Україна між правилами і винятками: що означає політика ЄС щодо Вірменії

09 червня 2026 р. 23:32

09 червня 2026 р. 23:32

Для України питання послідовності Заходу давно не є абстрактною дипломатичною темою. Від того, чи однаково Європейський Союз застосовує власні правила, залежить не лише довіра до Брюсселя, а й стійкість усієї політики щодо пострадянського простору. Саме тому історія з Вірменією має значення далеко за межами двосторонньої торгівлі. Коли ЄС готовий швидко відкривати ринок для країни, яка опинилася під російським тиском, це може виглядати як жест підтримки. Але якщо такі рішення ухвалюються вибірково, без чітких процедур і з очевидним політичним підтекстом, вони створюють небезпечний прецедент.

Про це говориться в статті 5 каналу.

20 травня, напередодні парламентських виборів у Вірменії, РФ почала запроваджувати обмеження на імпорт із цієї країни низки товарів, включаючи овочі, зелень, фрукти, а також рибу та квіти. Москва пояснила ці заходи санітарними порушеннями, проте насправді вони виглядають як інструмент економічного тиску на тлі зближення Єревана з ЄС, що посилюється.

У свою чергу Урсула фон дер Ляйєн пообіцяла виділити негайну фінансову допомогу Вірменії на суму понад 50 млн євро. ЄС готовий надавати Єреванові нові торгові преференції. Водночас Євросоюз відбирає аналогічні пільги у України — країни, яка з 2022 року ціною величезних жертв протистоїть військовій агресії Москви. Режим безмитного доступу українських товарів на ринок ЄС припинив діяти 5 червня 2025. Вже наступного дня ЄС відновив мита та квоти на низку українських сільськогосподарських товарів.

Сама обіцянка фон дер Ляйєн дана Пашиняну про безмитний доступ на ринок ЄС виходить за рамки звичайної логіки прийняття рішень у Євросоюзі. Подібні заходи не можуть вживатися під час телефонної розмови та не входять до особистої компетенції голови Єврокомісії. Зміна митного режиму, надання нових тарифних пільг чи безмитного доступу потребує обов'язкового правового оформлення через Раду ЄС та Європарламент. Це прямо випливає із правил формування торговельної політики ЄС, викладених на офіційній сторінці Єврокомісії.

У випадку з Вірменією це важливий нюанс: адже її виключили 1 січня 2022 року із системи торгових преференцій ЄС (GSP/GSP+), оскільки більше не відповідала критеріям країни-бенефіціара.

Політика Європи щодо Південного Кавказу все більше виглядає не як збалансований підхід ЄС, а як політично ангажована та провірменська лінія. Наприклад, у 2020-2023 Азербайджан поклав край 30-річній вірменській окупації Карабаху та прилеглих районів. Тим самим Баку відновив суверенітет над своїми міжнародно визнаними територіями відповідно до резолюцій Радбезу ООН 822, 853, 874 і 884, які вимагали виведення звідти вірменських сил.

Україна добре знає ціну правилам, які одні держави намагаються обійти, а інші – застосовувати лише тоді, коли це зручно. Саме тому для Києва важливо, щоб ЄС залишався не клубом політичних винятків, а простором зрозумілих стандартів. Підтримка Вірменії в протистоянні з російським тиском може бути виправданою лише тоді, коли вона не суперечить праву, процедурі та регіональному балансу. Інакше Брюссель ризикує послабити той самий принцип, на який спирається Україна у своїй боротьбі за суверенітет.

Світ