Politico назвало причину, чому Трамп не відмовляється від мирної угоди з Путіним

18 березня 2026 р. 03:49

18 березня 2026 р. 03:49

Президент США Дональд Трамп неодноразово викликав роздратування європейських союзників своїми відкритими зверненнями до президента Росії Владіміра Путіна та жорсткими словами на адресу президента України Володимира Зеленського. Однак за цією, на перший погляд, диспропорцією стоїть довгострокова стратегічна мета — протидія Китаю . Про це пише Politico.

Адміністрація Трампа вважає, що стимулювання Росії до завершення війни в Україні, її повернення до економічної взаємодії та надання їй американських інвестицій може зрештою змінити глобальний баланс сил і віддалити його від Китаю.

Це ризикована ставка — і така, що викликає занепокоєння в українців — але вона підкреслює переконання адміністрації в тому, що найбільшою геополітичною загрозою для США і Заходу є Китай, а не Росія Путіна. Хоча протидія Китаю не є єдиною причиною, через яку адміністрація прагне перемир’я, це допомагає пояснити, чому після понад 15 місяців безрезультатних переговорів і численних погроз вийти з процесу команда президента — спецпредставник Стів Віткофф і його зять Джаред Кушнер — продовжує шукати прорив.

Один із представників адміністрації Трампа, який говорив про переговори на умовах анонімності, заявив, що пошук шляху для більшого зближення з Росією може створити інший баланс сил щодо Китаю, який «може бути дуже, дуже вигідним».

Бажання адміністрації використати переговори щодо миру в Україні для протидії Китаю раніше не висвітлювалося.

Однак багато спостерігачів вважають, що цей план має мало шансів на успіх — принаймні доти, доки при владі залишаються Путін і китайський лідер Сі Цзіньпін. Ідея надання Росії економічних стимулів для зближення зі США викликає занепокоєння в Україні, сказав один з українських посадовців також на умовах анонімності.

«Ми вже мали такі спроби в минулому, і це ні до чого не призвело», — сказав він. «У Німеччини була [Ostpolitik — політика Німеччини щодо Сходу], і тепер Росія веде найсмертоноснішу війну в Європі».

І коли йдеться про спробу роз’єднати Китай і Росію, український посадовець зазначив, що обидві країни мають одну спільну рису, яку не можна подолати — вони ненавидять США як символ демократії.

Водночас ця стратегія відповідає ширшим зовнішньополітичним ініціативам адміністрації, спрямованим, принаймні частково, на стримування китайського впливу. Усунення венесуельського лідера Ніколаса Мадуро і тиск на уряд Куби до межі колапсу зменшують вплив Китаю в Західній півкулі. Адміністрація погрожувала Панамі, яка вийшла з ініціативи китайського лідера Сі «Один пояс, один шлях» через місяць після вступу Трампа на посаду, і назвала угоду Перу з Китаєм щодо глибоководного порту в Чанкаї «застережливим прикладом».

Удар по Ірану також вплинув на потенціал імпорту нафти Китаєм, оскільки Тегеран забезпечував Пекін більш ніж 13% його нафти у 2025 році. Справді, представник адміністрації Трампа зазначив, що Китай купував нафту у Венесуели, Ірану та Росії за цінами нижчими за ринкові, фактично субсидуючи своє споживання на понад 100 мільярдів доларів на рік протягом останніх кількох років.

«Тож це була величезна субсидія для Китаю — можливість купувати нафту з цих джерел на чорному ринку, іноді на 30 доларів за барель дешевше за ринкову ціну», — сказав співрозмовник.

Навіть попри повідомлення про те, що Росія ділиться розвідданими з Іраном, США і Росія продовжують переговори. Віткофф і Кушнер зустрілися минулого тижня з Кірілом Дмітрієвим, одним із головних радників Путіна. Росіяни назвали зустріч «продуктивною». Віткофф заявив, що переговори триватимуть. Ці переговори та ширші зусилля щодо протидії Китаю відбуваються на тлі того, що Трамп звернувся до кількох країн, зокрема й до Китаю , із проханням допомогти забезпечити безпеку Ормузької протоки.

