дайджест Результати соцопитування на тeму «Параметри мирної угоди, геополітика та безпека, очікування. Закордонні діячі»

17 липня 2026 р. 10:15

17 липня 2026 р. 10:15

«Слово і діло» публікує результати четвертої хвилі онлайн-опитування про демографію, міграційні наміри, освіту та мобільність українців, ставлення до конфлікту між Україною та Польщею , оцінку діяльності військових підрозділів та командувачів , про громаду та інфраструктуру , ринок праці, технології, медіаспоживання та психоемоційний стан, а також переговорний трек і параметри мирної угоди. Шоста частина, присвячена повторенню питань щодо переговорного треку та параметрам мирної угоди, а також геополітиці, безпеці та очікуванням українців, рівню довіри до закордонних політиків, – представлена нижче. Дослідження ініційоване аналітичним порталом «Слово і діло».

Метод: онлайн-опитування шляхом самозаповнення структурованої анкети, посилання на яку відправлялося учасникам панелі на спеціалізованій платформі для проведення опитувань «Lemur» (CAWI – Computer Assisted Web Interviewing).

Обсяг реалізованої вибіркової сукупності: 1200 респондентів.

Географія: Україна (крім населених пунктів на тимчасово окупованих територіях частини Донецької, Запорізької, Луганської та Херсонської областей, окупованої АР Крим) (національний проєкт).

Терміни проведення польового етапу: 24-30 червня 2026 року.

Вибірка репрезентує доросле населення України (інтернет-користувачів віком 18 років та старше). Статистична похибка вибірки з імовірністю 0,95 не перевищує 2,89% для показників, близьких до 50%. При відхиленні показників від 50% у будь-який бік (як у бік збільшення, так і зменшення) гранична похибка зменшується. Розрахунок статистичної похибки проведено без урахування дизайн-ефекту.

Склад регіонів:

• Київ;
• Центр: Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська;
• ⁠Північ: Житомирська, Київська, Сумська, Чернігівська;
• ⁠Південь: Запорізька, Миколаївська, Одеська, Херсонська;
• ⁠Схід: Донецька, Харківська;
• ⁠Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька.

Основні результати дослідження «Параметри мирної угоди, геополітика та безпека. Закордонні діячі»

Суспільні настрої щодо можливості виведення українських військ із підконтрольних територій заради негайного припинення вогню залишаються розділеними, проте найбільшу групу (47%) продовжують формувати прихильники безкомпромісної позиції . Усередині цього ядра 28% опитаних вважають такий крок «скоріше неприйнятним» через ризик нової агресії (фіксується мікротенденція до зниження з 32% у травні), а 19% категорично наполягають на боротьбі щонайменше до відновлення ліній лютого 2022 року. Водночас 43,5% респондентів припускають територіальні компроміси, де 20,5% опитаних погоджуються лише на вимушене «заморожування» конфлікту без юридичної відмови від земель, 16% – вважають умову повністю прийнятною для завершення війни, а стабільні 7% – бачать у цьому сенс виключно за умови негайного вступу України до НАТО та ЄС (при 9,5% тих, хто не визначився з відповіддю).

У питанні визначення найбільш прийнятного сценарію завершення бойових дій у суспільстві зберігається помітний плюралізм думок, а червневі коливання показників фіксують лише незначні мікротенденції в межах статистичної похибки . Найбільшу підтримку утримує сценарій «заморожування» конфлікту за фактичною лінією фронту (30%), обов’язковими критеріями якого респонденти визначають західні гарантії безпеки та відсутність юридичної відмови від окупованих територій. Прихильниками безкомпромісної деокупації залишаються 25,5% опитаних, які наполягають на виході на кордони 1991 року ще до початку будь-яких переговорів, тоді як 23% – схиляються до дипломатично-територіального компромісу з поверненням до ліній 23 лютого 2022 року та подальшим мирним врегулюванням статусу Криму й ОРДЛО. Найменшу стабільну групу (14%) формують респонденти з «гуманітарним пріоритетом», готові до припинення вогню на будь-яких умовах заради збереження життів (при 7,5% тих, хто вагається з відповіддю).

Червневі соціологічні показники свідчать про консервацію та обережність суспільних настроїв щодо альтернативних моделей безпеки, а саме – мирна угода, якщо вона передбачатиме відмову від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові союзи: після певного травневого сплеску оптимізму зафіксовано повернення до стримано-нейтральних оцінок у межах статистичної похибки. Найбільшу групу за 10-бальною шкалою (де 1 – така угода є абсолютна поразка, 5 – ні перемога, ні поразка, 10 – така угода є безумовна перемога) сформували респонденти з нейтральною позицією (38%), які обрали серединну позначку (5 балів), сприймаючи такий компроміс як прагматичну «нічию» без виразних переваг чи втрат. Позитивно цей сценарій (6–10 балів) оцінюють 32% опитаних, де 12% вбачають у ньому «безумовну перемогу», а 20% схиляються до помірного оптимізму. Натомість як «поразку» (1–4 бали) угоду трактують лише 14% респондентів, із яких 6% налаштовані радикально негативно (1 бал), а 8% виставили помірні низькі бали (при досить високій частці тих, хто не визначився – 16%).

