The Economist: Маск руйнує принципи класичного капіталізму

12 липня 2026 р. 17:56

12 липня 2026 р. 17:56

Ілон Маск створює модель капіталізму, яка суперечить принципам Адама Сміта. Про це пише засновник O'Reilly Media Тім О'Райлі у колонці для The Economist. На його думку, найбагатша людина світу майстерно використовує механізми сучасного фондового ринку: залучає величезні гроші й водночас дедалі більше звільняється від контролю інвесторів.

Приводом для роздумів автора стала нещодавня заява Маска про те, що якщо SpaceX реалізує свої довгострокові плани (зокрема, завдяки угоді з Anthropic щодо обчислювальних потужностей для ШІ), то компанія стане "дорожчою за всю іншу Землю". Проте О'Райлі вважає, що за цими космічними амбіціями ховається куди важливіша річ — те, як саме Маск вибудовує систему управління своїми компаніями.

Яскравий приклад — недавній вихід SpaceX на біржу. Після IPO Маск зберіг за собою близько 85% голосів завдяки акціям із розширеними правами. Ба більше, ці права можуть успадковуватися через трасти, тоді як звичайні акціонери практично позбавлені важелів впливу на керівництво. Автор також нагадує про компенсаційний пакет Маска в Tesla потенційною вартістю до 1 трлн доларів — акціонери схвалили його не просто так, а щоб закріпити абсолютний контроль бізнесмена над компанією.

Саме це відрізняє нинішню модель від класичного капіталізму. Адам Сміт, Шарль де Монтеск'є та інші мислителі розглядали ринок як систему, що стримує надмірну концентрацію влади. Торгівля й конкуренція мали робити підприємців залежними від інших учасників ринку, а не перетворювати їх на абсолютних правителів.

"Самоінтерес торговців не приборкав пристрасті. Він злився з ними й перетворив найбільших торговців знову на князів із усіма невгамовними апетитами минулого", — пише автор.

На відміну від традиційної критики капіталізму, О'Райлі не вважає головною проблемою жадобу до прибутку. Його лякає інше: Маск використовує гроші акціонерів, але повністю розв'язує собі руки. Це дозволяє йому спрямовувати мільярди на колонізацію Марса, гуманоїдних роботів чи штучний інтелект без жодних озирань на інвесторів.

Окремо О'Райлі зупиняється на штучному інтелекті. Він порівнює сучасні корпорації з системами ШІ, адже вони так само ухвалюють рішення в масштабах, недоступних окремій людині. Протягом двох століть людство створювало запобіжники проти такого всевладдя: незалежні ради директорів, суди, регуляторів та вимоги до звітності. Сьогодні ж Маск ці запобіжники поступово демонтує.

Автор застерігає: правила, за якими керується компанія, визначають і цінності її продукту. "ШІ, створений під управлінням xAI Маска, не матиме тих самих цінностей, що й система, народжена в компанії, яка все ще комусь підзвітна. Дизайн компанії є прообразом дизайну машини", — переконує О'Райлі.

Наостанок О'Райлі зазначає, що батьки класичного капіталізму не були наївними — вони просто вважали ринок меншим із можливих ризиків. Натомість сьогодні світ йде на небезпечний експеримент: концентрує колосальну владу в руках людей, які ні перед ким не звітують. "Ця ставка може спрацювати. Але історія показує, як рідко це трапляється", — підсумовує автор.

Дискусія про всевладдя технологічних гігантів давно вийшла за межі суто бізнесу. Творці штучного інтелекту перетворилися на геополітичних гравців, а володіння передовими ШІ-моделями стало новим інструментом глобального домінування . На ризики цієї концентрації сили раніше звертав увагу історик Ювал Ной Харарі. Він доводив, що найбільша загроза — це непомітний перехід контролю над ключовими сферами життя до алгоритмів. Нова колонка в The Economist переводить цю теоретичну дискусію в практичну площину: на прикладі бізнес-імперії Ілона Маска вона показує, як технологічна влада опиняється в руках однієї людини , повністю ламаючи правила класичного ринку.

Світ