Війна як бізнес: як Китай заробляє на Росії й Україні

07 квітня 2026 р. 08:44

07 квітня 2026 р. 08:44

Кожна війна є також бізнесом. Перерозподіл ресурсів, стимулювання оборонної промисловості, створення нових логістичних ланцюжків, локалізація стратегічних виробництв — усе це лише видима сторона економіки війни. Для одних це означає прибутки від оборонних замовлень, для інших — виживання й адаптацію. Ті, хто отримує прибутки, не гинуть на полі бою, і це є підставою для «теорій змови», які стверджують, що саме економічні, а не політичні інтереси живлять ініціаторів війн. Це стосується як фізичних осіб, так і цілих країн.

Багато написано про геополітичні вигоди, які Китай отримує від війни Росії проти України. Пекін вирішує цілу низку власних стратегічних проблем, спостерігаючи за тим, як Росія вбиває цивільне населення, нищить українські міста й інфраструктуру, а ЗСУ, своєю чергою, перемелюють піхоту, озброєння, обладнання та стратегічні обʼєкти нафтогазового комплексу РФ. Перетворення Росії на економічну руїну — в інтересах КНР, освоєння ресурсів Сибіру — давно в планах Піднебесної. Дуже зручно й вигідно зберігати мундир білим і сяючим та збурювати повітря пустопорожніми фразами про сприяння якнайшвидшому миру, водночас постачаючи обом сторонам усе необхідне як для виживання, так і для продовження війни.

Про те, що Китай із готовністю підтримує агресію Росії, закуповуючи рекордні обсяги нафти та газу, постачаючи критичне обладнання, необхідне для оборонної промисловості, мікроелектроніку та компоненти для дронів, відомо вже досить давно. Але саме цієї зими з усією очевидністю стало зрозуміло, що китайці заробляють навіть на параноїдальних спробах сусіда заморозити українців. EcoFlow та інші портативні акумулятори енергії, генератори, комунікаційне обладнання, павербанки, сонячні батареї, які почали користуватися найбільшим попитом на українському ринку, — все це зроблено в Китаї. Минулого року імпорт із КНР до України сягнув 19,2 млрд дол. (чверть загального імпорту), що вдвічі більше, ніж імпорт із Польщі та втричі — з Німеччини, які посідають друге й третє місця у списку найбільших постачальників усього до нашої країни. Китайські підприємці навіть не приховують задоволення від процвітання свого бізнесу, і дехто з них відкрив офіс в Україні, попри загрозу життю від російських ракет і дронів, виготовлених із китайських запчастин.

Насправді така практика — отримувати зиск від обох сторін конфлікту — не є новою навіть у сучасній історії. Такі випадки були досить поширені під час і Першої, і Другої світових воєн. Але вони стосувалися «нейтральних країн». Цього разу відмінність полягає в тому, що Китай відкрито підтримує Росію в її «хрестовому поході» проти Заходу і, не будучи фізичним учасником війни, фактично створює політичні передумови для формування нового світового порядку, вигідного КНР, та ще й заробляє на цьому десятки мільярдів доларів.

Цифри — дуже вперта річ. Навіть за досить поміркованими оцінками, з 2022 року Китай заоща д ив на закупівлі російської нафти до 20 млрд дол. 2025 року Росія продавала Китаю нафту з дисконтом 8,3%, а в середньому за роки війни знижка становила до 10 дол. за барель. Росія є найбільшим постачальником нафти до Китаю — її доля сягає 20% від загального імпорту нафти КНР — приблизно 2 млн барелів на день. РФ вийшла на рекордне постачання нафти до Китаю вже у червні 2022 року, коли почали діяти перші санкції проти агресора. Минулого року обсяг постачання знизився приблизно на 7%, але у грошовому вимірі з урахуванням знижок прибутки Росії зменшилися на 20%.

Те саме стосується природного газу. Ту його частину, яку постачають трубопроводом «Сила Сибіру-1», продають КНР із дисконтом до 30%, що означає річні втрати «Газпрому» на рівні 3 млрд дол. (дані минулого року й оцінка поточного). За даними Reuters, скраплений газ, який постачають усупереч санкціям, Пекін купує з дисконтом 40%. Обсяги цих закупівель не тільки не зменшуються, а навіть збільшуються й становлять близько 5 млрд дол. на рік, особливо з урахуванням війни в Перській затоці. За даними торговельної статистики, Китай є також найбільшим покупцем російського вугілля (44% російського експорту у 2022–2025 роках, минулого року — близько 900 млн дол. на місяць). І хоча обсяги постачання дещо зменшуються, вугілля також надходить до Китаю з істотними знижками. Вигода КНР від вугільного складника торгівлі енергоресурсами оцінюється у 2–4 млрд дол. залежно від коливань цін на ринку.