Ідея обміну територій на євроатлантичну безпекову «парасольку» не знаходить підтримки у більшості опитаних, при цьому червневі коливання показників фіксують мікротенденцію до посилення стриманих настроїв. Домінуючою залишається позиція незгоди з таким компромісом, яку сумарно поділяють 64,5% респондентів: зокрема, 36% опитаних «категорично не погоджуються» з подібними поступками, а ще 28,5% – обирають варіант «скоріше не погоджуюся». Натомість частка прихильників цього обміну залишається стабільною з травня і становить 21,5%, де лише 8% «цілком погоджуються» з цією стратегією, а 13,5% оцінюють її як «скоріше прийнятну» (при 14% тих, хто не зміг визначитися зі своєю позицією).

Червневі соціологічні дані щодо рівня суспільної довіри до дієвості майбутніх безпекових угод зі США підтверджують високу статичність суспільного скептицизму щодо міжнародних безпекових гарантій , а мінімальні коливання показників залишаються в межах статистичної похибки. Абсолютна більшість опитаних (76%) демонструє тотальну недовіру до реального виконання Сполученими Штатами своїх зобов’язань у разі повторної агресії рф: з них 39% респондентів висловлюють радикальний скепсис («зовсім не вірю»), а 37% – обирають варіант «скоріше не вірю». Натомість рівень довіри до безпекових угод є критично низьким і становить лише 13%, де показник повної впевненості перебуває на рівні статистичної похибки (3%), а помірний оптимізм поділяють 10% респондентів (при 11% тих, хто не зміг сформулювати свою позицію).

Аналіз ставлення до особистої зустрічі Володимира Зеленського з володимиром путіним без попередніх умов виявляє переважання прихильних настроїв щодо прямого дипломатичного контакту, хоча рівень суспільної невизначеності залишається високим. Найбільший консолідований кластер становлять респонденти, які схвалюють такий крок – сумарно 48,5% опитаних підтримують потенційну зустріч президентів без попередніх умов, де 30,5% – ставляться до цієї ідеї «скоріше позитивно», а 18% – «цілком позитивно». На противагу їм, понад чверть респондентів (28%) висловлюють заперечення проти прямих переговорів без попередньо визначених рамок, причому 17% опитаних оцінюють ініціативу «скоріше негативно», а 11% – «цілком негативно». Водночас майже кожен четвертий респондент (23,5%) не зміг визначитися з відповіддю, що підкреслює високу чутливість і складність оцінювання цього сценарію.

Новини про паливну кризу в російській федерації демонструють виразний стимулюючий ефект, суттєво підвищуючи рівень суспільного оптимізму щодо термінів завершення війни. Більше половини респондентів (57%) зазначили, що ці дані позитивно вплинули на їхні прогнози: зокрема, 36% опитаних стали «скоріше оптимістичнішими», а 21% – тепер розраховують на значно швидше закінчення бойових дій. Натомість для понад чверті респондентів (27%) цей інформаційний привід не став тригером для зміни особистих оцінок, тоді як частка тих, чий прогноз, навпаки, погіршився або став більш песимістичним, є незначною і становить лише 4% (при 12% тих, хто не зміг оцінити цей вплив).

Аналіз суспільних очікувань щодо євроінтеграційних темпів фіксує помірну розділеність думок із незначним переважанням стриманого скептицизму щодо інтеграції України до ЄС до кінця поточного десятиліття. Сумарно 45% респондентів вважають часовий горизонт до 2030 року недосяжним , де 31% – оцінюють цей сценарій як «скоріше нереалістичний», а 14% – переконані у його повній нездійсненності. На противагу їм, єврооптимістичні погляди поділяють 42% учасників дослідження, серед яких 29% – розглядають такий термін як «скоріше реалістичний», а 13% – налаштовані максимально впевнено й констатують, що це «цілком реалістично» (при 13% тих, хто не зміг спрогнозувати темпи інтеграції та обрав варіант «важко відповісти»).

Українське суспільство зберігає стійку прихильність до європейського вектору, де лідерами симпатій залишаються лідери ЄС , тоді як політики з неоднозначною позицією (Д. Трамп, Сі Цзіньпін) стикаються з масовою недовірою, що сягає 67,5-69%. Кароль Навроцький (сумарна довіра становить 10%) – новий Президент Польщі вперше включений до дослідження і наразі фіксує високий стартовий рівень суспільного скепсису та настороженості – сумарна недовіра становить 69% (із них 47% – це «зовсім не довіряю»).

