Загрозливий натяк для Москви, – політолог розкрив причину візиту Лукашенка до Китаю

30 червня 2026 р. 23:42

30 червня 2026 р. 23:42

Лукашенко після двох днів закритих переговорів із Путіним на Валдаї майже одразу вирушив до Китаю. Показово, що після зустрічі в Росії не було ні гучних заяв, ні фото, ні підписаних документів, хоча для переговорів такого рівня це нетипово.

Військовослужбовець та політолог Кирило Сазонов в ефірі 24 Каналу пояснив, чому поїздка Лукашенка до Пекіна після зустрічі з Путіним може бути не випадковою. За його словами, контраст між закритими переговорами на Валдаї та демонстративно теплим прийомом у Китаї може багато говорити про реальні наміри Мінська.

Дивіться також Експерт розповів як 40-денна операція СБУ занурює РФ в глибоку кризу: Росія стоїть і горить

Лукашенко шукає опору в Пекіні

Дводенні переговори Лукашенка з Путіним на Валдаї мали б завершитися бодай формальною демонстрацією результату. Після зустрічей такого рівня зазвичай з'являються фото, короткі заяви, підписані документи або хоча б ритуальні фрази про співпрацю. Цього разу майже нічого з цього не було, і саме така тиша стала показовою.

Після двох днів перемовин – ані релізу, ані підходу до преси, ані заяви на 30 секунд про співпрацю, дружбу чи взаємну повагу. Нічого,
– зазначив Сазонов.

Майже одразу після цього Лукашенко полетів до Китаю. У цій послідовності важливий не лише сам візит, а й те, як його прийняли в Пекіні. Китай давно працює з Білоруссю як із майданчиком біля Європи, має там економічні інтереси й не приховує, що розглядає Мінськ як важливого партнера.

Це схоже на спробу повернути колишню, яка від тебе пішла: ти вмовляв, погрожував, втратив обличчя, а потім вона все ж таки пішла. Це про Путіна. А наречена сіла у літак і полетіла до нового хлопця, який не є психопатом, має більше грошей, впевненіше почувається у світі й може запропонувати щось реальне,
– сказав військовослужбовець.

Ця іронічна метафора описує цілком практичну ситуацію. Після розмов із Путіним Лукашенко отримав у Китаї зовсім інший рівень публічної уваги: теплі слова від Сі Цзіньпіна, заяви про "залізну дружбу" та навіть обід у сімейному колі. У дипломатії такі жести мають значення, бо показують не лише офіційний контакт, а й особливу довіру.

Сі Цзіньпін дав сигнал Москві

У російському інформаційному полі слова Сі Цзіньпіна про суверенітет Білорусі вже намагаються трактувати як підтримку Мінська перед нібито загрозою з боку України. Але в логіці цього візиту важливіше інше: Пекін не хоче, щоб Білорусь перетворилася на ще один воєнний інструмент Кремля.

Це натяк взагалі не для Києва. Це натяк для Москви: якщо ви щось плануєте і вважаєте Білорусь частиною великої Росії – забудьте про це,
– наголосив Сазонов.

Китаю потрібна Білорусь як стабільний плацдарм біля Європи - для торгівлі, бізнесу й політичної присутності. Росія, яка воює, для Пекіна вже стала джерелом дешевої сировини і залежним ринком збуту. З Білоруссю ситуація інша: якщо її втягнуть у війну, вона втратить саме ту цінність, заради якої Китай роками вибудовував із нею зв'язки.

З воюючої Росії Сі Цзіньпін витягнув усе, що міг. А з воюючої Білорусі нічого не отримаєш. Йому потрібен плацдарм на порозі Європи для торгівлі й бізнесу, а не ще одна воююча країна,
– пояснив військовослужбовець.

Для Лукашенка китайська опора також має практичний сенс. Відносини з Пекіном дають йому більше простору, коли Путін тисне на Мінськ і намагається втягнути Білорусь у свої плани. Для України це може бути позитивним сигналом, якщо після порожніх переговорів на Валдаї та поїздки до Китаю ризик прямого залучення Білорусі у війну справді зменшується.

Для нас це добре. Однозначно добре, тому що рівень загрози з північного кордону зараз впав до мінімуму,
– сказав Сазонов.

Білоруське Міноборони водночас намагається демонструвати жорсткість і заявляє про можливу відповідь у разі перетину кордону. Але головна проблема для України не в таких заявах, а в тому, чи з'являться з білоруського напрямку російські війська, мобілізовані підрозділи або нові атаки по українській території.

Якщо ви самі не лізете до нас, ніхто вас не чіпатиме. Україна нікому не погрожує. Ми навіть будемо поглиблювати співпрацю, робити якісь справи разом. І, дасть Бог, через якийсь час білоруський кордон буде точкою напруги не з Україною, а з Росією. Тому я раджу Лукашенку ретранслятори далеко не ховати – вони стануть у пригоді для інших цілей,
– наголосив військовослужбовець.

Якщо цей сценарій справді втрачає актуальність, білоруський кордон може перестати бути для України окремою точкою постійної напруги.

Сазонов пояснив чому загроза з Білорусі для України може зменшитися: дивіться відео

Світ