Politico: Гнів Трампа на союзників по НАТО об’єднує їх — проти нього

02 квітня 2026 р. 03:36

02 квітня 2026 р. 03:36

Гнів Дональда Трампа на союзників по НАТО через їхню відмову долучитися до війни проти Ірану наразі призвів до одного: він об’єднав їх проти нього, пише Politico.

У приватних розмовах, на закритих вечерях та на полях зустрічей у Брюсселі й інших містах європейські лідери та чиновники обговорюють, як реагувати на погрози президента США вийти з НАТО і що робити, якщо він справді піде на цей крок.

Вони дедалі більше сходяться на похмурому висновку: щораз агресивніші напади Трампа на Велику Британію, Іспанію, Францію та інші країни свідчать про фундаментальний розрив у трансатлантичному альянсі. І хоча остаточного рішення ще немає, деякі держави вже шукають способи розширити власні оборонні та безпекові механізми, щоб діяти в обхід ослабленого НАТО.

«НАТО паралізовано — вони навіть не можуть проводити зустрічі», — сказав один європейський дипломат, який, як і інші, говорив на умовах анонімності.

«Цілком очевидно, що НАТО вже розвалюється», — додав чиновник ЄС, наголосивши, що Європі потрібно терміново зміцнювати власну оборону: «Ми не можемо чекати, поки Альянс остаточно помре».

Ці відверті оцінки, що ґрунтуються на інтерв’ю Politico з 24 міністрами, чиновниками та дипломатами, яскраво демонструють зміну світового порядку після Другої світової війни, до якої значною мірою призвів Трамп.

Останніми днями адміністрація Трампа втягнула військовий альянс у, можливо, найглибшу кризу за 77 років його існування. Президент і його команда пообіцяли переглянути членство США в НАТО після завершення війни з Іраном — у відповідь на те, що, на їхню думку, ненадійні європейські союзники не долучилися до конфлікту.

Сам Трамп охоче підливає олії у вогонь, називаючи НАТО «паперовим тигром» в інтерв’ю The Telegraph.
Головна претензія США — відмова європейських країн, таких як Іспанія, Велика Британія та Франція, дозволити американським силам використовувати їхні військові бази або повітряний простір для операцій проти Ірану.

За місяць від початку війни роздратування Трампа лише посилюється, що відображається у потоці дедалі більш агресивних дописів у його соцмережі Truth Social.

Для європейців, як і завжди, питання полягає в тому, як захиститися від найгірших наслідків і водночас зберегти найважливіше.

Нічні розмови за столом

Минулого тижня в Гельсінкі десять європейських лідерів зібралися на закриту вечерю без чиновників і радників у камерній атмосфері Музею Маннергейма — будинку фінського лідера часів Другої світової війни Густава Маннергейма.

Серед інтер’єрів 1940-х років, прикрашених мисливськими трофеями колишнього президента, лідери країн, зокрема Великої Британії, Швеції, Фінляндії та Норвегії, відверто обговорили критичний стан трансатлантичного альянсу. Усі погодилися, що хвиля образливих і агресивних заяв Трампа в соціальних мережах є серйозною проблемою і лише посилюється.

Водночас вони дійшли висновку, що не можуть погодитися з вимогами президента США долучитися до бойових дій проти Ірану.

«Ми всі хочемо завершення війни, але ми не на одній позиції зі США», — сказав один із посадовців, обізнаний із перебігом обговорень.

Трамп хоче, щоб НАТО допомогло, але лідери залишаються непохитними, оскільки більшість європейців не були попереджені заздалегідь, а Перська затока не має жодного стосунку до НАТО.

Водночас у Європі ця криза має об’єднавчий ефект: «Ці десять країн завжди були дуже близькими, але тепер вони ще ближчі», — додав співрозмовник.

Оцінка цих урядів, до яких також входять Данія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва та Нідерланди, не обмежується лише Північною Європою.

Насправді вражає те, наскільки єдиною виявилася позиція європейських лідерів у відповідь на війну з Іраном — вони одностайно відмовляються направляти військові ресурси для участі в ударах США та Ізраїлю.

«Трамп зруйнував трансатлантичні відносини і об’єднав Європу в опозиції до цієї війни», — сказав один дипломат ЄС.

Інший високопосадовець європейського уряду зазначив, що тепер американці мають самі розбиратися з наслідками своєї помилки — атаки на Іран.

Під час вторгнення в Ірак у 2003 році Велика Британія та Польща були серед країн, які направили війська воювати разом зі США. Цього разу прем’єр-міністри цих держав чітко дали зрозуміти, що участі не братимуть.

Іспанія закрила свій повітряний простір для американських літаків у понеділок після того, як на початку війни відмовила США у використанні своїх баз, тоді як Франція заборонила американським літакам користуватися своїм повітряним простором, якщо вони перевозять військові вантажі до Перської затоки.

«Сполучені Штати вирішили не консультуватися з європейськими союзниками перед початком кампанії проти Ірану. Тому не дивно, що деякі союзники тепер обмежують використання своїх баз — або повітряного простору, як у випадку Франції», — сказав генеральний директор Rasmussen Global і колишній директор з політичного планування НАТО Фабріс Потьє.

«Трамп стикається з наслідками свого одностороннього підходу і того, що сприймав Європу як належне», — додав Потьє. «Зараз головне для європейських союзників — зберегти єдність у реагуванні на наслідки його гніву».