Аналіз суспільної реакції на зміну політичного керівництва у Великій Британії фіксує здоровий прагматизм та відсутність тривожності серед респондентів, які сприймають двосторонню допомогу як системний і захищений від внутрішніх ротацій процес. Переважна більшість опитаних (68%) очікує на збереження стабільного курсу Лондона: зокрема, найбільша група (35%) займає виважену позицію, вважаючи, що подальший вектор співпраці залежатиме від постаті нового очільника британського уряду, а 33% – переконані, що зміна лідера взагалі ніяк не вплине на рівень військово-політичної підтримки. Однозначні прямі оцінки події отримали мінімальну кількість голосів: лише 5% респондентів вбачають у цьому негативні наслідки, а 4% – налаштовані позитивно (при природному для іноземного контексту рівні невизначеності у 23%).

Загальні результати дослідження «Параметри мирної угоди, геополітика та безпека. Закордонні діячі»

Думки респондентів щодо прийнятності втрати підконтрольних територій (виведення українських військ) як умови перемир’я заради негайного припинення вогню залишаються розділеними, проте майже половина опитаних (47%) виступають проти таких поступок. З огляду на те, що поточні коливання показників є мінімальними і переважно не перевищують статистичну похибку, червневі зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій. Структура думок респондентів у червні виглядає наступним чином:

Прихильники безкомпромісної позиції (47%) – сумарно ця група залишається найбільшою, хоча порівняно з травнем вона дещо зменшилася. Наразі 28% респондентів вважають цей крок «скоріше неприйнятним», вбачаючи у ньому ризик заохочення агресора до нових нападів (у травні цей показник становив 32%). Ще 19% – займають категоричну позицію, наполягаючи на продовженні боротьби щонайменше до відновлення кордонів станом на лютий 2022 року (у травні цей показник становив 18%).

Прихильники територіальних поступок або компромісів (43,5%) – серед опитаних, які припускають можливість компромісів заради миру, погляди розподілилися так: кожен п’ятий (20,5%) погоджується на це лише як на вимушене «заморожування» конфлікту без офіційної відмови від територій; ще 16% респондентів вважають таку умову «цілком прийнятною заради якнайшвидшого закінчення війни». Натомість частка тих, хто вбачає у цьому сенс лише за умови негайного вступу України до НАТО та ЄС, залишається стабільною і становить 7%.

9,5% респондентів наразі не мають сформованої позиції щодо цього питання.

У червні зафіксовано певне внутрішнє переформатування думок: попри загальну консервацію поглядів, відбулося незначне коливання в межах 3–4% – за рахунок зменшення частки помірних критиків поступок («скоріше неприйнятно») дещо зросла група опитаних, які готові розглядати поступки суто як вимушене тимчасове «заморожування» конфлікту.

При визначенні найбільш прийнятної та реалістичної умови припинення вогню думки респондентів залишаються розділеними, відображаючи різні стратегічні підходи. Оскільки червневі коливання показників є мінімальними і переважно не перевищують стандартну статистичну похибку, ці зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій.

Структура думок респондентів у червні виглядає наступним чином:

Сценарій «Заморожування» (30%) – найбільшу підтримку, як і в попередні місяці, утримує варіант припинення конфлікту за фактичною лінією фронту. Ключовими вимогами в межах цього підходу для опитаних залишаються відсутність офіційної відмови від окупованих територій та надання Україні чітких гарантій безпеки від Західних партнерів.

Принципова деокупація (25,5%) – понад чверть респондентів продовжує наполягати на безкомпромісному варіанті: повному звільненні всіх окупованих територій до міжнародно визнаних кордонів 1991 року ще до початку будь-яких офіційних переговорів з агресором. Дипломатично-територіальний компроміс (23%) – дещо менша частина опитаних вважає оптимальним сценарієм повернення до лінії розмежування станом на 23 лютого 2022 року, при цьому питання статусу Криму та ОРДЛО має вирішуватися надалі виключно дипломатичним шляхом.

Умовний «гуманітарний пріоритет» (14%) – ця група опитаних залишається стабільною та найменшою за обсягом; ці респонденти готові підтримати припинення вогню на будь-яких умовах, аби лише зупинити загибель людей.

Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 7,5%.

Оцінки респондентів щодо сценарію відмови від НАТО в обмін на вступ до ЄС та двосторонні безпекові альянси демонструють певне повернення до стримано-нейтральних позицій після травневого сплеску оптимізму. Оскільки червневі коливання показників переважно не перевищують стандартну статистичну похибку, ці зміни варто розглядати виключно на рівні мікротенденцій, які вказують на загальну консервацію та обережність суспільних настроїв щодо такої альтернативи. За шкалою від 1 до 10 структура відповідей у червні розподілилася наступним чином:

Нейтральна позиція (38%) – у червні ця група знову стала найбільшою. Значна частина учасників опитування обрала рівно середину шкали (5 балів), не вбачаючи у таких умовах ані виразної перемоги, ані очевидної поразки, а сприймаючи угоду як прагматичну «нічию».

