, як Угорщина, зазначають два європейські дипломати.

«Я не думаю, що Данія наважилася б задіяти цю статтю, не маючи впевненості в одностайній підтримці — це був би надто великий ризик», — сказав Антоніо Міссіролі, колишній заступник генсека НАТО і ексспівробітник Європейської комісії.
«Чи стане, наприклад, Угорщина на бік Данії проти Сполучених Штатів?» — додав він.

Також залишається правова невизначеність щодо того, чи поширюється дія статті 42.7 на кризу в Гренландії, яка вийшла з попередника ЄС у 1985 році, хоча формально залишається частиною Королівства Данія.

У неділю єврокомісар з питань оборони Андрюс Кубілюс заявив, що стаття 42.7 «безперечно» може бути застосована, а Єврокомісія висловлювала таку саму позицію ще торік.

Речниця Комісії Аннітта Гіппер пояснила:
«Гренландія є частиною території Королівства Данія і тому, в принципі, підпадає під дію положення про взаємну допомогу в статті 42.7».

4. Що відбувається після її активації?

Успішне задіяння статті надіслало б «надзвичайно сильний політичний і правовий сигнал», вважає Свен Біскоп, генеральний директор аналітичного центру Egmont і експерт з європейської безпеки.

Механізм не зобов’язує сам ЄС втручатися безпосередньо — рішення про подальші кроки ухвалюють столиці держав-членів, насамперед та країна, яка ініціювала застосування статті.

Серед можливих заходів — символічні заяви солідарності, фінансова допомога або навіть військова підтримка, пояснив один із дипломатів ЄС. Міссіролі припустив, що Данія могла б використати статтю 42.7, зокрема, для того, щоб звернутися до іншої держави з проханням про посередництво.

«Зараз зарано говорити, якою саме була б практична відповідь , — зазначив один із європейських урядовців. — Але ми запропонуємо ту підтримку, яку хотіли б отримати самі в подібній ситуації».

Крім того, стаття може створити правову основу для запровадження економічних санкцій, вважає Біскоп.

Німецький депутат Європарламенту Сєргєй Лагодінскій закликав підготувати «повний перелік можливих контрзаходів» у разі задіяння статті 42.7 — зокрема виселення американських військ з європейських баз, заборону прольотів літаків США та обмеження доступу американських компаній до ринку ЄС.

Активація статті може також передбачати обмежене розгортання сил військового комітету та військового штабу ЄС — дорадчих органів, до складу яких входять найвищі генерали держав-членів і військові представники в Брюсселі.

Втім, експерти одностайні: ймовірність того, що ЄС вступить у війну зі США, дорівнює нулю . Навіть за бажання Брюссель має лише кілька десятків військових штабних офіцерів, мініатюрну командну структуру, здатну керувати максимум трьома тисячами солдатів, і дуже обмежений досвід за межами миротворчих місій.

Водночас окремі держави-члени можуть ухвалити рішення про більш масштабну військову допомогу, використовуючи власні ресурси.

При цьому обсяг реальних зобов’язань країн залишається нечітким, що означає: Данія може зіткнутися з політичною реальністю, коли частина столиць обмежиться мінімальною підтримкою.

Саме через ці прогалини Кубілюс минулого місяця заявив про намір цього року розпочати дискусію щодо «інституційної готовності до оборони», яка може включати реформування статті 42.7, аби зробити її повністю працездатною — з чіткою процедурою та інтегрованим військовим командуванням.

5. Що це означало б для НАТО?

Данія вже попереджала, що анексія Гренландії США означала б кінець Альянсу — хоча Трамп із цим не погоджується.

Якщо США організують захоплення острова, це «не обов’язково означатиме юридичний кінець НАТО, але політично підірве його авторитет», вважає Фабріс Потьє, керівник консалтингової компанії Rasmussen Global.

Це може підштовхнути частину країн ЄС до пошуку «більш європейських рішень» і наповнення статті 42.7 реальним змістом.

Однак такий шлях означав би створення нової архітектури безпеки в Європі без участі США — держави, яка була головним гарантом континентальної безпеки з часів Другої світової війни.

«НАТО відповідає за колективну оборону в євроатлантичному просторі: у нього є плани оборони, командні структури та цілі зі спроможностей» , — зазначив один із дипломатів Альянсу. «ЄС же, зі свого боку, має фінансову потугу, промислову політику та регуляторні важелі».

Світ