У США натякають, що не захищатимуть країни Балтії: як НАТО готується до нової реальності

03 липня 2026 р. 01:57

03 липня 2026 р. 01:57

Дивні створіння повільно виповзають із лісу. Їхні корпуси вкриті мохом, клаптями тканини та штучною травою, а голови приховані під чорними маскувальними сітками. Насправді це танки Leopard і бойові машини піхоти Puma німецької 45-ї танкової бригади, замасковані таким чином, щоб приховати їх від ворожих безпілотників. Про це йдеться у матеріалі The Economist.

Протягом місяця підрозділ проходив навчання поблизу кордону Литви з Білоруссю — союзницею Росії — у межах нещодавно завершених навчань Freedom Shield («Щит свободи»). Їхня мета — бути готовими «воювати вже сьогодні ввечері», захищаючи Вільнюс, столицю Литви, а також утримати Сувальський коридор, який з'єднує країни Балтії з Польщею.

Саме тому 45-та бригада не повертається до Німеччини. Вперше після завершення холодної війни Німеччина розгортає свої війська за кордоном на постійній основі.

Ці військові є передовим загоном армії, яка нині розширюється і має стати найбільшою в Європі. Бригада отримуватиме найсучасніші танки, артилерію, безпілотники та системи протиповітряної оборони. До кінця 2027 року її чисельність має зрости з 1600 до приблизно 5000 військовослужбовців.

Тим часом американська військова присутність у регіоні скорочується.

Американський танковий підрозділ — 1-й батальйон 12-го кавалерійського полку — протягом кількох місяців навчався в тому самому районі. Однак у червні він залишив Польщу разом з усією своєю бригадою. Наразі ніхто не знає, чи замінить його інший американський підрозділ і коли це може статися.

Тектонічні зміни в німецькій оборонній політиці

Попри те, що Німеччина стикається з труднощами під час набору добровольців — і частині військовослужбовців, можливо, доведеться наказом приєднатися до бригади, — литовці зустрічають німецьких військових із великою вдячністю, розповідає підполковник Себастьян Гаген, командир багатонаціональної бойової групи, яка є ядром цієї бригади.

«Те, що ми зараз робимо, — це саме те, що всі союзники робили для Німеччини протягом холодної війни», — каже він.

«Східний фланг перемістився далі на схід, і тепер Німеччина повинна бодай частково повернути цей борг».

Ця місія має особливе історичне значення.

Адже німецькі армії — тевтонська, прусська, імперська та нацистська — зазвичай приходили в цей регіон як загарбники.

Під час Другої світової війни вони окупували Польщу, країни Балтії — Литву, Латвію та Естонію — а також значну частину західної Росії.

Після капітуляції нацистської Німеччини у 1945 році Радянський Союз анексував балтійські республіки, які відновили незалежність лише після його розпаду у 1991 році.

Радянські війська також захопили німецьке місто Кенігсберг, яке нині є російським ексклавом Калінінградом.

«Ми дуже добре усвідомлюємо, що нацистська Німеччина зробила тут, у Литві. Так само ми добре знаємо, що означала радянська окупація для Литви», — говорить підполковник Гаген.

У вільний від навчань час військовослужбовці бригади допомагають доглядати військові поховання та єврейські кладовища.

Нова роль Німеччини в НАТО

Перший генеральний секретар НАТО Лорд Ісмей свого часу сформулював головне призначення Альянсу так: «утримувати росіян поза Європою, американців — у Європі, а німців — під контролем».

Але тепер, коли президент США Дональд Трамп готується зустрітися з лідерами НАТО на саміті в Анкарі 7–8 липня , ситуація кардинально змінилася.

Німеччина бере на себе дедалі більшу відповідальність за стримування Росії і водночас прагне зробити все можливе, щоб Сполучені Штати залишалися залученими до європейської безпеки.

Це відповідає новій концепції, яку неофіційно називають «НАТО 3.0».

Її суть полягає в тому, що, за вимогою Вашингтона, європейські країни повинні самі забезпечувати свою звичайну оборону, тоді як США залишаються гарантом ядерного стримування.

Для самої Німеччини така трансформація також є логічним продовженням змін, що розпочалися після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Берлін прагне перетворитися з держави, яку довгий час критикували за недостатні оборонні витрати, на один із ключових центрів європейської безпеки.

Німеччина планує досягти нового цільового показника НАТО — витрачати 3,5% ВВП на оборону — вже до 2029 року, тобто на шість років раніше встановленого Альянсом дедлайну 2035 року.

До кінця десятиліття витрати Німеччини на оборону можуть перевищити сукупні військові бюджети Великої Британії та Франції — двох європейських ядерних держав.

Грошей недостатньо

Однак самі лише гроші не забезпечать Європі справжньої військової самостійності.

Сукупні оборонні витрати європейських членів НАТО вже зараз перевищують військові бюджети будь-якої країни світу, окрім США.

