Після жорстокого придушення протестів в Ірані наростає нова хвиля гніву населення — WP

17 лютого 2026 р. 10:22

17 лютого 2026 р. 10:22

У вівторок, 17 лютого, в Женеві відбудеться другий раунд ядерних переговорів США та Ірану , й на тлі нарощування американської військової присутності в регіоні режим у Тегерані намагається продемонструвати силу та єдність. Однак обурення населення не вщухає вже кілька тижнів після репресій уряду, внаслідок яких загинули тисячі протестувальників, повідомляє WP .

Після часткового скасування запровадженого урядом блокування комунікацій, яке ізолювало Іран під час протестів і репресій минулого місяця, почало поширюватися більше інформації. Іранці описали Washington Post глибоко травмоване суспільство, багато людей кажуть, що лише нещодавно дізналися про весь масштаб насильства, тим часом силові структури режиму продовжують хвилі арештів.

Деякі аналітики вважають, що безпрецедентна слабкість режиму всередині країни може зменшити його гнучкість у прийнятті компромісів, необхідних для укладення угоди  з США.

За даними Human Rights Activists News Agency, внаслідок жорстких заходів режиму в Ірані загинуло понад 7000 людей, з них понад 6500 — протестувальники. Очікується, що ця цифра зросте. Тисячі людей вважаються зниклими безвісти. Кампанія арештів триває, деякі підприємства відновили роботу, школи знову відкрилися, але багато батьків повідомляють, що тримають своїх дітей вдома. З початку репресій інфляція стрімко зросла, а з огляду на додаткову загрозу ударів з боку США споживачі не хочуть витрачати гроші.

За словами активістів і правозахисних організацій, з минулого місяця іранська влада заарештувала десятки тисяч людей. У деяких районах силові структури перевіряють людей на вулицях і в магазинах на предмет доказів їхньої підтримки протестів.

45-річна жінка з міста Решт розповіла, як силовики прийшли до школи, де навчається її племінниця, та провели обшук учнів, шукаючи тих, хто дістав поранення під час протестів.

У деяких частинах країни народний гнів виривається назовні. На деяких похоронах загиблих під час протестів лунають гасла “Смерть Хаменеї” — верховному лідеру Ірану Алі Хаменеї.

Хоча репресії відбулися кілька тижнів тому, багато іранців кажуть, що тільки зараз усвідомлюють їх масштаби. Жінка з Бендер-Аббаса, яка каже, що брала участь у протестах, розповіла, що бачила, як силовики відкрили вогонь по натовпу. Але навіть після цього жінка не була готова до того, що дізналася про масштаби вбивств, коли доступ до інтернету в країні частково відновився.

До січня вона не розуміла, чому хтось може хотіти, щоб їхня країна зазнала нападу, коли нависла загроза ударів з боку США.

“Але цього разу все інакше. Справжній ворог — це Ісламська Республіка, і будь-яка країна чи армія, яка може її ослабити або атакувати, звільнить нас”, — заявила жінка.

Коли іранські чиновники все ж згадують про нещодавні протести, вони звинувачують у насильстві “терористичні” угруповання, пов'язані з іншими країнами.

Режим застосував силу проти протестувальників, щоб розігнати людей з вулиць, а також, щоб виграти час для уряду, запобігаючи будь-яким майбутнім хвилям заворушень, каже старший науковий співробітник Інституту Близького Сходу Алекс Ватанка.

“Вони не переймалися тим, як це виглядає. Насправді вони хотіли показати, наскільки вони безжальні. Зараз вони хочуть, щоб суспільство було налякане. Їм байдуже, якою ціною це обійдеться їхній репутації. Йдеться про виживання”, — зазначає аналітик.

Це може ускладнити переговори з США щодо іранської ядерної програми.

Колишній американський чиновник, який під час президентства Джо Байдена в США вів переговори з Іраном щодо ядерної програми, Роберт Мейлі вважає, що переговори мають менше шансів на успіх, якщо Вашингтон вимагатиме таких поступок, як обмеження програми Ірану з розробки балістичних ракет або припинення підтримки збройних угруповань у регіоні, розширюючи переговори за межі питання ядерної програми.

На думку аналітика, це поступки, на які ослаблений режим Тегерана не піде — особливо тому, що він ослаблений і не може дозволити собі відмовитися від тих небагатьох інструментів, що залишилися в його розпорядженні. Хоча мережа угруповань, які підтримує Іран, значно послабилася після війни в Газі, ударів Ізраїлю по “Хезболлі” в Лівані та кінця правління Башара Асада в Сирії, ракетна програма Тегерана залишається його єдиною формою стримування.

Публічні коментарі іранських та американських чиновників останніми днями варіювалися від оптимізму щодо можливості досягнення угоди до погроз військовими діями . Наприкінці минулого тижня президент США Дональд Трамп заявив, що відправляє другу авіаносну групу на Близький Схід і зміна режиму в Ірані є “найкращим, що може статися”. Водночас держсекретар США Марко Рубіо зазначав, що Трамп першочергово віддає перевагу дипломатії та результату переговорів. Заступник міністра закордонних справ Ірану Маджид Тахт Раванчі сказав, що “м'яч на боці Америки, яка повинна довести, що вона хоче укласти угоду”.

Іранському режиму вдалося вистояти після протестів, але чи може він дозволити собі розслабитися? В’ячеслав Ліхачов у статті “ Після великої крові: що чекає на Іран — застій, відлига чи війна? ” аналізував, які висновки робить іранська влада та які сценарії залишаються в Тегерана.

Світ