Сприйняття як «перемоги» (32%) – сумарно майже третина опитаних оцінюють такий компроміс позитивно (6–10 балів). При цьому 12% – вважають його «безумовною перемогою» (максимальні 10 балів), а ще 20% – схиляються до помірних позитивних оцінок (6–9 балів).

Сприйняття як «поразки» (14%) – загальна частка респондентів, які оцінюють цей сценарій негативно (1–4 бали), зазнала мінімальних змін. Зокрема, 6% респондентів вважають його «абсолютною поразкою» (1 бал), а ще 8% – виставили від 2 до 4 балів. Частка тих, хто не зміг визначитися з відповіддю, становить 16%.

Порівняно з травнем, у червні намітилася зворотна мікротенденція: відбувся відтік респондентів із позитивного полюса назад до суто нейтральної позиції (показник «5 балів» помітно зріс із 31% до 38%). Найбільш виразним зсувом стало зменшення частки тих, хто вважає такий крок безумовним успіхом (рівень 10 балів знизився з 17% до 12%), що фактично повернуло цей показник до весняного рівня. Позитивним моментом є плавне зниження рівня невизначеності – частка відповідей «важко відповісти» зменшилася до 16% (у квітні було 20%). Оскільки ці рухи відбуваються в межах або на межі статистичної похибки, вони свідчать про те, що суспільство фіксує певну фіксацію думок навколо центристського, нейтрального сприйняття цього компромісного сценарію, розглядаючи його без зайвих ілюзій, але й без радикального неприйняття.

Ідея територіальних поступок як ціни за гарантоване членство в НАТО та безпеку майбутніх поколінь не знаходить підтримки у більшості опитаних (64,5%). З огляду на те, що червневі коливання показників переважно перебувають у межах або на межі стандартної статистичної похибки, ці зміни варто розглядати на рівні мікротенденцій. У червні погляди опитаних щодо цього складного компромісу розподілилися наступним чином:

Домінування незгоди (64,5%) – сумарно ця група дещо зросла і залишається найбільшою. При цьому понад третина респондентів (36%) «категорично не погоджується» з ідеєю обміну територій на гарантоване членство в НАТО та безпеку для майбутніх поколінь, а ще 28,5% опитаних обрали варіант «скоріше не погоджуюся».

Прихильники обміну (21,5%) – загальна частка опитаних, які готові розглядати територіальні поступки заради парасольки НАТО, залишилася незмінною порівняно з травнем. Проте повністю підтримують цю ідею 8% респондентів («цілком погоджуються»), тоді як 13,5% – відповіли «скоріше погоджуюся».

Частка респондентів, які наразі не змогли визначитися зі своєю позицією, дещо знизилася і становить 14%.

За останній місяць загальна структура думок продемонструвала чітку мікрокорекцію в бік посилення радикальнішої незгоди. Найбільш помітною мікротенденцією червня стало зростання показника «категорично не погоджуюся» – одразу на 4% (із 32% до 36%), що є піковим значенням за весь період спостережень з початку весни. Цей зсув відбувся переважно за рахунок зниження рівня невизначеності (частка варіанта «важко відповісти» впала з 17% до 14%).

Водночас усередині групи прихильників обміну зафіксовано внутрішній рух: зменшилася частка помірних відповідей, але дещо зросла категорія максимального погодження (з 5,5% до 8%). Така динаміка свідчить про те, що суспільство дедалі чіткіше визначається зі своєю позицією, причому цей процес супроводжується фіксацією жорсткого несприйняття територіальних компромісів навіть в обмін на безпековий захист Альянсу.

Результати опитування продовжують фіксувати критично низький рівень довіри до дієвості можливих майбутніх безпекових угод. Оскільки червневі коливання показників є мінімальними і переважно перебувають у межах стандартної статистичної похибки, ці зміни варто розглядати виключно як мікротенденції, які загалом підтверджують високу статичність і консервативність суспільного скептицизму. У червні позиції респондентів щодо віри у гарантії безпеки розподілилися наступним чином:

Домінування скептицизму (76%) – більшість респондентів не вірить у реальне виконання Сполученими Штатами своїх безпекових зобов’язань у разі повторної агресії рф. Зокрема, 39% опитаних висловлюють повну недовіру («зовсім не вірю»), а ще 37% – схиляються до варіанта «скоріше не вірю».

Мінімальний рівень довіри (13%) – лише трохи більше ніж кожен восьмий респондент покладається на гарантії США. При цьому частка тих, хто «повністю вірить» у їхню дієвість, залишається на рівні статистичної похибки (3%), а «скоріше вірять» – 10%. 11% учасників опитування наразі не змогли сформулювати свою позицію щодо цього питання.