Одним із найважливіших китайських товарів, який відіграє ключову роль у сучасній війні, є дрони та компоненти, з яких вони складаються. 2023 року тодішній прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив , що Україна купує 60% глобального виробництва дронів китайської компанії DJI, яка спеціалізується на «мавіках». За його словами, того року на закупівлю дронів (можливо, не лише китайських) було виділено 40 млрд грн. За наявними даними, у першій половині 2025 року Україна придбала китайських дронів на суму 725 млн дол., хоча вже у травні президент Зеленський заявив, що DJI припинила постачання до України й повністю переключилася на Росію.

За даними The Japan Times, одним із ключових посередників із постачання дронів до Росії в обхід санкцій став Таїланд. Минулого року Росія закупила «тайських» дронів із Китаю на суму більш як 125 млн дол. (зростання у вісім разів проти 2024 року). Для порівняння варто врахувати, що 2022 року Таїланд експортував дронів на 1 млн дол., і жодного з них не було продано до РФ. Тим самим маршрутом у 2023–2024 роках до Росії було відправлено компонентів (двигунів, камер, оптоволокна) для дронів на суму 63 млн дол. Інші джерела повідомляють , що китайські двигуни для дронів (зокрема «Гарпія-А1») постачають на військові заводи РФ в обхід санкцій під маркуванням «промислове холодильне обладнання». 2025 року на російському заводі «Купол» було вироблено близько 6 тисяч таких дронів. Само собою, уряд КНР заперечує таке постачання, хоча дані китайської торговельної статистики підтверджують ці оцінки. Загалом обсяги постачання дронів та їхніх компонентів у грошовому еквіваленті оцінюють у близько 2 млрд дол. на рік.

Російська оборонна промисловість майже повністю залежить від постачання китайських верстатів та інструментів, без яких неможливе виробництво ракет, дронів та артилерійських снарядів. Їх завозять в обхід санкцій різними шляхами, зокрема за допомогою реекспорту через країни Центральної та Південно-Східної Азії. Американські експерти оцінюють обсяги такого постачання: напряму й через треті країни у 2023–2024 роках — до 3 млрд дол. Саме прихований характер постачання, який у багатьох випадках включає транзит через декілька країн, не дає змоги точно оцінити його обсяги. Опосередкованими індикаторами є обсяги торгівлі між РФ і країнами-посередниками, які значно зросли від початку агресії і які важко пояснити іншими чинниками. Саме тому формальне скорочення обсягів торгівлі між РФ і КНР минулого року не є індикатором змін у торговельній політиці або зменшення двосторонньої співпраці. Справді, у деяких випадках це відбулося завдяки введеним санкціям, у деяких — через «просідання» ринку, але здебільшого є просто перенаправленням товарних потоків через треті й четверті країни.

Санкції проти РФ, пов’язані з війною проти України, призвели до захоплення Китаєм лідерських позицій на ринку мікроелектроніки, складних машин, побутової техніки й автомобілів РФ. Лише почасти товари цієї категорії постачають напряму за відкритими контрактами, оскільки державні компанії та банки Китаю уникають підсанкційних операцій, що можуть зашкодити значно важливішим проєктам. За даними японських експертів, саме тому значну частину їх реалізують за «сірими» схемами, пов’язаними як із експортним контролем, так і з механізмом розрахунків, оскільки розрахунок здійснюється в юанях і рублях, а Росія потребує доларів. Дані фінансових розвідок різних країн свідчать про досить довгі ланцюги перетворення неконвертованих валют на конвертовані через банки європейських, азійських і арабських країн, які дають змогу приховати реальні обсяги та номенклатуру поставлених товарів. Звісно, в деяких випадках на рівень цін впливають суто ринкові чинники, які все ж таки беруться до уваги, попри значний ступінь впливу політичної доцільності.

Той факт, що російська економіка перетворилася на тотального споживача китайських товарів, стосується це побутової техніки чи оборонної промисловості, зміцнює позиції КНР як домінантного партнера в «танго» з Росією. Водночас якщо для РФ ринок КНР (та Індії) є безумовним пріоритетом, то для Китаю Росія є лише одним із торговельних партнерів, і значно важливішими залишаються ринки ЄС і США. Як слушно зазначають фахівці, Китай не лише виграє від війни Росії проти України, а й втрачає деякі можливості через санкції, які державні компанії та банки КНР намагаються обходити.

За роки повномасштабної війни РФ проти України Китай додатково отримав від 40 до 50 млрд дол., і ця оцінка, напевно, занижена, оскільки не враховує «заробітків» на сірих схемах постачання з великою кількістю посередників для обходу санкцій. Але навіть загальна вигода від війни Росії проти України не є вирішальним чинником, хіба що одним зі складників стратегічної стабільності через доступ до дешевих природних ресурсів та енергоносіїв, які збільшують свободу маневру Китаю в новому світі а-ля Трамп.

Світ