Розбіжності між Францією та Німеччиною підривають спроби ЄС виступити єдиним фронтом проти Трампа — Politico

20 січня 2026 р. 07:55

20 січня 2026 р. 07:55

Саме тоді, коли Європа потребує об'єднання Франції та Німеччини для протидії зростанню загрози з боку президента США Дональда Трампа для Гренландії , відносини між Парижем і Берліном перебувають у напруженому стані, пише Politico .

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц обіцяє найближчими днями сформувати “спільний фронт” із французьким президентом Еммануелем Макроном — активізувавши союз двох країн, який часто називають двигуном ЄС, — щоб досягти прориву в переговорах з Трампом.

Але побудувати те, що Мерц називає “спільною позицією” з Макроном, буде нелегко. Обом сторонам доведеться відкинути місяці розчарувань, підозр і ворожнечі. Французькі дипломати стурбовані посиленням упевненості Берліна у своїй ролі панівного гравця в Європі, а німці втомилися від французів через затримку спільної програми створення винищувачів, їхній опір торговельній угоді між ЄС і МЕРКОСУР та відкладений план використання російських активів для фінансування допомоги Україні.

Контраст між підходом французького та німецького лідерів до Трампа також був очевидним у їхній реакції на погрозу президента США запровадити мита проти країн ЄС, які виступили проти його планів придбання Гренландії.

Макрон, який часто спирається на войовничу традицію незалежності від США, відразу пообіцяв жорстко відповісти Трампу, використовуючи торговельний арсенал ЄС. Більш поміркований Мерц, затятий атлантист, наголосив на перспективі переконати президента США відступити від краю прірви.

У понеділок, 19 січня, Мерц публічно визнав, що Німеччина значно відрізняється за тоном від Франції, яка “хотіла реагувати жорсткіше”, оскільки Париж менш вразливий до натиску тотальної торговельної війни з США.

Для французів одним із дратівливих перешкод для єдиної позиції з Берліном є те, що коаліційний уряд Німеччини внутрішньо розділений у своїх поглядах. Поки Макрон порушує питання про використання торговельної “базуки” ЄС — інструменту проти примусу, для відповіді Трампу, позиція Німеччини залишається нечіткою.

“Різні німецькі політики висловлюють різні думки. Якщо послухати міністра фінансів Німеччини, він каже, що ми повинні це зробити. Інші, зокрема міністр закордонних справ Німеччини, висловилися зі значно меншим ентузіазмом”, — поскаржився один європейський дипломат.

Хоча Мерц впевнений, що цього тижня зможе сформувати спільну позицію з Макроном щодо подолання кризи, спричиненої Трампом, труднощі, які заважають відносинам Німеччини з Францією, глибші та їх вирішення, ймовірно, займе значно більше часу.

“За останні шість місяців франко-німецький двигун не зробив нічого”, — сказав один із чиновників ЄС.

Зміна балансу сил

Париж давно хотів, щоб Німеччина відігравала активнішу роль у підтримці великих амбіцій Франції щодо Європи, але Берлін зараз демонструє більшу дипломатичну силу, ніж очікувала Франція. Німеччина на шляху до створення значно більшої армії, ніж її сусід, і, як очікується, до 2050 року стане єдиною економікою ЄС у світовій десятці.

Поки Макрон вдома зв'язаний величезним державним боргом і нестабільністю уряду, Мерц дедалі частіше виходить на перший план європейської політики. Він зміцнив свою репутацію в питанні війни РФ проти України як головний переговірник під час саміту в Берліні наприкінці минулого року, на якому було досягнуто прогресу в питанні гарантій безпеки між Україною та США.

Мерц також прагнув відігравати провідну роль у переговорах з Трампом, хоча при цьому не завжди виглядав як “зразковий європеєць”. Він заявив журналістам, що якщо президент США “не може домовитися з Європою”, то міг би “принаймні зробити Німеччину [своїм] партнером”.

Натяк на те, що Берлін може діяти самостійно, навряд чи сподобається французам.

“Німеччина значно голосніше висловлює свою думку, Мерц хоче почуватися комфортно в більш політичній ролі. І це дратує французів”, — сказав інший європейський дипломат.

На думку німців, французи гарно говорять про великі європейські проєкти, але не виправдовують очікувань. Берлін роздратований тим, що Париж пропагує диверсифікацію від США, але при цьому намагався заблокувати історичну торговельну угоду з економічним союзом держав у Південній Америці. Німеччина також обурена тим, що Франція прагне лідерської ролі в Україні, але робить значно менший внесок у підтримку Києва, ніж Берлін.

Розчарування Німеччини загострилося в переговорах цього місяця про те, як 90-мільярдний кредит ЄС Україні слід використовувати для підтримки європейської оборонної промисловості.

Французи озвучили свою традиційну пропозицію, що ці гроші слід витратити на закупівлю європейської зброї, що, своєю чергою, підтримало б французьку промисловість. Німці відповіли, що преференції слід надавати компаніям з країн, які зробили найбільший внесок у підтримку України, тим самим допомагаючи німецькій промисловості.

З огляду на відставання Франції у внесках на підтримку України, “це досить чітке “йдіть до біса” на адресу Парижа”, сказав третій дипломат ЄС.

“Щодо України німці вважають, що вони докладають усіх зусиль, тому коли французи кажуть, що хочуть проводити [військові] операції, німці думають: досить. Франція побоюється, що в якийсь момент оборонний бюджет Німеччини стане вдвічі більшим за французький, а для Парижа це буде історичним зрушенням”, — каже колишній посол Франції в Сирії та Швейцарії Мішель Дюкло.

Він також вказав на невдоволення Німеччини щодо угоди з МЕРКОСУР.

“Якщо ми хочемо більшої стратегічної автономії, нам потрібні нові партнерства, включаючи торговельну угоду ЄС і МЕРКОСУР. Для німців ми не виглядаємо серйозними”, — додав він.

Тим часом спільний проєкт винищувача FCAS на 100 мільярдів євро перебуває під питанням після того, як минулого місяця Париж і Берлін не змогли домовитися про подальші дії. Також усі дискусії про те, наскільки німці хочуть співпрацювати з Парижем в галузі озброєння, тепер також забарвлені тим, що ультраправе “Національне об'єднання” лідирує в опитуваннях напередодні президентських виборів у Франції наступного року. Перспектива приходу до влади “Національного об'єднання” вже сильно тисне на французько-німецькі переговори з питань оборони.

Перший рік другої каденції Дональда Трампа показав: США стрімко рухаються до моделі “імперського президентства”, а світ — до політики сили та сфер впливу. Куди котиться Америка під керівництвом Трампа й чому це небезпечно не лише для неї?  Про це — в статті “ Роковини Трампа 2.0: без гальм ” розповідав Олег Шамшур .

Світ