Від братерства до кризи: перед виборами Орбан свариться не тільки з Україною

27 лютого 2026 р. 13:23

27 лютого 2026 р. 13:23

Угорщина стрімко рухається в бік парламентських виборів , які обіцяють стати знаковими. На кону — або подальше правління Віктора Орбана та партії «Фідес», або різка зміна курсу під проводом опозиційної партії «Тиса» . Коли ставки такі високі, угорський прем’єр, аби зберегти за собою крісло, готовий використовувати для мобілізації електорату весь арсенал внутрішньополітичних і зовнішньополітичних інструментів, зокрема українську тему. Та чи лише з Україною Будапешт «побив горщики» у вихорі передвиборчих баталій?

До горнила передвиборчої боротьби потрапили й відносини з традиційним партнером Угорщини в регіоні — Польщею. 12 січня 2026 року Угорщина надала політичний притулок колишньому міністру юстиції та генеральному прокурору урядів партії «Право і справедливість» (ПіС) Збігнєву Зьобро , який у Польщі є фігурантом 26 кримінальних справ.

Традиційно угорську керівну «Фідес» і польську опозиційну ПіС об’єднували спільні цінності — правий консерватизм, євроскептицизм та апелювання до національного суверенітету. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто свого часу наголосив : «Ми розглядаємо угорсько-польські відносини як щось більше, ніж дружба, й більше, ніж союз. І навіть якщо в нас є розбіжності, різні акценти чи різні підходи до певних питань, братерство однаково є братерством».

Після поразки на загальних виборах 2011 року лідер ПіС Ярослав Качинський заявив, що «рано чи пізно ми побудуємо у Варшаві Будапешт», маючи на увазі впровадження моделі угорського націоналістичного режиму.

Однак не секрет, що відносини між Варшавою та Будапештом почали псуватися ще за попереднього уряду: надто різними є їхні підходи до відносин із Москвою.

Розбіжності на тлі війни

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року позиції ПіС і «Фідес» різко розійшлися. Польща, включно з виборцями ПіС, продемонструвала жорстку антиросійську позицію, тоді як Угорщина під керівництвом Орбана і далі підтримує контакти з Кремлем.

На початку 2022 року голова ПіС Качинський різко розкритикував Віктора Орбана через його позицію щодо війни Росії проти України. Приводом стали заяви угорського прем’єра про необхідність «незалежної перевірки» подій у Бучі, тому що «ми живемо в часи масової маніпуляції». Качинський назвав таку позицію «розчаруванням» і наголосив, що за таких обставин подальша співпраця з Орбаном у нинішньому форматі є неможливою.

Внутрішні політичні зміни в Польщі після парламентських виборів 2023 року суттєво трансформували конфігурацію польсько-угорських відносин.

Якщо в період правління ПіС Варшава та Будапешт координували позиції стосовно міграції, верховенства права й використовували принцип «взаємної страховки» щодо рішень ЄС, то після перемоги коаліції на чолі з прем’єр-міністром Дональдом Туском («Громадянська платформа») Польща взяла курс на відновлення інтеграційної політики, посилення регіонального лідерства, нормалізацію відносин із Брюсселем, урегулювання питань верховенства права та міграційної політики, а також узгодження з європейською політикою у сфері енергетики та клімату. Крім того, Туск має особистий авторитет у Брюсселі, оскільки був президентом Європейської ради з 2014 до 2019 року.

Натомість угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан зберігає конфронтаційний стиль ведення переговорів із Брюсселем. Як наслідок, польсько-угорські відносини втратили спільне стратегічне бачення.

Попри це, під час президентських виборів у Польщі 2025 року ідеологічна близькість правих сил проявилась у публічній підтримці. Орбан вітав із перемогою Кароля Навроцького, якого підтримала партія ПіС.

Утім, візит Орбана до Москви 28 листопада 2025 року став черговим чинником дипломатичної напруженості та призвів до скасування запланованого візиту президента Польщі Кароля Навроцького. Останній мав відвідати Угорщину 3–4 грудня, щоб узяти участь у саміті президентів країн Вишеградської групи в Естергомі, після чого було заплановано його зустріч із Орбаном у Будапешті.

Від польського правосуддя — у притулок під крило Орбана

Збігнєв Зьобро, який отримав політичний притулок в Угорщині, став одним із ключових фігурантів скандалу навколо закупівель програмного забезпечення Pegasus на 150 млн злотих (41,2 млн дол.) через Фонд справедливості.

Скандал у Польщі розгорівся 2017 року після появи інформації про закупівлю Pegasus як інструмента боротьби з тероризмом та організованою злочинністю за непрозорою схемою, а також його можливого використання проти внутрішніх політичних опонентів. До уклад е ння угоди були причетні екскерівник Центрального антикорупційного бюро Ернест Бейда та Збігнєв Зьобро.

