Ормузька протока б’є по Китаю: як Пекін втрачає дешеву нафту з Ірану (ВІДЕО)

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Ормузька протока б’є по Китаю: як Пекін втрачає дешеву нафту з Ірану (ВІДЕО)

08 квітня 2026 р. 08:27

08 квітня 2026 р. 08:27

Конфлікт на Близькому Сході та пов’язані з ним проблеми на світовому нафтовому ринку завдали відчутного удару по китайській економіці. Як найбільший у світі імпортер нафти, Китай особливо вразливий до потрясінь у Перській затоці.

Критична залежність від Ормузької протоки

За різними оцінками, від 38% до 50% китайського імпорту нафти проходить через Ормузьку протоку. Будь-які перебої в цьому районі (блокування, атаки на танкерні перевезення) одразу відбиваються на вартості сировини для китайських НПЗ.

Минулого місяця Пекін був змушений офіційно підвищити ціни на бензин і дизельне паливо — одне з найбільших підвищення за останні роки. Це сталося попри те, що влада традиційно намагається стримувати зростання цін на пальне, щоб не посилювати тиск на економіку та населення.

Ланцюгова реакція

Підвищення цін на пальне швидко поширилося економікою:

Логістичні компанії масово підняли тарифи.
Зросла вартість перевезень товарів.
Піднялися ціни на продукти харчування та інші товари першої необхідності.

Особливо відчутно це для малого та середнього бізнесу. Водій вантажівки з великого портового міста Ціндао у розмові зі ЗМІ поскаржився, що бізнес і так страждає від падіння попиту, а тепер додаткові витрати на пальне можуть призвести до скорочення робочих місць і навіть банкрутств транспортних компаній.

Втрата дешевої нафти

До ескалації конфлікту Китай активно користувався дисконтованою підсанкційною нафтою. Іран і Венесуела разом забезпечували близько 17% загального імпорту китайської нафти. При цьому 80–90% іранської нафти, що йшла тіньовим флотом, прямувало саме до Китаю.

Тепер Пекін втрачає одразу двох важливих постачальників дешевої сировини. Це створює подвійний тиск: не тільки фізичні ризики постачань через Ормузьку протоку, але й втрату значної знижки, до якої звикли китайські незалежні НПЗ («teapot refineries»).

Що робить Китай?

Китай намагається компенсувати втрати збільшенням імпорту з інших країн:

Росія (вже і так найбільший постачальник),
Бразилія,
Канада,
Саудівська Аравія та інші виробники Перської затоки.

Крім того, у Китаю є значні стратегічні резерви нафти — за деякими оцінками, їх вистачить на кілька місяців навіть при серйозних перебоях.

Нафтовий шок 2026 року став черговим випробуванням для китайської економіки, яка й так стикається з проблемами внутрішнього попиту, нерухомості та слабкого відновлення після пандемії. Поки що Пекін уникає гострої кризи завдяки запасам і диверсифікації, але тривале зростання цін на енергоносії посилює інфляційний тиск і знижує конкурентоспроможність китайських товарів на світовому ринку. Наскільки успішно Китай впорається з цим викликом, значною мірою визначить темпи його економічного зростання у другій половині 2026 року.