За останній місяць загальна структура думок продемонструвала мінімальні внутрішні перетоки. Сумарний показник скептицизму зазнав незначного коливання в бік зменшення (з 77,5% у травні до 76% у червні). Проте найцікавішою червневою мікротенденцією стало певне пом’якшення радикальності цього скепсису: частка опитаних, які «зовсім не вірять» у гарантії, знизилася на 3,5% (з 42,5% до 39%), частково перетікши у категорію помірної недовіри «скоріше не вірю» (зростання з 35% до 37%) та незначне покращення позитивних оцінок. Але в цілому така динаміка свідчить про глибоке укорінення недовіри до безпекових гарантій у суспільній свідомості, де загальний скептичний тренд залишається домінуючим і непорушним, попри незначне червневе зниження рівня максимального песимізму.

Аналіз ставлення респондентів до можливості проведення особистої зустрічі президента України Володимира Зеленського з президентом рф володимиром путіним без попередніх умов виявляє переважання прихильних настроїв щодо прямого дипломатичного контакту, хоча рівень невизначеності суспільства залишається високим. Найбільшу консолідовану групу становлять опитані, які підтримують такий крок: сумарно 48,5% респондентів оцінюють потенційну зустріч лідерів держав без попередніх умов схвально. З них 30,5% респондентів ставляться до цієї ідеї «скоріше позитивно», а 18% – «цілком позитивно».

З іншого боку, більше чверті опитаних висловлюють заперечення проти прямих переговорів без попередньо визначених рамок. Сумарно 28% респондентів сприймають таку ініціативу негативно : зокрема, 17% – ставляться до неї «скоріше негативно», а для 11% – це «цілком негативно». При цьому майже кожен четвертий учасник дослідження (23,5%) обрав варіант «важко відповісти», що свідчить про чутливість і складність оцінювання цього сценарію без розуміння конкретного контексту або можливих наслідків.

Аналіз відмінностей у ставленні до можливості проведення особистої зустрічі лідерів України та рф без попередніх умов залежно від статі та віку опитаних виявляє кілька розбіжностей, які демонструють рівень готовності різних демографічних груп до прямого дипломатичного діалогу:

Статеві особливості – респонденти-чоловіки виявляють вищий рівень підтримки ідеї прямих переговорів «тет-а-тет» без попередніх умов: сумарно 55% із них ставляться до такої зустрічі позитивно (зокрема, 22% – повністю схвально). Серед опитаних жінок цей показник суттєво нижчий і становить 43% (лише 14% обрали варіант «цілком позитивно»). При цьому рівень заперечення (негативного ставлення) в обох групах майже однаковий (27% у чоловіків проти 29% у жінок), проте жінки значно частіше вагалися з оцінкою – 28% не змогли визначитися з відповіддю проти 18% серед чоловіків.

Вікові розбіжності – погляди всередині вікових категорій розподілилися досить специфічно. Більш радикально налаштованою проти зустрічі без попередніх умов виявилася найстарша група (55 років і старше): тут зафіксовано дещо вищий рівень повної незгоди – 13% «цілком негативно» і найнижчий рівень максимальної підтримки – 13% «цілком позитивно». На противагу їм, наймолодша група опитаних (18–29 років) демонструє найменший спротив такому кроку – лише 4% вважають зустріч абсолютно неприйнятною, а сумарна підтримка серед молоді становить 51% (переважно за рахунок помірної позиції «скоріше позитивно» – 36%). Водночас пік максимального схвалення («цілком позитивно») зафіксовано у середніх вікових категоріях: серед респондентів 30–44 роки та 45–54 роки цей показник становить по 22% (при загальному показнику 18%). Рівень невизначеності залишається приблизно однаковим і стабільним у всіх категоріях від 30 років і старше (23–24%), дещо піднімаючись до 26% серед молоді.

Аналіз впливу інформації про паливну кризу в російській федерації на особисті очікування щодо термінів завершення війни виявляє виразний стимулюючий ефект таких новин на рівень суспільного оптимізму. Більше половини респондентів ( 57%) зазначили, що ці дані покращили їхні прогнози : зокрема, 36% опитаних стали «скоріше оптимістичнішими» у своїх оцінках, а ще 21% – констатують, що їхні очікування стали «значно оптимістичнішими», і вони розраховують на швидше закінчення війни.

Натомість для 27% респондентів поява інформації про паливну кризу в російській федерації жодним чином не вплинула на їхні особисті очікування щодо термінів завершення війни. Частка тих, чиї прогнози на тлі цих новин, навпаки, погіршилися або стали більш песимістичними, є мінімальною і становить лише 4%. Не змогли оцінити вплив цього інформаційного приводу на особисті очікування щодо терміну завершення війни 12% опитаних.

Аналіз відмінностей у сприйнятті інформації про паливну кризу в російській федерації залежно від статі, віку та регіону проживання опитаних показує, як саме внутрішні проблеми ворога впливають на настрої різних демографічних груп:

Статеві особливості – суттєвих розбіжностей між статями не зафіксовано: респонденти як серед чоловіків, так і серед жінок демонструють схожий високий рівень оптимізму (сумарно 59% та 56% відповідно). Водночас опитані чоловіки дещо частіше зазначають, що ці новини взагалі не змінили їхньої думки (29% проти 25% у жінок), а респондентки натомість трохи частіше схильні до песимізму (6%).

