Парламент Румунії сказав «так» об’єднанню. Чому Молдова від цього не зникне з карти?

03 липня 2026 р. 17:02

03 липня 2026 р. 17:02

Нещодавно ЗМІ облетіла сенсаційна новина: парламент Румунії підтримав рішення про початок процедури об’єднання з Молдовою . Ініціатор законопроєкту — правопопулістська партія SOS Romania — назвала це рішення історичним кроком, який знаменує початок реального процесу возз’єднання румунської нації. Ідея про унію Румунії та Молдови має тривалу історію. І все ж таки це рішення варто розглядати як черговий фальстарт, а не запуск процедури, що призведе до зникнення Молдови з політичної карти світу.

Те, що закон про унію пройшов нижню палату румунського парламенту, є процедурною випадковістю . За румунським законодавством, якщо законопроєкт не розглянули та не проголосували в Палаті депутатів (нижня палата) протягом 45 днів, він вважається автоматично ухваленим. Так сталось із законом, внесеним партією SOS Romania.

У червні в Румунії тривала політична криза, спричинена розпадом урядової коаліції. Ні соціал-демократи, ні націонал-ліберали не демонстрували бажання йти на поступки. Кожній зі сторін бракувало голосів, аби затвердити нового прем’єр-міністра. Тож не дивно, що законопроєкт про об’єднання з Молдовою, попри негативні висновки профільних комітетів, було «ухвалено» через процедурний збій. Депутатів більше хвилювала доля уряду, ніж унія із сусідньою країною.

Остаточне рішення ухвалюватиме Сенат. І зараз немає підстав вважати, що верхня палата парламенту Румунії проголосує за початок процедури об’єднання з Молдовою. Хоча понад 70% румунів позитивно ставляться до унії, провідні політичні сили країни вважають цей крок несвоєчасним, таким, що може створити непотрібні геополітичні ускладнення. І надають перевагу підтримці інтеграції Молдови у ЄС. А унію розглядають як можливий наступний етап у відносинах, додатково наголошуючи: для цього потрібна підтримка більшості населення Молдови.

Президентка Молдови Мая Санду , яка раніше стверджувала, що проголосувала б за об’єднання з Румунією на референдумі, якби такий відбувся, скептично поставилася до законопроєкту SOS Romania. В інтерв’ю ProTV Moldova Санду стверджувала , що пропозицію, подану партією, яку очолює депутатка Європарламенту Діана Шошоаке, не слід розглядати як справжню уніоністську ініціативу. Радше навпаки — вона дискредитує саму ідею унії двох держав і грає на руку Кремлю.

«Я не думаю, що нам потрібно обговорювати цей документ. Це документ, запропонований агентом Москви, і метою цих дій є дискредитація ідеї об’єднання, нічого більше», — сказала Санду. Вона порівняла цю ініціативу з абсурдним гіпотетичним сценарієм, за якого парламент Молдови односторонньо вирішить, що Франція має стати частиною Молдови, наголосивши, що «об’єднання так не відбувається».

Санду підтвердила, що возз’єднання з Румунією є одним із легітимних варіантів розвитку подій, який не варто відкидати. Але воно має відбутися виключно на основі чіткої демократичної волі більшості громадян Молдови. «Ми продовжуємо працювати над європейською інтеграцією. Але об’єднання залишається варіантом, який завжди існував. Воно може стати реальністю лише завдяки голосуванню більшості громадян, завдяки сильному демократичному мандату», — сказала вона.

Схожу думку ще на початку червня висловив віцепрем’єр-міністр Єуджен Осмокеску під час розмови із журналістами Euractiv. Він назвав можливе об’єднання з Румунією «планом Б» для Молдови й наголосив: головною метою країни залишається підписання договору про вступ до ЄС до кінця 2028 року. Для її досягнення тривають активні переговори з Брюсселем, а законодавство країни погоджують із європейськими нормами. Лише у разі, якщо процес євроінтеграції затягнеться в часі або буде заблокований, Кишинів готовий розглядати інші альтернативи.

Осмокеску також висловився щодо можливих ризиків, пов’язаних із паралельним просуванням до ЄС України та Молдови. Він наголосив, що процес розширення має базуватися на заслугах кожної країни окремо. Водночас посадовець наголосив на важливості отримання чітких сигналів від Брюсселя.

З іншого боку, колишній президент Молдови Ігор Додон , якого вважають проросійським, звинуватив Бухарест у початку процедури «територіальної анексії» Молдови. Він наполіг на тому, щоб керівна партія PAS і президентка Санду чітко відкинули будь-яку перспективу об’єднання, і попередив, що невиконання цієї вимоги означатиме зраду суверенітету Молдови.

Опитування, проведене у червні ATES Research Group, демонструє: молдавани досі схильні зберегти незалежність країни . Лише 38% респондентів відповіли, що хочуть приєднання до Румунії, тоді як 48% проголосували б проти. Решта не визначилися або не прийшли б на референдум. Однак ця цифра може дещо зрости за умови участі у плебісциті численної молдавської діаспори. І все ж таки наразі у суспільстві немає консенсусу, який дав би змогу говорити про успіх уніоністського проєкту.

Для порівняння, 59% респондентів заявили, що проголосують за вступ Республіки Молдова до Європейського Союзу, тоді як 28,4% проголосують проти. З іншого боку, 50,3% проголосували б проти вступу до НАТО, і лише 28,5% підтримали б цей варіант.

Не виключено, що суспільні настрої та плани молдовської влади можуть змінитися, якщо шлях Кишинева до ЄС буде тривалим і важким. У такому разі уніонізм почнуть сприймати як найшвидший, майже миттєвий спосіб опинитися всередині НАТО та під парасолькою безпеки Бухареста без тривалого очікування євроінтеграційних процедур. Проте зараз молдовський уряд надає перевагу самостійному вступу до Євросоюзу. Унія з Румунією — запасний варіант , який чинна влада наразі не розглядає всерйоз. Однак поки що незрозуміло, як Кишиневу вдасться вирішити питання Придністров’я , яке фактично перебуває поза його контролем. А вирішувати його доведеться у будь-якому разі.

Одним із варіантів може бути поетапний підхід : спочатку інтеграція основної частини країни до ЄС або до Румунії. А потім — вирішення питання анклаву із центром у Тирасполі шляхом тривалих переговорів. Мінуси такого підходу в тому, що цей процес може затягнутися на невизначений строк. Якщо влада Молдови надасть перевагу «плану Б», їй також доведеться мати справу з Гагаузією. Закон 1994 року дозволяє цій адміністративній одиниці на півдні республіки скористатися правом на самовизначення, якщо статус Молдови як незалежної держави зазнає змін.

У цій формулі є ще одне важливе невідоме — час і результати закінчення російсько-української війни . Президентка Молдови Мая Санду вже заявила, що хотіла б бачити пункт про виведення російських військ із території Придністров’я одним з елементів ширшої угоди з Москвою. Також вона додала, що цей регіон — невід’ємна частина країни і його майбутнє пов’язане з європейською інтеграцією. Проте у Кишинева немає політичної волі та військових можливостей повернути контроль над проросійським анклавом. Молдові залишається тільки чекати, сподіваючись на щасливий збіг обставин і нову геополітичну реальність, яка змусить Тирасполь повернутися під контроль Кишинева.

Світ