США та Китай прагнуть глобального домінування без відповідальності — FT

19 травня 2026 р. 12:48

19 травня 2026 р. 12:48

Саміт президента США Дональда Трампа з лідером Китаю Сі Цзіньпіном продемонстрував важливі сигнали як щодо відносин між двома країнами, так і щодо становища Пекіна та Вашингтона на світовій арені, пише FT .

Напередодні зустрічі більшість спостерігачів робили ставки на те, що Сі вийде з саміту явним переможцем — і на те були вагомі підстави. Трамп був надто зацікавленим в угоді, яка могла б допомогти йому зупинити падіння своїх рейтингів у США та посилення критики з-за кордону. Агресивна поведінка та військовий авантюризм Трампа підірвали глобальну “м’яку силу” США. Тим часом Сі демонстрував терпіння, дисципліну та впевненість у тому, що час на боці Китаю. Він неодноразово позиціонував Китай як стабілізаційну силу в глобальних системах торгівлі та безпеки, як альтернативу безрозсудності США за часів Трампа.

Все це, здається, підтверджує дедалі популярнішу тезу — на яку під час саміту побіжно натякнув сам Сі — про піднесення Китаю та занепад Америки. Однак така інтерпретація не враховує глибшої реальності: основна архітектура політики США щодо Китаю залишається надзвичайно конкурентною, тоді як Пекін не може перетворити уявлення про відступ Вашингтона на тривалі геополітичні вигоди.

Однією з найважливіших особливостей сучасного глобального ландшафту є те, наскільки жорстка політика щодо Китаю стала інституціоналізованою у Вашингтоні. Мита, експортний контроль та обмеження інвестицій мають потужну двопартійну підтримку в США. Промислова політика, яка колись була суперечливою у Штатах, стала важливим елементом економічної безпеки та технологічної конкуренції.

Ця стратегічна стабільність має значення. Поки Трамп говорив про “історичний” саміт, його адміністрація продовжувала запроваджувати економічні санкції проти китайських компаній. У секторах, які визначатимуть довгострокову економічну та військову потужність, зокрема штучний інтелект, напівпровідники, біотехнології, квантові обчислення та критично важливі мінерали, метою Вашингтона є не примирення, а домінування.

Конкуренція з Китаєм також визначає стратегію безпеки США. Оновлена Стратегія національної безпеки США називає Азійсько-Тихоокеанський регіон центральним театром геополітичної конкуренції, наголошує на співпраці з союзниками та партнерами з метою військового стримування Китаю та закликає протидіяти хижацькій економічній політиці Пекіна.

Поза межами Азійсько-Тихоокеанського регіону адміністрація Трампа веде масштабнішу кампанію з метою зменшення китайського впливу на глобальну портову інфраструктуру, обмеження амбіцій Пекіна в Арктиці та виключення китайських компаній із критичної цифрової інфраструктури.

США не відмовилися від усіх багатосторонніх міжнародних домовленостей. Там, де адміністрація Трампа бачить прямі економічні або безпекові вигоди, вона зберегла або навіть розширила співпрацю. Наприклад, Білий дім підтримав нові багатосторонні угоди щодо критичних мінералів, ланцюгів постачання та штучного інтелекту. Такі ініціативи Трампа, як “Щит Америки” та “Рада миру” також відображають незмінну прихильність до багатосторонності під керівництвом США, хоча масштаби та зміст цих проєктів залишаються неясними.

Тим часом політика Пекіна викликає глибоку міжнародну недовіру. Підтримка війни Росії проти України та військова активність Китаю у Східнокитайському та Південнокитайському морях викликають занепокоєння з приводу безпеки в Європі та Азії. Економічна політика Китаю також стикається з глобальною критикою. На початку 2026 року німецький дослідницький інститут MERICS повідомив, що протягом попереднього року 52 з 70 найбільших економік світу запровадили нові заходи торговельного захисту або розпочали розслідування, спрямовані проти економічних практик Пекіна.

Китай не зробив кроку вперед, щоб заповнити вакуум у міжнародному лідерстві, залишений США. Видатки Пекіна на зовнішню допомогу залишаються лише часткою того, що історично надавав Вашингтон. Китай закликає до діалогу та стабільності під час міжнародних безпекових криз, але не бере на себе витрат чи відповідальності справжнього лідерства. І Пекін продовжує зневажати міжнародні норми, коли вони суперечать китайським інтересам.

Існує різниця між тим, як США втрачають авторитет як глобальний лідер, і тим, як Китай претендує на цю роль. Світ стикається з двома наддержавами, які прагнуть глобального лідерства без жодних обов’язків. Зіткнувшись із таким вибором, більшість інших країн, імовірно, не обрали жодного з цих варіантів.

За словами аналітиків, Китай запропонував нову модель відносин із США . Сі заявив, що під час саміту сторони домовилися про відносини, засновані на “конструктивній стратегічній стабільності”. Це стало найчіткішим сигналом того, як Пекін хоче представити наступний етап американо-китайських відносин: не як “перезапуск”, а як довгострокову конкуренцію, яка має залишатися в певних межах. У такому трактуванні “стабільність” — це не поступка, а спосіб зробити конкуренцію контрольованою, довготривалою та менш схильною до переростання у кризу.

Детальніше результати саміту Трампа з Сі в статті " G2 без ілюзій: що насправді вирішили Трамп і Сі в Пекіні " аналізував Сергій Корсунський .

Світ