Вікові розбіжності – результати фіксують чітку тенденцію: чим старші респонденти, тим оптимістичніше вони сприймають економічні негаразди агресора. Найбільший сумарний рівень позитивних очікувань спостерігається у категоріях 45–54 роки (65%) та 55 років і старше (64%), причому в групі 45-54 роки зафіксовано пік максимального оптимізму – 26% (при загальному показнику 21%). На противагу їм, наймолодші опитані (18–29 років) виявилися найбільш скептичними: понад третина з них (35% при загальному показнику 27%) заявили, що ця інформація взагалі не вплинула на їхні оцінки, а сумарний рівень оптимізму тут є найнижчим і становить 48%. Опитані віком 30–44 роки найчастіше відчували труднощі з прогнозуванням – 17% обрали варіант «важко відповісти».

Регіональна специфіка – найвищий рівень оптимістичних сподівань зафіксовано серед опитаних у Центральному регіоні: сумарно 61% відчули покращення очікувань після новин про паливну кризу в рф. На Півдні зафіксовано найвищий рівень песимізму серед усіх регіонів (7% при загальному показнику 4%). Респонденти у Києві виявилися найбільш стійкими до цього інформаційного приводу: понад третина киян (34% при загальному показнику 27%) підкреслили, що новини про економічні проблеми ворога взагалі ніяк не змінили їхніх особистих прогнозів.

Аналіз оцінки реалістичності вступу України до Європейського Союзу до 2030 року фіксує помірну розділеність суспільної думки з незначним переважанням стриманого скептицизму. Загалом 45% респондентів вважають такий часовий горизонт недосяжним: зокрема, 31% опитаних оцінюють цей сценарій як «скоріше нереалістичний», а 14% – переконані, що це «цілком нереалістично».

З іншого боку, єврооптимістичні погляди поділяють 42% учасників дослідження, які вірять у можливість інтеграції до кінця десятиліття. Серед них 29% респондентів вважають такий крок «скоріше реалістичним», а 13% – налаштовані максимально впевнено («цілком реалістично»). Частка тих, хто не зміг спрогнозувати євроінтеграційні темпи і обрав варіант «важко відповісти», становить 13% опитаних.

Аналіз відмінностей в оцінці реалістичності вступу України до ЄС до 2030 року залежно від статі, віку та регіону проживання респондентів виявляє цікавий розподіл сил між єврооптимістами та скептиками:

Статеві особливості – чоловіки виявляють дещо вищий рівень оптимізму щодо євроінтеграційних термінів: сумарно 45% із них вважають вступ до 2030 року реалістичним, тоді як серед жінок ця частка становить 40%. При цьому чоловіки демонструють значно більшу радикальність і полярність у поглядах: серед них вища частка як тих, хто абсолютно вірить у цей дедлайн (16% проти 11% у жінок), так і тих, хто вважає його «цілком нереалістичним» (19% проти 11% у жінок). Опитані жінки натомість значно частіше виявляють обережність та невпевненість – 17% респонденток не змогли дати чіткої оцінки й обрали варіант «важко відповісти» (проти 8% серед чоловіків).

Вікові розбіжності – погляди всередині вікових груп розділилися нелінійно. Найбільш скептично налаштованою виявилася категорія 45–54 роки: сумарно 48% із них не вірять у вступ до 2030 року (при цьому 18% налаштовані «цілком нереалістично»). Водночас у цій же групі зафіксовано і високий показник максимальної впевненості – 16%. Наймолодша група (18–29 років) також демонструє високий рівень полярності: 19% вважають дедлайн «цілком нереалістичним», водночас сумарний оптимізм молоді становить 44%.

Регіональна специфіка – опитані із Західного регіону демонструють найвищу віру в євроінтеграцію до 2030 року (47% при загальному показнику 42%), водночас на Заході та Сході зафіксовані найвищі показники варіанта «скоріше реалістично» – 34% та 35% відповідно. Натомість Південь виявився найбільш розділеним регіоном: тут зафіксовано найвищий рівень максимального оптимізму (16% «цілком реалістично»), але водночас і найвищий рівень повного скепсису (19% «цілком нереалістично»). Респонденти у Києві та на Півночі виявилися найменш визначеними – у цих регіонах зафіксовано пікові 18% відповідей «важко відповісти» (при загальному показнику 13%).

Результати опитування у червні 2026 року продемонстрували продовження тренду на стабілізацію ставлення учасників опитування до світових лідерів . Більшість коливань показників усередині комірок залишилися в межах статистичної похибки, що підтверджує фіксацію суспільної думки. У червні рейтинг довіри до міжнародних діячів розподілився наступним чином (рейтинг поданий за зменшенням показника сумарної довіри):

Еммануель Макрон (сумарна довіра становить 59%) – вийшов на перше місце у загальнонаціональному рейтингу. Повністю довіряють Президенту Франції – 11%, а категорія «скоріше довіряю» продемонструвала помітне червневе зростання на 4% (до 48%). Сумарний рівень недовіри становить 23%, а частка тих, кому важко оцінити довіру, знизилася на 3,5% (до 16%). Не знають, хто це – 2%.

