Захист Ормузької протоки: які виклики стоять перед західними союзниками — Reuters

25 березня 2026 р. 12:14

25 березня 2026 р. 12:14

Західні союзники, які намагаються домовитися про захист Ормузької протоки , стикаються з суворою реальністю: подібна місія в Червоному морі, що розпочалася роками раніше, зрештою зазнала невдачі, пише Reuters .

Досвід у Червоному морі, який обійшовся дорого — чотири потоплені кораблі, витрати на озброєння в понад мільярд доларів США, нависає над ще складнішою ситуацією в Ормузькій протоці — судноплавній артерії, якою проходить приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу і яку зараз блокує Іран, серйозніший супротивник, ніж єменські хусити.

Погрози з боку Ірану й атаки Тегерана на енергетичну інфраструктуру в країнах Перської затоки спричинили стрімке зростання цін на нафту на тлі найбільшого зриву поставок нафти й газу в історії. Якщо Ормузька протока не буде відкрита, дефіцит стане ще гострішим, а це загрожує підвищенням цін на енергоносії, продукти харчування й інші товари по всьому світу.

“Ормузькій протоці немає альтернативи. Це міжнародна протока, як за міжнародним правом, так і за практичною реальністю”, — заявив генеральний директор Kuwait Petroleum Наваф Сауд Аль-Сабах.

У вівторок, 24 березня, члени Ради Безпеки ООН обговорювали резолюції щодо захисту протоки. Деякі країни, такі як Бахрейн, зайняли рішучу позицію, яка дозволила б застосовувати “всі необхідні засоби” для захисту водної артерії — що може означати можливість застосування сили.

Агентство Reuters опитало 19 експертів з безпеки та морських питань, які описали безліч викликів, що стоять перед США та їхніми союзниками в захисті протоки. Іран має значно розвиненіші збройні сили, ніж хусити, арсенал дешевих дронів, морських мін, ракет, а також легкий доступ до вузької водної артерії зі свого гірського узбережжя.

Контрадмірал США у відставці Марк Монтгомері, який у 1988 році брав участь у супроводі американських танкерів через Ормузьку протоку під час ірано-іракської війни, заявив, що місія з захисту судноплавства цій протоці значно складніша, ніж у Червоному морі.

Це є серйозною проблемою для президента США Дональда Трампа, який на тлі наближення проміжних виборів намагається виправдати війну з Іраном перед американцями, втомленими інфляцією та незадоволеними підвищенням цін на енергоносії. Аналітики зазначають, що різке зростання цін на енергоносії, ймовірно, повністю не зміниться доти, доки водна артерія не буде розблокована.

Трамп не дав чіткої відповіді щодо ролі США: спочатку він заявив, що американські ВМС супроводжуватимуть судна через протоку за потреби, а нещодавно сказав, що таку місію повинні очолити інші країни. Тегеран блокує доступ до протоки для більшості суден з початку спільних американсько-ізраїльських атак на Іран 28 лютого.

Місія США з захисту судноплавства в Червоному морі від атак хуситів розпочалася в грудні 2023 року, європейські країни приєдналися із власною операцією кілька місяців по тому. Союзники збили сотні дронів і ракет, але хусити все одно потопили чотири кораблі в період з 2024 по 2025 рік. Зараз кораблі здебільшого уникають використання маршруту, який колись забезпечував 12% світової торгівлі, обираючи значно довший шлях навколо Африканського Рогу.

“Це була тактична й оперативна перемога і стратегічна нічия, якщо не стратегічна поразка”, — сказав аналітик дослідницької компанії CNA Джошуа Талліс.

Зона ризику навколо Ормузької протоки вп'ятеро більша за зону атак хуситів навколо Баб-ель-Мандебської протоки, що впадає в Червоне море. На відміну від хуситів, іранський Корпус вартових ісламської революції — це професійні військові, що мають власні збройові заводи та доступ до фінансування.

Для забезпечення супроводу суден в Ормузькій протоці знадобиться до десятка великих військових кораблів, таких як есмінці, підкріплених літаками, дронами й гелікоптерами, щоб компенсувати обмеження, спричинені браком простору для маневрування. Повітряне прикриття буде критично важливим для захисту від дронів, а також від навантажених вибухівкою пілотованих чи безпілотних човнів.

“Есмінець може перехоплювати ракети, але не може одночасно розміновувати, протидіяти роям безпілотних човнів з різних напрямків та боротися з перешкодами GPS”, — кажуть аналітики фірми SSY, яка надає широкий спектр послуг у морському секторі.

Аналітики вважають, що бойовики Корпусу вартових ісламської революції мають запаси ракет і дронів, заховані в будівлях та печерах уздовж сотень кілометрів гірського узбережжя. За словами експертів, деякі місця протоки настільки вузькі, що дрони, запущені з узбережжя Ірану, можуть оточити корабель вже за 5–10 хвилин.

“Є балістичні ракети, дрони, морські міни, і навіть якщо вам вдасться знищити ці три види озброєння, залишаються ще операції смертників”, — каже Адель Бакаван з Європейського інституту досліджень Близького Сходу та Північної Африки.

Морські міни та добре озброєні мінісубмарини — це загроза, з якою США не стикалися в Червоному морі, зазначає колишній офіцер Королівського флоту Британії Том Шарп. Він додав, що ставки в боротьбі з цими загрозами надзвичайно високі.

“Якщо (американці) втратять есмінець у цій ситуації... це змінить розрахунки щодо всього. Це 300 людей”, — сказав Шарп, маючи на увазі потенційні жертви серед американських моряків.

Немає чітких доказів того, що Іран замінував протоку, заявив на початку цього місяця міністр війни США Піт Гегсет після повідомлень про те, що Іран розмістив у водному шляху близько десятка мін.

Поєднання розмінування, військового супроводу та повітряного патрулювання зрештою має відновити рух у протоці, вважає Браян Кларк з Інституту Гудзона.

“Можливо, доведеться робити це місяцями, перш ніж ви нарешті нейтралізуєте загрозу з боку Корпусу вартових ісламської революції”, — додав він.

Bloomberg повідомляло, що Іран почав брати гроші з деяких комерційних суден за прохід через протоку — ознака того, що країна посилює контроль над важливим морським шляхом. Від початку війни через цей шлях пройшла невелика кількість суден із країн, які Тегеран не вважає “ворожими”.

Іранський режим дедалі частіше розглядає Ормузьку протоку як інструмент впливу поза межами війни, натякаючи, що важливу водну артерію можна використати для отримання компенсацій, зняття санкцій або економічних поступок.

Світ