Лише 2025 року, після розсекречення матеріалів прокуратурою, стало відомо , що правовою основою для укладення договору був пункт 11 постанови міністра юстиції про Фонд справедливості, який фактично дозволяв Збігнєву Зьобро розпоряджатися коштами фонду на власний розсуд. Відповідно до закону «Про Центральне антикорупційне бюро», секретні служби можуть фінансуватися лише з державних коштів. Формально прямого порушення могло й не бути, однак з огляду на широкі дискреційні повноваження міністра, є серйозні питання щодо прозорості використання цих коштів.

Інцидент вийшов за межі внутрішньої політики, оскільки він пов’язаний із порушеннями виборчого процесу 2019 року та європейського механізму контролю над спецслужбами. Міжнародна правозахисна організація Amnesty International підтвердила використання програмного забезпечення для зл а му комп’ютерів політичних високопосадовців, зокрема прем’єр-міністра Дональда Туска та багатьох інших представників влади.

У листопаді минулого року Сейм зняв із Зьобро імунітет за 26 обвинуваченнями. Водночас на перебіг судових процесів впливають зміни до Кримінального процесуального кодексу, внесені під час каденції Зьобро (2015–2023 роки). Судова реформа ПіС фактично дозволила прокуратурі відкликати обвинувальні акти без згоди суду, а органам влади — впливати на результати розслідувань.

Показовою стала ситуація із суддею Агнешкою Прокопович, яка двічі переносила засідання у справі Збігнєва Зьобро (12 грудня 2025 року та 15 січня 2026-го). Щоразу підставою називали нестачу доказів. Такі перенесення створюють враження, що судовий процес умисно затягують. Це, своєю чергою, дало політикові додатковий час для отримання притулку в Угорщині.

Уже не вперше Будапешт переховує польських політиків під слідством. Серед них — колишній заступник міністра внутрішніх справ і депутат від ПіС Марцін Романовський, також підозрюваний у справі Фонду справедливості. Суд видав щодо нього наказ про арешт іще в грудні 2024 року, після чого він отримав притулок в Угорщині. Раніше, влітку 2024 року, в Будапешті переховувався колишній голова польського нафтового гіганта PKN Orlen Даніель Обайтек, також пов’язаний із партією ПіС.

«Дуже прикро, що прем’єр-міністр Орбан втручається в нашу внутрішню політику в такий нерозумний спосіб», — заявив голова польського уряду Дональд Туск. Він наголосив, що Угорщина традиційно була найбільшим другом Польщі.

Для Віктора Орбана надання політичного притулку колишнім польським посадовцям із опозиційної партії ПіС, яка поділяє його консервативні погляди, є способом посилити вплив правих сил у ширшому європейському контексті.

Публічно Орбан назвав розслідування проти представників ПіС «полюванням на відьом».

Післявиборчі перспективи

Парламентські вибори в Угорщині, заплановані на квітень 2026 року, потенційно можуть уплинути й на характер угорсько-польських відносин.

Протягом останнього року керівна консервативна коаліція «Фідес»—KDNP поступалась у соціологічних опитуваннях опозиційній партії «Тиса» на чолі з Петером Мадяром. Із кінця 2024 року підтримка «Тиси» перевищувала підтримку «Фідес», а з червня 2025 року різниця стабільно трималася на рівні близько 10%. Згідно з останнім опитуванням , «Тиса» вперше випередила «Фідес» на 20% (55 проти 35%).

На відміну від «Фідес», «Тиса» позиціонує себе як проєвропейська партія, однак її енергетична лінія не є радикально протилежною до курсу чинної керівної коаліції. Партія декларує готовність дотримуватися санкційної політики ЄС, але водночас не підтримує негайної відмови від російських енергоносіїв. «Ми не хочемо позбуватися [російських джерел енергії] завтра, але плануємо — до цільової дати 2035 року, — заявив Мадяр. — Це не означає, що ми не купуватимемо [у Росії], це означає, що ми знайдемо найдешевші та найбезпечніші [джерела]».

Соціологічні дані також демонструють глибокий розкол в угорському суспільстві щодо енергетичних санкцій: 59% виборців «Тиси» підтримують обмеження проти російських енергоносіїв, навіть якщо наслідком стане зростання цін, тоді як 96% прихильників «Фідес»—KDNP виступають проти таких заходів. Це змушує навіть опозицію адаптувати свою риторику до суспільних настроїв і уникати різко антиросійської позиції.

Отже, навіть потенційна зміна влади в Угорщині не гарантує кардинального перегляду угорської політики щодо Росії або автоматичного зближення з Польщею. Прагматизм в енергетичних питаннях і обережність у відносинах із Москвою залишаються чинниками угорської політики, які обмежують можливість радикальних змін у зовнішній політиці.

Водночас Польща на чолі з Туском дотримується чіткої антиросійської лінії. Навіть традиційний союзник Угорщини — ПіС — зайняв антиросійську позицію, що наразі унеможливлює відновлення колишнього «братерства». І хоча Будапешт намагається догодити, роздаючи політичні притулки та публічно підтримуючи ПіС, чинник Росії і далі розколює відносини.

Світ