The New York Times: Трамп робить ставку на дипломатію без дипломатів

18 лютого 2026 р. 03:27

18 лютого 2026 р. 03:27

Упродовж минулого року адміністрація Трампа застосовувала нетрадиційну дипломатію, «дипломатію канонерок» , а в найчутливіших кризах — дипломатію без дипломатів.

У вівторок адміністрація спробувала поєднати всі три підходи одночасно. У Женеві найбільш довірені посланці президента Трампа — його давній партнер по нерухомості Стів Віткофф і зять Джаред Кушнер — вранці вели переговори з іранцями, а після обіду — з росіянами та українцями, пише The New York Times.

Це стало яскравим прикладом переконання Трампа в тому, що Державний департамент і Рада національної безпеки — дві інституції, які майже 80 років координували переговори щодо глобальних криз, — краще залишити осторонь . Тож тандем Віткоффа і Кушнера опинився в центрі останніх спроб урегулювати ядерну кризу з Іраном, що триває понад два десятиліття, та війну в Україні, яка ось-ось вступить у п’ятий рік.

За всіма свідченнями, Трамп довіряє їхньому підходу — довіру зміцнили минулорічні переговори щодо припинення вогню в Газі та звільнення всіх ізраїльських заручників, утримуваних ХАМАС. Такі країни, як Росія, Туреччина та держави Перської затоки, також привітали появу цього дуету з його транзакційним підходом, сформованим на ґрунті нью-йоркських угод із нерухомістю, особливо з огляду на більшу гнучкість, яку демонструють Віткофф і Кушнер.

Вони розмовляють мовою людей, що укладають угоди, і не витрачають багато часу на повчання про права людини чи розбудову демократії. І нерідко їхні співрозмовники з дипломатичних питань тісно пов’язані з бізнес-угодами, які ведуть родини Трампа і Віткоффа.

«Деякі країни справді вітають цю неформальну структуру в Білому домі Трампа », — каже Аслі Айдинташба с, дослідниця Brookings Institution у Вашингтоні. Водночас вона додає: «Я не бачила, щоб хтось був особливо вражений дипломатичними навичками нинішньої команди».

Одна людина, близька до Кремля, розповіла, що російські посадовці оцінили теплоту та ентузіазм Віткоффа в переговорах, хоча іноді й сумнівалися в його надійності як посередника. Він явно був новачком у питаннях, які розділяють Вашингтон і Москву, і спочатку не залучав до переговорів інших американських експертів.

Останнім часом, за словами цього ж співрозмовника, росіяни задоволені участю Кушнера — через його більш організований і структурований підхід.

Деякі росіяни почали називати цей дует «Віткофф і Зятькофф», адже «зять» російською означає саме це. В іранців також є прізвисько для Кушнера — вони використовують перське слово «дамад», що означає зять: «Дамад Трамп», знову ж таки підкреслюючи його вплив через шлюб із донькою президента Іванкою.

Іранські ЗМІ присвятили участі Кушнера окремі матеріали й колонки. Ахмад Зейдабаді, відомий політичний аналітик і колумніст, написав у газеті Asr Iran, що участь Кушнера є «позитивною».

«Він уособлює прагматичну та м’якшу сторону Трампа», — зазначив він.

В інтерв’ю минулого жовтня Кушнер пояснив, що їхній із Віткоффом підхід ґрунтується на тому, що вони — «люди угод», які «повинні розуміти людей». Віткофф відомий у сфері нерухомості великими угодами, зокрема купівлею будівлі Woolworth — колись найвищого хмарочоса Нью-Йорка — у 1998 році. Кушнер пішов у бізнес слідом за своїм батьком, девелопером Чарльзом Кушнером, а згодом розширив діяльність у сфері приватного капіталу.

Кушнер не обіймає жодної офіційної державної посади і не отримує державної зарплати, тоді як Віткофф має статус «спеціального посланця» США.

Під час першого терміну Трампа Кушнер був головним архітектором «Авраамових угод», що нормалізували відносини між Ізраїлем і кількома арабськими країнами, хоча спроби залучити Саудівську Аравію досі не увінчалися успіхом. Минулого року його зусилля щодо перемир’я в Газі отримали схвальні відгуки навіть від частини демократів — за спробу наблизити завершення війни, чого адміністрація Джо Байдена не змогла досягти.

