Європейці підтримують Україну, але вагаються в питаннях вступу до ЄС і відправки миротворчих військ — опитування ECFR

10 червня 2026 р. 15:58

10 червня 2026 р. 15:58

Європейці продовжують підтримувати Україну як союзника або стратегічного партнера, хоча консенсус слабшає, коли йдеться про можливу відправку миротворчих військ до України після війни або прийняття Києва до ЄС, свідчить нове опитування Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), опубліковане в середу, 10 червня.

Загалом більшість респондентів у 15 опитаних країнах (Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччині, Угорщині, Італії, Нідерландах, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великій Британії) розглядають Україну як союзника (у середньому 29%) або як необхідного партнера (у середньому 32%), з яким європейці повинні стратегічно співпрацювати. У цьому питанні сприйняття України майже скрізь є більш позитивним, ніж сприйняття Америки (за винятком Польщі та Угорщини, які мають складніші двосторонні відносини з Києвом). У Польщі союзником Україну вважають 24% опитаних, а необхідним партнером — 34%, в Угорщині — 15% та 28% відповідно.

Проте для європейців це позитивне ставлення не означає військового зобов’язання перед Україною. Респонденти переважно виступають проти відправки військ до України після завершення війни — цю думку поділяє більшість опитаних у Німеччині, Франції та Польщі — трьох ключових оборонних силах ЄС.

Що ще важливіше, на сьогодні не існує суспільного консенсусу щодо вступу України до ЄС “у нинішніх умовах”, у тому числі серед найближчих сусідів України. Респонденти не відкидають розширення як таке — адже ставлення до розширення ЄС на захід (наприклад, через повернення до Союзу Великої Британії) є значно прихильнішим.

Водночас розширення на схід викликає сильний опір в Австрії, Болгарії та Угорщині. В Естонії, Франції, Німеччині та Польщі думки розподіляються більш рівномірно. При цьому, в Нідерландах, які зазвичай скептично ставляться до розширення, громадськість (незначно) схиляється до підтримки розширення ЄС на схід.

У всіх опитаних країнах багато виборців просто відмовляються займати рішучу позицію з цього питання. У цьому полягає простір для зміни думок — в той чи інший бік.

У сукупності такі результати показують обмеження двох основних рамок, у яких європейські лідери наразі розглядають Україну: розширення та потенційна миротворча місія після війни. І те, й інше наразі не має широкої громадської підтримки по всій Європі.

Викликає занепокоєння те, що європейські популісти дедалі рішучіше відстоюють антиукраїнські погляди. Віктор Орбан зосередив свою невдалу передвиборчу кампанію за збереження посади прем’єр-міністра Угорщини саме на цій темі. Опитування ECFR показує, що виборці ультраправих Австрійської партії свободи та Альтернативи для Німеччини, двох ультраправих партій у Польщі та керівної популістської партії “Прогресивна Болгарія” вважають Україну насамперед “конкурентом” або “супротивником”.

Тому ситуація може ще погіршитися. І ці настрої можуть бути ще більше використані як зброя під час виборчих кампаній; особливо якщо поєднаються з відчуттям “вічної війни” в Україні, побоюваннями щодо вступу Києва до ЄС або уявним зв’язком між цією війною та занепокоєнням людей щодо вартості життя, зазначають автори дослідження.

Також згідно з цим опитуванням, європейці почали усвідомлювати свої геоекономічні залежності. Лише в Болгарії, Угорщині та Італії, а також серед деяких ультраправих виборців в інших країнах (зокрема в партії АдН у Німеччині та французькому “Національному об'єднанні”) така орієнтація на Москву користується значною підтримкою.

Це делікатна тема, адже війна США з Іраном спричинила зростання цін на нафту та газ, а разом із ними — й інфляцію в Європі, яка дуже вразлива до цих коливань. Однак більшість респондентів хоче надати пріоритет власним енергоносіям з відновлюваних джерел та інших секторів енергетики. Ця думка користується підтримкою більшості в усіх опитаних країнах (за винятком Естонії) та серед усіх політичних течій, включаючи більшість ультраправих (за рідкісними винятками німецької АдН та британської Reform UK).

Іншими словами, європейські лідери можуть значно рішучіше просувати чисту енергетику та протистояти спокусі відновити імпорт російських енергоносіїв, маючи потужну підтримку своїх виборців, зазначають дослідники.

Опитування провели Mandate Research та YouGov у травні 2026 року серед респондентів віком від 18 років в Австрії, Болгарії, Данії, Естонії, Франції, Німеччині, Угорщині, Італії, Нідерландах, Польщі, Португалії, Іспанії, Швеції, Швейцарії та Великій Британії.

Чому частина Європи дедалі більше сумнівається в цінності своїх свобод, як Росія використовує це розчарування та чому саме українці сьогодні нагадують європейцям про різницю між свободою та несвободою — не в теорії, а на практиці, розповідав Томас Вайє у статті “Європа втратила смак свободи. Чи зможе Україна повернути його?”

Світ