Попри це, як зазначається у доповіді Кільського інституту світової економіки, країни Європи залишаються «стратегічно залежними від Сполучених Штатів по всьому ланцюгу ведення військових операцій».

Наскільки нагальною є потреба Європи змінювати свою оборонну політику, залежить від двох ключових питань, які стоятимуть у центрі уваги саміту НАТО.

Перше — наскільки серйозну загрозу становить Владімір Путін.

Росія вже реорганізувала свої сили вздовж кордону з НАТО , створивши нові військові частини, бази та штаби, розраховані на майбутнє розгортання військ.

У НАТО вважають, що після припинення або істотного зменшення бойових дій в Україні Росія може бути готовою створити військову загрозу країнам Альянсу вже через кілька років.

Німеччина хоче бути повністю готовою до такого сценарію до 2029 року. Польща ж вважає, що небезпека може настати значно раніше.

Друге питання стосується того, що на практиці означає політика Дональда Трампа «Америка передусім» для європейської безпеки.

Автори матеріалу пропонують уявити чотири можливі сценарії поведінки Трампа , кожен із яких виглядає цілком реалістичним.

Перший — «прихильник жорсткої любові». У цьому випадку Трамп змушує Європу більше витрачати на власну оборону, але в разі крайньої необхідності все ж готовий виконати зобов'язання НАТО за статтею 5 про колективну оборону.

Другий сценарій — «відсутній друг». За нього Сполучені Штати вже не готові воювати за Європу, однак усе ще надають певну непряму підтримку.

Третій варіант — «токсичний колишній партнер». Америка фактично відмовляється від Європи, але не виходить із НАТО, натомість постійно ускладнює життя союзникам і заважає їм організувати власну систему безпеки.

І, нарешті, четвертий сценарій — «хижак», який сам починає становити загрозу для Європи. Наприклад, висуваючи претензії на Гренландію із західного боку континенту, тоді як Росія одночасно тисне на його східний фланг.

Військові поки що вірять у союз зі США

На всіх рівнях військового командування НАТО — від головного штабу Альянсу в бельгійському Монсі до передових підрозділів — наразі переважає переконання, що найбільш імовірним є саме перший сценарій.

Європейські та американські військові продовжують спільно планувати операції та проводити навчання так само, як це відбувалося протягом десятиліть.

Вони сподіваються, що скорочення американської присутності відбуватиметься синхронно зі зміцненням європейських армій і не створить небезпечного вакууму.

Втім Дональд Трамп залишається непередбачуваним.

У травні Пентагон несподівано оголосив про виведення п'яти тисяч американських військових із Німеччини після того, як президент США різко відреагував на критику війни проти Ірану з боку канцлера Фрідріха Мерца.

Не менш показовою стала ситуація з американською бронетанковою бригадою, яка залишила Польщу та Литву.

Пентагон кілька разів змінював свою позицію щодо того, чи буде цей підрозділ замінений новим, хоча саме Польща й Литва належать до найбільш проамериканських союзників США в Європі.

Міністр оборони США Піт Гегсет також жорстко розкритикував європейських союзників, які не підтримали американську операцію проти Ірану.

Він назвав їхню поведінку «ганебною» й дорікнув тим державам, які не дозволили американським військам використовувати свої військові бази та повітряний простір.

Одночасно Гегсет оголосив про шестимісячний перегляд американської військової присутності в Європі.

Поки що чисельність американського контингенту вже скоротилася приблизно зі 100 тисяч до 80 тисяч військовослужбовців.

Під скорочення потрапляють не лише війська

Вашингтон зменшує не лише кількість своїх передових підрозділів.

Пентагон також с коротив сили швидкого реагування, які США зобов'язувалися перекинути до Європи в разі війни.

За поясненням американської сторони, ці ресурси можуть знадобитися для кризових ситуацій на Близькому Сході або в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Йдеться про стратегічні бомбардувальники, винищувачі, літаки-заправники, бойові кораблі, зокрема авіаносці та ударні атомні підводні човни.

Усе це ставить під сумнів практичну реалізацію так званої «Моделі сил НАТО» (NATO Force Model), яка визначає, на які саме війська можуть розраховувати командувачі Альянсу під час великої війни.

Зростає занепокоєння щодо Балтії

Деякі представники адміністрації Трампа вже натякають, що Сполучені Штати можуть не захотіти воювати за країни Балтії.

Ще більше занепокоєння викликає їхня позиція щодо далекобійної зброї.

У Вашингтоні побоюються ескалації конфлікту, якщо НАТО розміщуватиме ракети, здатні завдавати ударів углиб російської території.

Саме тому адміністрація Трампа скасувала заплановане розгортання в Німеччині американського підрозділу, оснащеного крилатими ракетами Tomahawk із дальністю польоту до 2500 кілометрів.

Крім того, США затримують виконання німецького замовлення на ракети Tomahawk і навіть на певний час заблокували союзникам доступ до найсучасніших моделей штучного інтелекту.

