Російські нафтові танкери більше не ризикують проходити Ла-Маншем

04 липня 2026 р. 04:44

04 липня 2026 р. 04:44

Судна російського «тіньового флоту» почали уникати британських і французьких територіальних вод після того, як Велика Британія, Франція та Швеція посилили перехоплення танкерів, що перебувають під санкціями. Про це повідомляє The Financial Times.

За даними сервісів відстеження судноплавства, у п'ятницю п'ять танкерів, які завантажили нафту в Приморську — найбільшому російському порту для експорту нафти, — прямували до Азії не через значно коротший маршрут Ла-Маншем, а в обхід Великої Британії через Північну Атлантику.

Ще два танкери біля узбережжя Португалії також обрали довший маршрут навколо Британських островів.

Такий обхід додає кожному судну понад добу плавання.

Зміна маршрутів відбулася після того, як цього року французькі, британські та шведські військові перехопили вже 13 танкерів із російського «тіньового флоту» .

Одним із ключових факторів, що зробив можливими нещодавні затримання суден британськими та французькими військовими, стало рішення Камеруну під тиском західних країн виключити 39 суден, які перебувають під санкціями, зі свого державного суднового реєстру.

Після цього європейські військово-морські сили отримали юридичні підстави для перехоплення цих суден, оскільки вони фактично почали плавати без державного прапора.

«Російські судна роблять усе можливе, щоб уникати їхніх територіальних вод», — заявив виданню один із посадовців ЄС у сфері безпеки на умовах анонімності.

Територіальні води держав простягаються на 12 морських миль (приблизно 22 кілометри) від узбережжя. Усі судна, які проходять Ла-Маншем, неминуче заходять до територіальних вод Великої Британії або Франції.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року Москва поступово сформувала «тіньовий флот», який нині налічує понад 700 нафтових танкерів. Його використовують для обходу міжнародних санкцій, запроваджених проти експорту російських енергоносіїв — одного з головних джерел доходів російської економіки.

Зазвичай такі танкери перевозять російську нафту з портів Балтійського та Чорного морів через Середземне море до Азії, насамперед до незалежних («чайникових») нафтопереробних заводів Китаю.

Однак через посилення контролю з боку європейських країн судна дедалі частіше змушені обирати довші маршрути, щоб уникнути можливих затримань західними військовими.

Крім того, ще кілька європейських держав, зокрема Ірландія та Бельгія, зараз готують законодавчі зміни, які дозволять їхнім військово-морським силам перехоплювати та оглядати судна, що перебувають під санкціями.

Відповідно до міжнародного морського права, держави не мають права затримувати або оглядати судно, яке законно ходить під прапором іншої країни, оскільки саме держава прапора несе відповідальність за нього.

Водночас судно може бути зупинене, якщо існують достатні підстави вважати, що воно не має громадянства, тобто фактично ходить без прапора.

Саме на цій підставі Велика Британія 14 червня затримала танкер Smyrtos , який раніше був виключений із реєстру Камеруну.

Франція 23 червня аналогічно перехопила біля берегів Сицилії танкер Deliver, який також раніше ходив під прапором Камеруну.

Із п'яти суден, що у п'ятницю обходили Велику Британію, чотири передавали як пункт призначення Порт-Саїд або Суецький канал, що свідчить про намір після обходу Великої Британії все ж пройти до Азії через Середземне море.

П'ятий танкер — Nevah — вказав кінцевим пунктом призначення Сінгапур. Це судно формально досі залишається під прапором Камеруну, однак із державного реєстру його поки що не виключили.

Інший танкер під прапором Камеруну — Invicta, який уже був виключений із реєстру, 29 червня ухвалив ще більш незвичне рішення: замість проходження через Середземне море він вирушив навколо мису Доброї Надії на півдні Африки.

Такий маршрут збільшує тривалість рейсу щонайменше на десять днів. Видання пов'язує це рішення з перехопленням французькими військовими танкера Deliver.

За даними аналітичної морської платформи Windward, нині російський «тіньовий флот», а також судна, що перевозять нафту з Ірану та Венесуели, використовують близько 21 державного суднового реєстру.

Минулого року кількість суден, які змінювали прапори — або через посилення контролю з боку окремих держав, або для приховування своєї справжньої ідентичності — зросла більше ніж удвічі.

Обхід Ла-Маншу має й фінансові наслідки.

За оцінками експертів, кожен такий рейс потребує до 100 тонн додаткового бункерного пального.

Витрати на паливо становлять приблизно 60% усіх експлуатаційних витрат морського рейсу, тому довші маршрути суттєво збільшують вартість перевезення російської нафти.

Світ