Прощавай, наївносте. Як Трамп і «пейпалівська мафія» будують Американський Технат на руїнах старих союзів

23 січня 2026 р. 13:19

23 січня 2026 р. 13:19

Сьогодні лише лінивий по цей бік Атлантики не критикує Трампа , звинувачуючи його в усіх смертних гріхах — від «підспівування» Путіну до спроб злити росіянам українські території . Але як людина, яка вже давно й голосно говорить про цей етап сучасної турбулентності, я скажу пару-трійку непопулярних речей, які ґрунтуються на тверезому розрахунку, а не на емоційному стогоні facebook-спільноти.

Привіт, нова реальносте

Нам час дорослішати. Це вас, можливо, здивує, але Трамп — чи не єдина впливова людина, яка справді хоче зупинити цю війну. Звісно, не з любові до українців: бо як можна любити цих дивних людей на іншому кінці світу, які на найродючіших чорноземах знову й знову будують казна-що, а потім героїчно борються за свободу, страждаючи від потворного державного менеджменту, тотальної корупції та нескінченних внутрішніх чвар?

Треба розуміти, що Трамп — керівник держави, і його в першу чергу хвилюють інтереси саме цієї держави. Сьогодні ці інтереси зосереджені в Південно-Східній Азії, і війна в Україні йому та його країні банально заважає. Якщо ми були настільки наївні, що повірили в папірці на кшталт Будапештського меморандуму, — це точно наша проблема.

У Вашингтона перед нами немає жодних зобов’язань, окрім тих, що вигідні йому в цей момент. Старий світ «захисту демократії» помер. Настає час Американського Технату, де правила гри диктують уже не старі ідеологи, а молоді прагматики з Кремнієвої долини.

Доктрина Монро 2.0: чому Америка «йде додому» і що таке Американський Технат

Америка Трампа, республіканців і так званої пейпалівської мафії впевнено рухається в бік концепції Американського Технату. Що це означає для нас? Насамперед те, що вся Західна півкуля має стати ексклюзивним штатівським «заднім двором».

Саме тому вони так рішуче взялися за Мадуро у Венесуелі. Не тому, що в Латинській Америці мало інших диктаторів, а тому, що Венесуела входила до класичного плану Технату ще з 1930-х років завдяки своїм колосальним запасам нафти. Мадуро — це класичне «бінго»: низька складність операції за надвисокої вигідності.

Це і є оновлена Доктрина Монро. США фактично кажуть світові: «Ми йдемо додому, але цей дім включає обидві Америки». Вони будують самодостатню систему, де енергетичний суверенітет (захоплення ринку нафти) поєднується з технологічним домінуванням.

Для українців це вельми чіткий та зрозумілий сигнал: США більше не вкладатимуться у «стабільність у всьому світі». Вони вибудовуватимуть власну фортецю.

І якщо ви перебуваєте за межами цієї фортеці — у Східній півкулі, де назріває «чипова війна» — готуйтеся до того, що вас використовуватимуть лише як ресурс або інструмент для стримування конкурентів.

Раціоналізм, цинізм і безжальність — ось три кити, на яких стоїть нова доктрина Вашингтона. І це цілком може спрацювати для них, але чи спрацює це для нас?

«Пейпалівська мафія» та ефективність: як Кремнієва долина замінює канонерки на дрони та AGI

Трамп у цій грі — не самостійний «актор-одинак», а «золочений таран» у руках нової еліти. За його спиною стоїть так звана пейпалівська мафія та прагматики з Кремнієвої долини, для яких ефективність є вищою за будь-яку ідеологію.

Ми з вами звикли до дипломатії «канонерок» і авіаносців, але ці хлопці грають у іншу гру. Вони замінюють авіаносці на рої дронів, а держдепівські протоколи — на алгоритми AGI (штучного загального інтелекту).

Важливо розуміти: ми живемо в момент «ідеального шторму». Одночасно відбуваються три фундаментальні злами: цифрова революція, фінал західної цивілізації в її старому ліберальному вигляді та зміна світового лідера. Битва за те, хто стане цим лідером, сьогодні розгортається не лише на полях Донбасу, а передусім у лабораторіях та на заводах суперчипів.

Американська стратегія сьогодні — це підготовка до «чипової війни» . У Вашингтоні чудово усвідомлюють, що Китай прагне нової «Цусіми» — потужного концентрованого удару, який вирішить долю світу (наприклад, захоплення Тайваню та знищення інфраструктури ASML). Щоб не допустити цього, Американський Технат діє на випередження. Їхній план простий і водночас цинічний.

• Технологічна фортеця: Поки ми воюємо та чекаємо на допомогу, Америка будує власні заводи суперчипів (як той, що зводиться в Аризоні) та створює замкнутий цикл переробки рідкісноземельних металів, 92% якої зараз контролює Китай.
• AGI як «Вундерваффе»: Головна ставка робиться на створення штучного загального інтелекту. Це зброя XXI століття. До моменту, поки AGI не буде створено, США поводитимуться з Китаєм терпляче, але послідовно «зв’язуватимуть йому руки», послаблюючи його проксі-союзників.
• Економічний канібалізм: Трамп вживає різкі, непопулярні заходи, щоб вичавити максимум результату в коротке «вікно можливостей» (до листопада 2026-го або до виборів 2028-го). Йому байдуже, що ліві ЗМІ малюють його мало не Сауроном. Його завдання — забезпечити перемогу США у великому змаганні за Майбутнє.

Тут немає місця для «забаганок» України, якщо вони не вписуються в графік будівництва Технату. Якщо ми й надалі стоятимемо в позі, вимагаючи неможливого, Америка просто «спише збитки». Для бізнесмена це звучить жорстко, але зрозуміло: якщо актив стає занадто токсичним або дорогим в обслуговуванні, його позбуваються.