Національна стратегія безпеки, оприлюднена в листопаді, приділяє значну увагу Китаю, хоча часто прямо його не згадує. Багато американських законодавців — з обох партій — вважають Китай найсерйознішою довгостроковою загрозою для глобальної ролі США.

«Існує давня стратегічна логіка США, яка полягає в тому, що союз Росії і Китаю зовсім не в наших інтересах, і потрібно знаходити способи їх розділити або принаймні тактично співпрацювати з партнером, який становить меншу довгострокову загрозу», — вважає Александр Грей, керівник апарату Ради національної безпеки США за першої каденції Трампа.

Грей, який нині є генеральним директором консалтингової компанії American Global Strategies, порівняв ці зусилля з політикою колишнього держсекретаря і радника з нацбезпеки Генрі Кіссінджера, який організував поїздку президента Річарда Ніксона до Китаю під час холодної війни, щоб віддалити його від СРСР.

Державний департамент відмовився коментувати цей матеріал. Водночас його представник раніше заявляв POLITICO, що економічні зв’язки Китаю з країнами Латинської Америки становлять «загрозу національній безпеці» США, яку адміністрація намагається зменшити.

Фред Флейц, ще один колишній керівник апарату Ради національної безпеки Трампа, зазначив, що президент «тиснув на Путіна, щоб завершити війну і нормалізувати відносини Росії зі США і Європою», а також хоче повернення Росії до G8 .

«Очевидно, що Трамп хоче знайти спосіб завершити війну в Україні і мирно співіснувати з Росією» , — сказав Флейц, який нині є віцепрезидентом з питань американської безпеки в America First Policy Institute. « Але я також вважаю, що він правильно оцінює зростаючий союз Росії і Китаю як значно більшу загрозу для безпеки США і світу, ніж війна в Україні, і тому прагне знайти способи покращити відносини між США і Росією, щоб послабити або розірвати цей союз».

Втім, інші залишаються скептичними. Крейг Сінглтон, старший директор програми з Китаю в Foundation for Defense of Democracies, заявив, що ідея роз’єднати Росію і Китай «приваблива в теорії, але на практиці їхнє партнерство є залізобетонним».

«Звісно, немає нічого поганого в тому, щоб перевіряти дипломатію, і президент Трамп — людина угод. Але історія показує, що це не дасть значного результату», — додав він. «Найімовірніший результат — обмежена тактична співпраця з Росією, а не якийсь довготривалий розрив із Пекіном».

Китай, своєю чергою, прагне зберегти Росію як союзника і молодшого партнера у відносинах як противагу Заходу. Міністр закордонних справ Китаю Ван І цього місяця підтвердив цю позицію, заявивши: «У мінливому і нестабільному світі відносини Китаю і Росії залишаються міцними попри всі труднощі».

Держсекретар США Марко Рубіо невдовзі після свого призначення натякнув на цю стратегію, заявивши в інтерв’ю, що ситуація, коли Росія стає постійним молодшим партнером Китаю і змушена виконувати його вимоги через залежність, не є «хорошим результатом» ні для Росії, ні для США, ні для Європи.

Однак Рубіо, як і представник адміністрації Трампа, визнав, що повністю розірвати ці зв’язки буде складно.

«Я не знаю, чи нам коли-небудь вдасться повністю відірвати їх від відносин із Китаєм», — сказав Рубіо в лютому минулого року.

Адам Савіт, директор з політики щодо Китаю в America First Policy Institute, вважає, що Росія має значення, але не є вирішальним фактором у протистоянні США і Китаю, і що «центр тяжіння перебуває у Східній Азії».

«Росія дає Китаю стратегічну глибину, дружній кордон, енергетичні ресурси і другий фронт в Україні, який відволікає увагу Заходу», — сказав він. «Зближення з Росією може ускладнити стратегічне становище Китаю, але Москва є державою, що занепадає, і чітко виступає молодшим партнером у цих відносинах».

Світ