Чому Індія має друзів усюди, але ніде не має важелів впливу — Bloomberg

17 березня 2026 р. 11:34

17 березня 2026 р. 11:34

Уже понад десять років Індія прагне побудувати свою “стратегічну автономію”. У Нью-Делі є місце в багатьох впливових групах — у Чотиристоронньому діалозі з питань безпеки з Вашингтоном, Шанхайській організації співробітництва з Пекіном, БРІКС із Москвою і групі I2U2 з Ізраїлем та ОАЕ. Уряд Індії наголошував, що національні інтереси вимагають налагодження близьких відносин з усіма, але не надто тісних зв'язків із кимось одним. Зараз, безперечно, настав час реалізувати всі надбання політики побудови стратегічної автономії. Але запасу “доброї волі”, який накопичила Індія, може виявитися недостатньо, пише оглядач Bloomberg Міхір Шарма.

Які саме національні інтереси захищалися? Існує три пріоритети, на яких має зосередитися зовнішня політика Нью-Делі. По-перше, безпека величезної індійської діаспори, по-друге, щоб сусідство залишалося здебільшого вільним від терору, і по-третє, забезпечення нафтою та газом енергетично бідної країни, яка швидко розвивається. Кожен із цих пріоритетів опинився під загрозою через кризу в Перській затоці — особливо третій.

Минулого тижня Індія нарешті почала діяти. Прем’єр-міністр країни Нарендра Моді поговорив з іранським президентом, міністр закордонних справ Індії зателефонував своєму колезі в Тегерані. Індійський уряд заявляє, що це “вже дає певні результати”. Двом танкерам, що перевозили 93 тисячі тонн скрапленого газу, було дозволено пройти через Ормузьку протоку, яку Тегеран фактично заблокував.

Однак, як повідомляло Reuters, ще 22 судна залишаються у водах Перської затоки. Також нічого не буде вирішено “на слово” Моді. Індії, можливо, доведеться довести, що вона готова кинути виклик деяким санкціям США. Однією з вимог може бути повернення Індією трьох затриманих нею іранських суден або надання Ірану ліків та медичного обладнання.

Щоб завоювати довіру Тегерана, Індії доведеться “спалити деякі мости” з Вашингтоном. Адміністрація президента США Дональда Трампа оголосила, що Індії буде дозволено купувати російську нафту, аби “компенсувати” втрату поставок з Близького Сходу. Чи збережеться ця поступливість, якщо Нью-Делі порушить режим санкцій, невідомо.

Для Моді сама думка про те, що Трамп дозволяє Індії робити що завгодно, вже була політично отруйною. Тепер усе виглядає так, ніби уряд Моді змушений просити про послуги й іранців. Індійці захочуть знати, чому їхня країна, як видається, веде переговори з позиції слабкості, коли роками вони чули лише розповіді про її силу.

Нездатність Нью-Делі формувати світ відповідно до своїх потреб буде болісною. Дев'ять мільйонів індійських громадян живуть і працюють у країнах Перської затоки, їхні грошові перекази підкріплюють валютні резерви та підтримують соціальні видатки на батьківщині. Понад 50 тисяч повернулися у перший тиждень березня, але сотні тисяч залишаються “в зоні ризику”.

Тим часом індійські силові структури не схвалюють заявлену мету війни — зміну режиму в Ірані. На їхню думку, вакуум влади на захід від схильних до екстремізму гірських районів Афганістану та Пакистану був би значно небезпечнішим, ніж будь-коли був Корпус вартових ісламської революції. Крім того, шиїтська меншина Індії завжди рішуче підтримувала індійську владу — й ніхто не хоче, щоб це змінилося.

Проте, ніщо не турбуватиме індійських лідерів більше, ніж дефіцит енергоносіїв. У минулому високі ціни на паливо призводили до падіння урядів, тривалих періодів заворушень та авторитаризму, а в 1991 році, після вторгнення Іраку до Кувейту, майже довели країну до банкрутства.

90% поставок скрапленого газу в Індію, який повсюдно використовується для приготування їжі, надходить через Ормузьку протоку. Дефіцит матиме катастрофічні політичні наслідки. Ресторани вже зачиняється або скорочують меню, а домогосподарствам повідомляють, що їм доведеться довше чекати на заміну балонів із газом. Уряд Індії закликає людей не панікувати — неясно, чи це працює.

Чим довше триватиме криза, тим небезпечнішою вона стане. Добрива виробляються з використанням природного газу, а заводи вже працюють лише на 70 % своєї потужності. Менше добрив означає менше продовольства — це призведе до зростання інфляції, яка й без того перебуває під тиском цін на паливо.

Іншими словами, Індії потрібно, щоб Ормузька протока була відкрита для її суден. Але, за словами чиновників, танкерам дозволятимуть прохід лише в індивідуальному порядку. Це не є особливим привілеєм: Індонезія, Туреччина й Пакистан уже отримали таку можливість. Тегеран довіряє не виключно Індії.

Останні три роки Індія наполягала, що є стратегічним партнером Ізраїлю — з передачею технологій та військовими угодами, а нещодавно Моді здійснив візит до Тель-Авіва. З погляду Тегерана, Індія є або поганим, або наївним другом.

З огляду на обставини, уряд Індії загалом непогано справляється. Але ефективне управління — це ще не зовнішня політика, зазначає оглядач. Питання, яке Нью-Делі слід поставити собі після завершення цієї кризи, звучить так: який сенс у підвищенні свого авторитету на міжнародній арені, якщо це не дає переваги в такі моменти? Небезпека в тому, що Індія плутає присутність із впливом; бути за столом переговорів не означає визначати, що там відбувається.

Реальні факти такі: Індія занадто близька до Ізраїлю, щоб Іран міг їй довіряти, але недостатньо близька, щоб уникнути приниження — війна застала Делі зненацька, розпочавшись незабаром після офіційного візиту Моді. Монархії Перської затоки, де проживають мільйони індійських громадян, не можуть покладатися на оборонну допомогу з боку Делі в час небезпеки. США не беруть до уваги занепокоєння Індії, перш ніж кинути її сусідів у хаос. І країна втрачає важливі активи — від порту Чабахар в Ірані до ринків для експорту рису. Індія має друзів усюди, але ніде не має важелів впливу, зазначається у статті.

Війна на Близькому Сході — це динамітна шашка під глобальною економікою. “Енергетична математика” вже вирішує, хто переможе у глобальній конкуренції, і ця арифметика невблаганна. Економіст Олексій Кущ у статті “ Глобальна криза. Чому ринки у неї не вірять і що буде, коли повірять ” аналізував нинішню ситуацію, прогнозуючи наслідки.

Світ