Прихильники адміністрації вважають Віткоффа і Кушнера ідеальними переговорниками, зокрема тому, що їхнє особисте багатство, за їхніми словами, робить їх менш вразливими до корупційного впливу. Водночас обидва стикаються з питаннями щодо можливого конфлікту інтересів.

Син Віткоффа, Зак, є генеральним директором криптокомпанії родини Трампів World Liberty Financial. Минулого року інвестиційна компанія, пов’язана з Об’єднаними Арабськими Еміратами, придбала майже половину компанії за 500 мільйонів доларів.

Кушнер перед другим терміном Трампа залучив кілька мільярдів доларів від іноземних інвесторів, зокрема державних фондів Саудівської Аравії, Катару й ОАЕ — країн, з якими він працював як старший радник Білого дому під час першого терміну Трампа.

Водночас, взаємодіючи з Віткоффом і Кушнером, росіяни та іранці поділяють спільну стратегію — затягування часу.

На Мюнхенській безпековій конференції минулими вихідними кілька учасників, залучених до переговорів щодо України, неодноразово зазначали: Росія має всі підстави брати участь у переговорах, але не має вагомих причин поспішати з підписанням угоди.

Президент Владімір Путін переконаний, що перемагає , кажуть військові та розвідувальні посадовці з кількох західних країн. І він вважає, що навіть якщо знадобиться від 18 місяців до двох років, щоб повністю встановити контроль над Донбасом, кожен день бойових дій і кожна ніч ракетних та дронових ударів по енергетичній інфраструктурі та житлових будинках лише зміцнюють його позиції.

Для Ірану затягування часу — остання стратегія виживання режиму. Держсекретар Марко Рубіо, який на початку тижня перебував у Словаччині та Угорщині, але не бере участі в женевських переговорах, висловив скепсис.

«Це буде важко, — сказав він журналістам. — Було дуже складно укладати реальні угоди з Іраном, бо ми маємо справу з радикальними шиїтськими кліриками, які ухвалюють рішення з богословських, а не геополітичних міркувань».

Але на цьому схожість закінчується. У випадку з Іраном Трамп підкріплює дипломатію загрозою доволі близької військової операції — можливо, за кілька днів, можливо, за кілька тижнів. У випадку ж Росії та України він послабив військовий тиск, зупинивши прямі поставки озброєння Україні, які за Байдена здійснювалися за потужної підтримки Конгресу.

Водночас президент посилив тиск на російський «тіньовий флот», що продає нафту, поглиблюючи економічні труднощі Путіна, навіть попри те, що адміністрація Трампа натякає на можливі американські інвестиції в Росію у разі укладення угоди — майже будь-якої угоди.

З огляду на ці обставини, деякі аналітики припускають, що Путін усе ж може піти на угоду про припинення бойових дій в Україні, особливо якщо отримає масштабне потепління відносин зі США та відведення українських військ з решти Донбасу.

Переговори з Іраном відбуваються на тлі концентрації американських військово-морських сил — «великої армади », за словами Трампа, — у Червоному морі, явно готової до удару, якщо президент ухвалить таке рішення. Водночас Іран не демонструє деескалації. Країна тимчасово закрила Ормузьку протоку через навчання зі стрільбами — недвозначний сигнал про здатність дестабілізувати світові енергетичні ринки.

Верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї також не сприяв атмосфері пошуку мирного рішення. Його запитали про присутність однієї американської авіаносної групи та прибуття другої протягом тижня — значну концентрацію військової сили.

«Авіаносець — це небезпечна машина. Але ще небезпечніша зброя, здатна відправити його на дно моря», — сказав він у Тебрізі, де вшановував річницю повстання 1978 року, що повалило проамериканського шаха Ірану.

Водночас Трамп періодично скаржиться, що Путін «водить його за ніс», і протягом минулого року то звинувачував українців, то росіян, а потім знову українців у надмірній негнучкості на переговорах.

Зараз він знову покладає відповідальність на Україну та її лідера, натякаючи, що вони не усвідомлюють, що Росія є більшою державою — і ядерною.

Світ