Світ «пейпалівської мафії» — це світ, де дрони замінюють піхоту, а дані — нафту. І в цьому світі Росія як ресурсна база може бути навіть корисною для США в майбутній боротьбі з Китаєм. Саме тому Трамп шукає вихід із війни.

Нам потрібно перестати міряти геополітику категоріями «справедливості». У новій доктрині ефективність — це і є єдина справедливість. Якщо ви неефективні, ви — лише пальне для чужої турбулентності.

Східна півкуля як «пальне»: Геополітика цинізму — Україна, Тайвань та Іран у великій грі

Ми в бізнесі звикли рахувати прибутки та збитки, але в геополітиці Американського Технату валютою є стабільність ворога. Точніше її відсутність. Стратегічна мета Вашингтона сьогодні раціональна і безжальна: за допомогою керованого хаосу не дати потенційно небезпечним супротивникам у Східній півкулі накопичити достатньо сил для того, щоб кинути виклик Америці.

Я не заздрю американським союзникам. У світлі максими Пальмерстона — пам'ятаєте: «у Англії немає ні постійних союзників, ні постійних ворогів. У Англії є лише постійні інтереси» — США їх всіх зараз використовують як «пальне» для стійкої турбулентності. Подивіться на шахівницю.

• Близький Схід: Трамп примусив Ізраїль до компромісного миру з ХАМАС. Це не про гуманізм. Це про створення ситуації, де терористи збираються з силами, а Ізраїль залишається зв'язаним внутрішньою «арабською проблемою». Тим часом саудити й ОАЕ «буцаються» в Ємені — і Вашингтон це цілком влаштовує.
• Тайвань: Тут складається ситуація, коли острів можуть використати як «сир у мишоловці». США нашпиговують його зброєю, провокуючи Китай на дії, аналогічно до того, як Японію провокували перед Перл-Харбором. Мета — затягти Пекін у пастку, манячи перспективою технологічного лідерства (за рахунок захоплення TSMC).
• Іран та Росія: США послідовно вибивають проксі-союзників Китаю. Іран послаблюють через підтримку протестів, а Росію — через «нові санкції» на «тіньовий флот» та вилучення венесуельського ресурсу з її орбіти. Але не для того, щоб остаточно знищити, а для того, щоб роздмухувати полум’я хаосу у Східній півкулі.

А що ж Україна? Для українців відповідь має бути тверезою: ми — один із фронтів цієї гри. Трампу не потрібна «перемога демократії», йому потрібен кінець цієї війни, бо це потягне за собою вторгнення Росії до Європи. Хаос так хаос, еге ж?

При цьому ми поводимося так, ніби маємо свободу вибору. Але правда в тому, що ми чотири роки живемо на чужі гроші та воюємо чужою зброєю. Ми вередуємо, вимагаємо міфічних гарантій і відмовляємося поступитися мертвими, перекопаними шматками Донбасу. Але варто зрозуміти: щойно Америка припинить акт доброї волі у вигляді зброї та розвідданих — почнеться наша агонія.

У системі координат Технату Україна — це лише ресурс, який можна використовувати для виснаження Росії, але який також можна «заморозити» або обміняти, якщо ціна утримання стане занадто високою. Росія для Америки в майбутній боротьбі з Китаєм може виявитися важливою, а ми — ні. Це цинічно? Так. Але це реальність, у якій нам доведеться виживати.

Час дорослішати, або Як не стати «списаним збитком»

Підіб’ємо підсумки. Світ, до якого ми звикли, де міжнародне право було хоча б декорацією, остаточно пішов у небуття. Ми перебуваємо в епіцентрі «ідеального шторму», де водночас змінюється економічна парадигма, завершується епоха західного лібералізму та визначається новий світовий лідер. І в цьому штормі Америка Трампа обрала стратегію Американського Технату.

Для нас, українців, це означає кінець епохи «дипломатії співчуття». Вашингтон більше не цікавлять наші сльози чи історичні образи. Їх цікавить лише те, як швидко ми перестанемо бути перешкодою для їхньої глобальної гри з Китаєм. Особисто я виокремлюю три ключові істини, які ми маємо прийняти, щоб вижити.

Мир — це засіб порятунку для нас, а не поразка. Потрібно миритися, поки у нас ще є сили для цього. Кожен місяць продовження війни — це не «шлях до перемоги», а поглиблення демографічної прірви та остаточне руйнування людського капіталу. Без людей території не мають значення.

Люди важливіші за кордони. Тимчасово окуповані території слід розглядати як «троянського коня». Незалежність і жива нація важливіші за лінії на карті. Території мають звичку повертатися лише туди, де є сильна, успішна держава. А ми зараз стрімко втрачаємо суб’єктність.

Відмова від наївності. Немає «постійних друзів» — є лише інтереси. Якщо ми й надалі стоятимемо в позі, вимагаючи від США неможливого, вони просто «спишуть збитки». Росія для них у майбутній боротьбі з Китаєм є важливішим ресурсом, ніж ми. Це гірка правда, яку треба вивчити напам'ять.

Формула порятунку України сьогодні полягає не в очікуванні міфічного «плану Маршалла», а в радикальному прагматизмі. Нам потрібно стати хабом вільного підприємництва та технологій, а не вічним полігоном для випробування чужої зброї.

Бізнесу ж я раджу готуватися до жорсткої посадки. Переглядайте стратегії, виходьте з ілюзій і вчіться працювати в умовах, де класичні держава і світ можуть змінитися до невпізнанності. Настав час дорослішати. Епоха рок-н-ролу закінчилася, починається епоха Технату. І в ній виживуть лише ті, хто вміє рахувати швидше, ніж летять дрони.

Світ