Урсула фон дер Ляєн (сумарна довіра становить 57%) – утримує позиції у трійці лідерів із стабільним кредитом довіри. Повну довіру висловлюють – 18% респондентів, помірну – 39%. Сумарна недовіра фіксується на рівні – 21%, а 16% опитаних досі вагаються з оцінкою. Не знають Президентку Єврокомісії 6% опитаних.

Джорджа Мелоні (сумарна довіра становить 51%) – демонструє певну позитивну червневу динаміку. Рівень стриманої довіри («скоріше довіряю») до Прем’єр-міністерки Італії зріс на 4% (до 41%), а повна довіра становить – 10%. Загальний показник недовіри фіксується на позначці – 21%. Не змогли оцінити рівень довіри 20% респондентів, не знають діячку – 8%. Фрідріх Мерц (сумарна довіра становить 50%) – Федеральний канцлер Німеччини покращив свої оцінки за рахунок зменшення частки тих, хто вагався. Категорія «скоріше довіряю» зросла одразу на 5% (до 42%), тоді як повністю довіряють – 8%. Сумарна недовіра становить – 24%, а показник «важко оцінити» знизився на 4% (до 19%). Не знають німецького лідера – 7%.

Дональд Туск (сумарна довіра становить 37,5%) – критичне просідання місяця. Оцінки Прем’єр-міністра Польщі зазнали відчутних негативних змін. Показник повної довіри знизився на 3,5% (до 5,5%), а «скоріше довіряю» – на 4% (до 32%). Натомість сумарна недовіра стрімко зросла: категорія «скоріше не довіряю» додала 5% (до 18%), а «зовсім не довіряю» – на 5% (до 17,5%). Важко оцінити – 21%, не знають Туска – 6%.

Петер Мадяр (сумарна довіра становить 19%) – новий Прем’єр-міністр Угорщини у червні зіткнувся із помітним зростанням скепсису з боку респондентів. Сумарний рівень недовіри до нього зріс: показник «скоріше не довіряю» підскочив одразу на 8% (до 29%), а «зовсім не довіряю» – на 3% (до 21%). Повністю довіряють йому – 2%, скоріше – 17%. Частка тих, кому важко оцінити довіру, впала на 5% (до 25%), а не знають політика – 6%.

Кароль Навроцький (сумарна довіра становить 10%) – нова фігура в моніторингу. Новий Президент Польщі вперше включений до дослідження і наразі фіксує високий стартовий рівень суспільного скепсису та настороженості. Повністю йому довіряють – 2%, скоріше – 8%. При цьому сумарна недовіра до нього є критичною і становить – 69% (із них 47% – це повна недовіра, «зовсім не довіряю»). Вагаються з оцінкою – 15,5%, а не знають польського лідера – 5,5%.

Дональд Трамп (сумарна довіра становить 10%) – Президент США залишається одним із головних електоральних аутсайдерів, проте у червні відбувся внутрішній перерозподіл у структурі негативу. Показник повної недовіри («зовсім не довіряю») знизився на 2,5% і становить – 50%, проте ці голоси перетекли у помірний скепсис: «скоріше не довіряю» зріс одразу на 5% (до 27,5%). Повністю довіряють Трампу – 2%, скоріше – 8%, важко оцінити – 10%, не знають політика – 2,5%.

Сі Цзіньпін (сумарна довіра становить 6,5%) – замикає загальнонаціональний рейтинг лідер КНР, чий показник стабільно залишається на критично низькому рівні. Повністю довіряє йому лише 1% респондентів, скоріше – 5,5%. Сумарний антирейтинг глави Китаю є монолітним і становить – 69% (із них 46% абсолютно не довіряють, а 23% – скоріше не довіряють). Важко оцінити ставлення – 17,5%, не знають, хто це – 7%.

Аналіз середніх балів довіри (середнє арифметичне за шкалою від 1 до 4, де 1 – зовсім не довіряю, 4 – повністю довіряю) дозволяє чітко простежити червневу динаміку ставлення респондентів до світових лідерів порівняно з весняним періодом:

Урсула фон дер Ляєн (2,86 → 2,81 → 2,80 → 2,82 балу) – впевнено очолює загальнонаціональний рейтинг довіри серед міжнародних діячів. Після незначного весняного коливання її показник у червні повністю стабілізувався на високій позначці.

Еммануель Макрон (2,76 → 2,68 → 2,73 → 2,72 балу) – посідає другу сходинку рейтингу. Червневе дослідження зафіксувало повну консервацію травневого результату (мікрозміна у -0,01 балу є статистичним шумом), що закріплює його позиції у групі лідерів.