Не Черчилль

Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер зазнав найбільшого тиску через особисті атаки Трампа — президент неодноразово нехтував ним, називаючи «не Вінстоном Черчиллем» через небажання долучитися до наступальних дій проти Ірану.

У середу Стармер відкинув ці закиди, заявивши: «Яким би не був тиск на мене чи на інших, який би не був шум, я діятиму в інтересах Великої Британії».

Стармер додав, що НАТО — це найефективніший військовий альянс, який коли-небудь існував у світі, і що Велика Британія залишається повністю відданою йому.

Водночас міністерка фінансів Великої Британії Рейчел Рівз відкрито озвучила справжнє роздратування в Лондоні: «Я злюся, що Дональд Трамп вирішив розпочати війну на Близькому Сході — війну, для якої немає чіткого плану завершення» , — сказала вона в інтерв’ю BBC.

Попри це, Стармер намагається продемонструвати, що Британія та інші країни все ж хочуть допомогти — зокрема тому, що їхні економіки залежать від відновлення торгівлі через Ормузьку протоку та зниження цін на нафту.

У четвер Велика Британія має провести віртуальний саміт 35 країн для обговорення «усіх можливих дипломатичних і політичних заходів» для відновлення свободи судноплавства і торгівлі в регіоні — очікується участь усіх країн G7, окрім США, а також низки менших держав, включно з Маршалловими островами.

Велика Британія та інші союзники також розглядатимуть, як потенційно долучитися до миротворчих або поліцейських місій у Перській затоці — але лише після завершення бойових дій.

У Британії та інших країнах Європи навіть покладають надії на те, що державний візит короля Чарльза III до США цього місяця допоможе пом’якшити напружені відносини. Президент прихильно ставиться до монархії і отримав задоволення від свого державного візиту до Британії торік.

Однак поки що жоден з цих кроків не змусив Трампа змінити позицію.

Не згадуйте війну

Серед посадовців НАТО панує приватне занепокоєння через розкол в альянсі, а також певне здивування, оскільки США досі формально не зверталися до НАТО з проханням про допомогу в Перській затоці . За словами чиновників, не до кінця зрозуміло, чого саме хоче Вашингтон.

Генеральний секретар Марк Рютте «дратує» деяких союзників тим, що послідовно відмовляється критикувати США і наполягає, що з НАТО немає жодних проблем, зазначив один європейський дипломат.

«Будь-які потрясіння в альянсі, де США є його центром, — це привід для незручності і занепокоєння» , — додав високопосадовець НАТО. За його словами, Рютте робить «стратегічний вибір» — зберігати «стриманий тон, щоб не загострювати» конфлікт між Європою та Вашингтоном.

У приватних розмовах чиновники визнають: безперервна критика з боку США неминуче послаблює НАТО, адже в основі альянсу лежить ідея. Стаття 5 установчого договору НАТО передбачає, що члени готові захищати будь-якого союзника, який зазнав нападу.

Як тільки ця обіцянка ставиться під сумнів, НАТО втрачає свою силу як стримувальний фактор проти російської агресії. Трамп ставив під сумнів цей принцип настільки часто, що фактично перетворив недовіру до НАТО на частину офіційної політики.

Втім, для європейців досі немає єдиної відповіді на питання, як відновити довіру до НАТО — або чим його замінити, якщо найгірше все ж станеться.

Повернення до Брюсселя

Європейські чиновники дедалі частіше шукають способи створення або зміцнення альтернативних структур, щоб підстрахуватися на випадок краху НАТО.

Вечеря в Гельсінкі відбулася наприкінці саміту Об’єднаних експедиційних сил (JEF) — оборонного об’єднання північноєвропейських країн під проводом Великої Британії. Як структура, JEF створена для швидкого розгортання сил у ситуаціях, коли стаття 5 НАТО не застосовується, пояснив міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен.

«Я не кажу, що стаття 5 не працює. Вона працює» , — зазначив він.

Однак навіть якщо стаття 5 не спрацює, JEF може стати альтернативою. Україна вже приєдналася до розширеного партнерства з JEF, а з часом Канада також може поглибити співпрацю з цією групою, сказав один із чиновників.

Ще одна структура, що набирає ваги, — це Північне оборонне співробітництво (Nordefco), до якого входять Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція.

І, зрештою, ЄС

І є ще Європейський Союз.

Протягом багатьох років прихильники НАТО наполягали, що Брюссель має триматися подалі від оборонної політики, щоб не створювати конкуренції або не підривати НАТО — основу європейської безпеки з 1949 року.

Однак один із чиновників ЄС зазначив, що зараз блок «надзвичайно активний» у сфері оборони на тлі постійних словесних атак Трампа на НАТО.

Підрив альянсу з боку Трампа змусив ЄС виділити 150 мільярдів євро у вигляді кредитів для інвестицій країн у власну оборону. Водночас Брюссель також «вивчає» можливість застосування статті 42.7 договору ЄС — положення про взаємну оборону, зазначив інший чиновник. Новий план економічної безпеки має бути представлений цього літа.

«Ми повинні робити все необхідне, щоб бути готовими», — додав він.

Втім одна справа — готуватися до можливого виходу США. Інша — протистояти військовій загрозі біля власних кордонів.

Для країн Балтії, зокрема, екзистенційна загроза з боку Москви робить питання єдності критично важливим.

«Для всіх союзників у цей момент важливо будувати мости, а не руйнувати їх», — заявив міністр оборони Естонії Ханно Певкур. Роздуми про те, чи руйнують США НАТО, лише демонструють, що Захід «розділений», додав він. «Саме цього і хоче Путін».

Світ