Європа може захистити себе, але ціна цього висока — The Times

05 лютого 2026 р. 11:54

05 лютого 2026 р. 11:54

Через 21 тиждень європейські лідери вирушать на саміт НАТО в Анкарі. Більшість з них досі не продемонстрували значного прогресу у виконанні обіцянки, даної на саміті в Гаазі минулого року, щодо збільшення витрат на оборону до 5% ВВП до 2035 року (Велика Британія відстає від інших країн). Президент США Дональд Трамп буде незадоволений, а російський лідер Владімір Путін буде непохитним.

Приголомшені й дезорієнтовані непередбачуваною поведінкою президента США, європейці ще ніколи не були настільки недовірливими до свого американського гегемона. Втім, вони й досі не готові заплатити ціну за емансипацію, зазначає оглядач The Times Едвард Лукас.

Дедалі частіше лунають розмови про створення європейської армії або про використання Європейського Союзу як заміни НАТО.

"Продовжуйте мріяти", — заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого місяця комітетам Європарламенту з питань оборони та закордонних справ, зазначивши, що Європі довелося б витрачати 10% ВВП, аби замінити американський ядерний та інші військові спроможності.

Фактично, за словами Роберта Пшеля — колишнього високопосадовця НАТО, який нині працює в аналітичному центрі OSW у Варшаві, — Європа вже забезпечує близько двох третин сил, необхідних для власної оборони, "але решта третини є надзвичайно важливою". Європейські системи супутникового зв’язку та розвідки є недостатніми й уразливими до російських атак.

Серед 100 тисяч американських військових, які базуються в Європі або тимчасово перебувають тут, є дві критично важливі бронетанкові бригадні бойові групи, а також менш помітна, але вкрай необхідна логістична складова — 21-ше командування тилового забезпечення театру воєнних дій зі штабом у німецькому Кайзерслаутерні.

Європі бракує "масштабу" — приблизно 200 тисяч військових, а також озброєнь і боєприпасів, які США могли б надати для підкріплення у разі кризи; єдина справді велика армія в Європі нині — українська . Крім того, європейські країни мають надто обмежену кількість далекобійної високоточної зброї — останнього засобу стримування перед ядерною відповіддю.

"Гірше того, США можуть виявитися не просто ненадійним союзником, а й противником. Що станеться, якщо Трамп вимагатиме від європейських союзників чинити тиск на Україну, щоб вона підписала невигідну угоду про припинення вогню? Здійснить чергову дивну спробу захоплення території", — додає оглядач.

Намагатиметься знищити владу ЄС у встановленні правил? Або якщо ідеологи MAGA посилять тиск на те, що вони вважають шкідливою, слабкою європейською політикою? США можуть безжально експлуатувати залежність Європи в галузі оборони.

Франція, Німеччина та Велика Британія ведуть таємні переговори на високому рівні щодо посилення співпраці в галузі оборони, щоб впоратися з раптовим скороченням військової присутності США, яке, згідно з повідомленням, що просочилося до Reuters у грудні, може відбутися вже у 2027 році.

Швеція, яка колись була затятою прихильницею кампанії за заборону ядерної зброї, зараз веде переговори про спільне використання ядерної зброї з Великою Британією та Францією. Польща обмірковує власну ядерну програму.

Перехід до самодостатності означає не лише колосальні витрати, а й вищі ризики та скромніші амбіції. Європі довелося б відмовитися від щедро субсидованої, високоякісної американської оборони на користь більш фрагментарної й небезпечнішої власної моделі.

Це також означало б прощання з мріями про глобальний вплив — у нашому випадку з авіаносцями, Фолклендськими островами, Перською затокою та Австралією — і зосередження виключно на вужчому завданні стримування російської агресії.

Лукас вважає, що для європейського НАТО з ВВП близько £20 трлн і населенням понад 700 мільйонів протистояння Росії (ВВП £2,5 трлн, населення 143 мільйони) — принаймні на папері й за наявності часу — цілком можливе. Зрештою, Україна, значно менша й бідніша, змогла майже зупинити військову машину Путіна.

"Соромно, але ми ледве можемо зібрати навіть тисячу боєздатних солдатів в Естонії. Ми справедливо скаржимося, що нас витісняють з оборонних угод під егідою ЄС. Але наші сусіди відсувають нас на другий план не без причини", — стверджує оглядач.

З погляду ефективного прийняття рішень, геополітичний центр ваги в Європі змістився на північ і схід. Оскільки внутрішня політика робить Францію та Німеччину занадто нестійкими, Британія має брати приклад з міцних і згуртованих держав навколо Балтійського моря.

Зараз ми можемо зробити набагато більше: підтримати Україну і чинити тиск на Путіна; захопити російські танкери та активи; активізувати зусилля, щоб посилити економічні, соціальні та інші проблеми Кремля.

"Все це є елементами надійного плану Б. Чим більше ми робимо для свого захисту, тим менша ймовірність, що нам знадобиться старий план А, який покладається на силу та лідерство США. Але замінити американців, не дратуючи їх, буде складно. Вони можуть обурюватися слабкістю Європи, але це дає їм важелі впливу, які вони не захочуть втрачати", — підсумував Лукас.

Про те, чи зможе Європа виконати вимоги Трампа, читайте у статті " 5% ВВП на оборону для європейських країн: наскільки така вимога Дональда Трампа є реалістичною" Миколи Гаврися.

Світ