Європі слід скористатись слабкістю Путіна — The Telegraph

16 квітня 2026 р. 15:27

16 квітня 2026 р. 15:27

Європі і в тому числі Великій Британії слід посилити тиск на лідера Росії Владіміра Путіна, оскільки роки війни його виснажили , вважає колишній державний секретар оборони Великої Британії Ліам Фокс.

«Настав час діяти, затягнути затискач на войовничому політику, який становить найбільшу загрозу для європейської безпеки. Уряд Великої Британії повинен вирватися з нещодавньої тенденції міжнародного самоушкодження та прийняти виклик», - пише він у матеріалі для The Telegraph.

Автор зазначає, що з  2022 року Путін робив ставку на низку факторів, які грали на його користь. Він очікував дедалі слабшої та розділеної Європи, виснаженої політично та економічно в міру продовження війни. Він розраховував на постійні (і незрозумілі) коливання Білого дому Дональда Трампа та підтримку російської олігархії та населення. Він вірив, що російська економіка виживе, навіть процвітатиме, завдяки короткій та переможній кампанії.

Але чотири роки потому ці ставки не виправдалися. Економіка Росії погіршується до тієї міри, що це дедалі важче приховати. Європа навіть оком не змигнула, а після виборів в Угорщині має намір посилити свою позицію, санкції не зникли, а постійна підтримка України в Конгресі США, якщо не в Білому домі, стала стратегічною катастрофою для Кремля.

Водночас економічні ресурси Росії – як робоча сила, так і виробничий капітал – вичерпані. Дефіцит федерального бюджету на 2025 рік досяг майже 3 відсотків ВВП, що вп'ятеро перевищує спочатку запланований дефіцит у 0,5 відсотка. Суверенний фонд добробуту Росії, Фонд національного добробуту, був значною мірою вичерпаний для покриття дефіциту 2024 та 2025 років. Близько 70 відсотків ліквідних активів фонду було витрачено.

В основі фінансової кризи Росії лежить обвал доходів від нафти, оскільки санкції змусили Москву продавати свою основну суміш сирої нафти, Urals, зі значною знижкою до світового еталону Brent. До вторгнення ця знижка зазвичай становила один-два долари за барель. До початку 2026 року різниця зросла приблизно до 29 доларів за барель.

Щоб компенсувати падіння доходів від нафти, Кремль підвищив ПДВ з 20% до 22%, знизив поріг для підприємств, які зобов'язані його сплачувати, та запровадив нові технологічні збори. Витрати війни перейшли на плечі пересічних росіян. Кожен другий рубль податкових надходжень йде на воєнні зусилля. Що ще гірше, оскільки перетворити мирну економіку на воєнну набагато легше, ніж навпаки, перспективи залишаються похмурими.

Війна в Ірані дала перепочинок Кремлю через збільшення доходів від нафти. І це є аргументом на користь заборони поставок російської нафти з тіньового флоту для припинення військового фінансування Росії.

«У 2026 році Путін зіткнеться зі стратегічним середовищем, яке буде значно ворожішим, ніж він очікував, коли його танки перетнули кордон України в лютому 2022 року. Його економіка ще не перебуває у вільному падінні, але траєкторія безпомилково спрямована вниз: виснажені резерви, зростаючий дефіцит, нищівні процентні ставки, зламана модель доходів від нафти та населення, яке дедалі більше несе витрати на війну, яку йому продали як коротку та переможну операцію», - зазначає Фокс.

Світ входить у фазу конкуренції не лише за території, а й за дані, технології та контроль над майбутнім. І навіть найпотужніші армії не гарантують перемоги в цій боротьбі. Надзвичайний та Повноважний Посол України Сергій Корсунський у статті «Від авіаносців до алгоритмів: як змінюється поняття «величі» держав» проаналізував, як трансформується логіка глобального лідерства й чому старі інструменти більше не працюють.

Світ