Новий світовий порядок: чи може Європа взяти на себе керівну роль — FT

30 січня 2026 р. 14:10

30 січня 2026 р. 14:10

Порожнеча в глобальному управлінні, сформована відступом США , тепер очевидна для всіх — і це викликає, можливо, визначальне геополітичне питання нинішнього часу: чи можна врятувати для решти світу якусь версію міжнародного порядку, заснованого на правилах? Принаймні в деяких сферах є підстави для надії — якщо інші сили, насамперед Європа, візьмуться за таке завдання, пише FT .

Найпростішою сферою є торгівля, де було докладено найбільше зусиль. Цього тижня ЄС і Нью-Делі уклали довгоочікувану торговельну угоду, яка вважається найбільшою угодою, укладеною будь-якою зі сторін. Це сталося після угоди ЄС із МЕРКОСУР. Разом ці дві угоди охоплюють торгівлю між більш ніж чвертю людства. Також цього тижня прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер зустрівся з лідером Китаю Сі Цзіньпіном, слідом за прем'єр-міністром Канади Марком Карні, оскільки обидва намагаються налагодити партнерські відносини для поглиблення економічних зв'язків між своїми країнами та Китаєм.

Ці угоди допоможуть компенсувати нові бар'єри в торгівлі зі США. Існує широкий інтерес до ще більшої інтеграції торгівлі, включаючи об'єднання між ЄС та країнами, що утворюють Всеосяжну та прогресивну угоду про транстихоокеанське партнерство. За сприятливих обставин такі домовленості також допоможуть побудувати довіру, необхідну для глибшої співпраці у сферах, що виходять за межі торгівлі.

Однак вони не є повноцінною заміною порядку, заснованому на правилах. Зокрема, ЄС розривається між різними інстинктами. Європарламент забезпечив, що угода з МЕРКОСУР буде застосовуватися лише тимчасово, використовуючи тактику затягування часу шляхом подання її на перегляд суду.

Тим часом Єврокомісія висунула ідею відмови від принципу “найбільшого сприяння”. Ця основа торговельної системи після Другої світової війни означає, що країни надають рівне ставлення всім державам, з якими вони не мають всеосяжних торговельних угод, — унеможливлюючи використання ситуативних тарифних погроз для сторонніх політичних вимог, якими користується адміністрація президента США Дональда Трампа. Якщо ЄС хоче звільнитися від торговельних правил, щоб робити те саме, це не обіцяє нічого хорошого для здатності керувати впорядкованою торговельною системою.

Збереження відносин, заснованих на правилах, також вимагатиме роботи в сферах, що не стосуються торгівлі. Цьогорічний порядок денний групи великих економік G7, під головуванням Франції, зосереджений на глобальних макроекономічних дисбалансах. Невисловлена мета полягає у створенні спільного фронту проти “профіцитів” Китаю. Але змусити Пекін змінити політику — легше сказати, ніж зробити, і в будь-якому разі ЄС також має великі зовнішні профіцити. США відмовляються бути світовим кредитором останньої інстанції. Європі потрібно скоригувати свої баланси заощаджень та інвестицій, чого не можна досягти лише за допомогою торговельної політики.

Іронія в тому, що ЄС сам хоче робити більше внутрішніх інвестицій. Проявивши більшу політичну сміливість, ніж зараз, ЄС, реформувавши свою модель надлишків, міг би стати опорою для світової економіки і, до того ж, підвищити власну продуктивність.

Окрім торгівлі й потоків капіталу, існує безліч інших питань, якими намагалося займатися традиційне глобальне управління: зміна клімату, боротьба з хворобами, розвиток. У всіх цих питаннях багато чого можна врятувати без США за допомогою “коаліцій охочих”, але успіх часто залежатиме від здатності Європи та Китаю працювати разом.

Готовність Пекіна відігравати більш поступливу роль у світовій економіці навряд чи є гарантованою. Отже, важке завдання лягає на ЄС — чинити тиск на Китай, щоб він став командним гравцем, або, якщо це не вдасться, самостійно взяти на себе керівну роль, зазначає видання.

Світ знову починають креслити не за правилами, а за інтересами. Те, що колись робив кардинал Рішельє, сьогодні несподівано стає інструкцією для Білого дому. США більше не намагаються “перевиховувати” світ — натомість керують напругою, домовляються в “закритих кімнатах” і рахують вигоду. Це не риторика, а зміна правил гри. Чому повертається Realpolitik, як зникають інституції й що треба зробити, щоб зберегти суб’єктність, у статті “ Тінь кардинала, або Чому Трамп обирає логіку XVII століття і чим це загрожує Україні ” розповідав Андрій Длігач .

Світ