Джорджа Мелоні (2,66 → 2,67 → 2,70 → 2,71 балу) – демонструє послідовний висхідний тренд протягом усіх чотирьох хвиль моніторингу. У червні вона впевнено закріпилася у трійці найкращих.

Фрідріх Мерц (2,71 → 2,56 → 2,58 → 2,62 балу) – Федеральний канцлер Німеччини у червні продемонстрував помітне покращення ставлення (+0,04 балу), частково компенсувавши стрімке квітневе падіння.

Дональд Туск (2,63 → 2,59 → 2,58 → 2,35 балу) – найбільше падіння червневої хвилі. Показник Прем’єр-міністра Польщі зазнав глибокого лінійного просідання одразу на -0,23 балу, що перевело його з групи лідерів до зони помірної довіри.

Петер Мадяр (х → 2,12 → 2,14 → 2,01 балу) – новий угорський прем’єр у червні втратив -0,13 балу, опустившись до критичної межі «нейтральної» зони (2,00), що свідчить про кристалізацію переважно скептичного ставлення до нього.

Дональд Трамп (1,49 → 1,53 → 1,51 → 1,57 балу) – попри перебування у зоні глибокої недовіри, Президент США у червні продемонстрував помітне зростання середнього балу на +0,06 балу, що є найвищим показником для нього за весь час спостережень.

Кароль Навроцький (1,56 балу) – нова фігура у моніторингу. Новий Президент Польщі стартує у червневому дослідженні з доволі низьким середнім балом, розташовуючись у зоні виразного суспільного скепсису поруч із Дональдом Трампом.

Сі Цніньпін (1,40 → 1,48 → 1,53 → 1,50 балу) – замикає загальний рейтинг довіри. У червні його певне весняне зростання зупинилося, зафіксувавши незначний зворотний рух на -0,03 балу, що підтверджує стабільно низьке ставлення респондентів до лідера КНР.

Оцінюючи можливі наслідки нещодавньої відставки прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера , українське суспільство демонструє здоровий прагматизм та відсутність тривожності, сприймаючи допомогу партнерів як стратегічний і системний процес. Найбільша частка респондентів (35%) виявляє виважену позицію, зазначаючи, що подальший вектор співпраці повністю залежатиме від того, хто саме стане новим очільником британського уряду.

Практично впритул до них іде група опитаних (33%), які переконані, що зміна лідера взагалі ніяк не вплине на рівень військової та політичної підтримки України, що підтверджує віру респондентів у непохитність двостороннього партнерства. Прямі однозначні оцінки події отримали мінімальні частки голосів: лише 5% опитаних вбачають у цьому скоріше негативні наслідки, а 4% респондентів налаштовані скоріше позитивно. Досить високий рівень невизначеності (23% тих, кому важко відповісти) є цілком природним для іноземного політичного контексту, проте сумарний показник у 68% тих, хто очікує на нове призначення або впевнений у стабільності курсу Лондона, чітко фіксує суспільне переконання, що британська підтримка залишається надійним і захищеним від внутрішніх ротацій фундаментом.

Аналіз результатів дослідження у розрізі соціально-демографічних груп демонструє чітку залежність сприйняття британських політичних процесів від статі та віку респондентів, виявляючи перехід від обережного очікування до вираженого прагматизму:

Статеві особливості – чоловіча аудиторія демонструє значно більшу впевненість у залізобетонній системності британської допомоги: варіант «ніяк не вплине» обрали одразу 45% чоловіків порівняно з лише 24% жінок. Натомість жінки схильні проявляти більше обережності та пов’язувати майбутнє підтримки з конкретними персоналіями – 41% із них вважають, що все залежатиме від постаті нового урядовця (серед чоловіків – 27%). Також жінки відчутно частіше вагалися з оцінкою ситуації («важко відповісти» у жінок 27% проти 18% у чоловіків).

Вікові розбіжності – наймолодша група (18–29 років) виявилася найбільш скептичною щодо автоматичного збереження курсу Лондона (лише 20% вірять, що відставка ніяк не вплине) та продемонструвала найбільший рівень невизначеності (32% важко відповісти). Водночас саме молодь є найбільш оптимістичною – 8% очікують скоріше позитивного впливу, що вдвічі вище за середній показник. Із віком респондентів упевненість у стабільності підтримки лінійно зростає, досягаючи піку в 37% серед респондентів віком 55 років і старше.

Нагадаємо, 22 червня прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер оголосив про відставку . Пізніше стало відомо, що Стармер зацікавлений у можливості обійняти посаду генерального секретаря НАТО . Ця посада може звільнитися після закінчення терміну повноважень Марка Рютте у 2028 році.

Напередодні Стармер у рамках свого останнього візиту на посаді прем’єра Великої Британії прибув до Києва . За кілька днів до візиту він заявив про подальшу підтримку України.

В авторському матеріалі Дениса Ратушного можна прочитати, хто стане новим прем’єр-міністром Британії та чого слід очікувати Україні.

ПІДПИСУЙТЕСЬ У GOOGLE NEWS

Світ