Що ж до сценарію «токсичного партнера», то адміністрація Трампа, як зазначає автор, уже зараз дестабілізує політичну ситуацію в Європі, підтримуючи наративи ультраправих політичних сил.

Чим слабші США в Європі, тим сміливішою стає Росія

Чим більш антиєвропейською ставатиме американська політика, тим сильніше Росія може спокуситися перевірити НАТО на міцність.

Водночас європейським державам буде дедалі складніше дати відсіч.

При цьому Кремлю зовсім не обов'язково розпочинати повномасштабне вторгнення.

Багато експертів побоюються, що Росія може вдатися до обмеженої та неоднозначної військової операції, яка виявить внутрішні суперечності всередині Альянсу і поставить під сумнів його здатність діяти єдиним фронтом.

Чому саме Сувальський коридор вважають найнебезпечнішою точкою НАТО

Сувальський коридор — це вузька смуга території завдовжки близько 65 кілометрів, яка з'єднує Польщу з Литвою. З одного боку він межує з російською Калінінградською областю, а з іншого — з Білоруссю.

Якщо Росія зможе перерізати цей коридор, Литва, Латвія та Естонія втратять єдиний сухопутний зв'язок з іншими країнами НАТО.

Саме тому оборона цієї ділянки є одним із головних завдань Альянсу.

Німецька 45-та танкова бригада створюється саме для того, щоб у разі нападу стримати російські війська до прибуття основних сил НАТО.

Однак навіть це завдання істотно ускладнюється через зміну характеру сучасної війни.

Україна змінила уявлення про ведення бойових дій

Війна в Україні показала, що традиційна перевага у важкій бронетехніці більше не гарантує успіху. Дешеві безпілотники здатні знищувати техніку вартістю мільйони доларів.

Саме тому під час навчань у Литві німецькі військові застосовують ті самі методи маскування, які використовують українські підрозділи на фронті.

Танки та бойові машини вкривають сітками, мохом, тканиною і навіть штучною травою, щоб зробити їх менш помітними для ворожих дронів.

Військовослужбовці також відпрацьовують швидку зміну позицій, боротьбу із безпілотниками та використання засобів радіоелектронної боротьби.

Досвід України вже став основою для перегляду багатьох військових доктрин НАТО.

Але дрони — не найбільша проблема

Попри величезну увагу до безпілотників, найбільшою слабкістю Європи залишаються не вони. За оцінками експертів, європейські союзники досі критично залежать від США у низці ключових сфер.

Йдеться про:

• супутникову розвідку;
• стратегічні транспортні перевезення;
• літаки дальнього радіолокаційного виявлення;
• дозаправлення авіації у повітрі;
• космічний зв'язок;
• високоточні далекобійні удари;
• системи управління військами;
• логістику великих операцій.

Саме ці можливості дозволяють НАТО вести сучасну високотехнологічну війну.

Європа поступово нарощує власні спроможності, однак, за оцінками військових аналітиків, повністю замінити американські можливості найближчим часом не зможе.

Військові бояться не лише Росії

У приватних розмовах європейські офіцери дедалі частіше говорять, що головною проблемою стає невизначеність щодо політики Сполучених Штатів.

Якщо раніше вони могли будувати оборонні плани, виходячи з гарантованої американської підтримки, то тепер змушені враховувати різні сценарії.

Саме ця невизначеність, а не лише військова загроза з боку Кремля, змушує європейські держави різко збільшувати оборонні бюджети.

Час працює не на Європу

На думку військових експертів, Росія швидко відновлює свої сили.

Попри великі втрати у війні проти України, російська оборонна промисловість працює цілодобово, збільшуючи виробництво озброєння.

Кремль також активно розширює чисельність армії.

Саме тому в НАТО дедалі частіше говорять про те, що вікно можливостей для підготовки Європи швидко скорочується.

Німеччина планує завершити основну модернізацію своїх Збройних сил до 2029 року. Однак ніхто не може гарантувати, що Росія чекатиме саме до цього часу.

Європа більше не може покладатися лише на США

Один із головних висновків, який зробили європейські столиці після повернення Дональда Трампа до Білого дому, полягає в тому, що навіть найближчий союзник може змінити свою політику.

Саме тому дедалі більше держав вважають, що Європа повинна створити власну систему стримування , здатну діяти навіть у разі обмеженої підтримки Сполучених Штатів.

Водночас майже ніхто не прагне повністю замінити США.

Навпаки, більшість союзників хочуть зробити НАТО сильнішим саме завдяки тому, що Європа візьме на себе більшу частину відповідальності.

Як зазначає колишній міністр оборони Польщі Радослав Сікорський, європейцям не потрібно бути «героями» або перевершити американську військову міць.

«Нам навіть не потрібно бути такими сильними, як Сполучені Штати. Нам потрібно бути лише сильнішими за Путіна».

Світ