Світ більше довіряє Китаю, ніж США: чи винен у цьому лише Трамп — FT

22 липня 2026 р. 19:02

22 липня 2026 р. 19:02

Політичну кризу на Заході можна звести до одного слова — недовіра. Виборці відчувають упередження та гнів щодо своїх політичних систем. Але кожна з цих проблем є наслідком втрати довіри. Стрімкому падінню довіри до Америки у світі приділяється, можливо, недостатньо уваги. Той факт, що в переважній більшості країн, опитаних Pew , респонденти заявляють про більшу довіру до Китаю, ніж до США, має стати сигналом тривоги. Проте Америка й досі поводиться так, ніби вона є найшанованішим місцем на землі, пише у статті для FT оглядач Едвард Люс.

Не весь спад у довірі до США пов’язаний із президентством Дональда Трампа. Річ не лише в тому, що США втрачають позиції — Китай працює над зміцненням своїх. Погіршення репутації Америки почалося у 2023 році, коли президентом був Джо Байден. Це збігається з його підтримкою відповіді Ізраїлю на напад ХАМАС. Американський зовнішньополітичний істеблішмент майже не зважає на вплив підтримки Ізраїлю на світове сприйняття Америки, зокрема в інших країнах Заходу. Але Ізраїль не є головним джерелом непопулярності США.

Втішною думкою є те, що світ не підтримує цінності Трампа. Це викликає припущення, що коли США оберуть більш гідного поваги президента, авторитет Америки покращиться. Такий заспокійливий погляд не враховує одну важливу річ: не все зводиться до цінностей. Більшість країн ставлять США вище за Китай, коли йдеться про свободу, проте все одно дедалі менше довіряють Вашингтону. Отже, недовіра є синонімом некомпетентності.

Світ знає, що навіть в “Америці Трампа” люди мають значно більше свободи, ніж у Китаї, щоб висловлювати погляди чи сповідувати свою віру. Але чи є влада США компетентнішою? Чи є Америка стабільнішою за Китай? На обидва запитання важко відповісти ствердно.

Оглядач вказує на операцію США “Епічна лють” проти Ірану, яку Трамп то продовжує, то припиняє. Окрім того, що це найнепопулярніша війна всередині США з часу початку проведення опитувань — навіть більш непопулярна, ніж війни в Іраку та В’єтнамі, попри значно менші втрати для американських сил, — вона також відштовхнула всіх друзів і союзників Америки. Зараз Трамп критикує союзників за те, що вони не приєдналися до його операції проти Ірану, яку багато хто вважає найбезвідповідальнішою війною Америки за власним вибором.

Нова війна в Перській затоці також викрила величезну прірву між підходом Китаю до енергетики та підходом США. Великі інвестиції Китаю в усі види енергії, від відновлюваних джерел до вугілля, контрастують зі схильністю США до використання викопного палива. Трамп не тільки скасував запроваджені Байденом стимули для зеленої енергетики, а й платить компаніям за те, щоб вони відмовлялися від проєктів у сфері альтернативних джерел. Якби не великі запаси Китаю, світові ціни на нафту за останні кілька місяців зросли б ще вище.

“Епічна лють” збігається з очевидними ознаками глобального потепління. Такі країни, як Індія та Іран, звикли до значних сплесків смертності влітку. Тим часом Європа шкодує про відсутність кондиціонерів після найспекотнішого червня за всю історію спостережень. Глобальне потепління переходить у сферу масової свідомості.

США поводяться в цьому питанні як “лиходій”, ще більше зациклюючись на звичках XX століття. Китай, навпаки, сприймається в країнах Глобального півдня як носій рішень.

Довіра зникає миттєво, але на її відновлення можуть піти століття. Чотири з шести країн, які досі ставляться до Америки прихильніше, є сусідами Китаю — Японія, Південна Корея, Індія та Філіппіни. Але країни, довіра яких до Вашингтона послабилася, розташовані як поруч зі Сполученими Штатами, так і далеко від Америки. І ці країни висловлюють більшу довіру до Пекіна навіть попри те, що китайська експортна машина загрожує “з’їсти” частку їхнього ринку. Винятками є Польща, головним чином через те, що поруч розташована Росія, та Ізраїль. Навіть Австралія та Велика Британія більше довіряють Китаю, ніж США.

Завершення терміну Трампа могло б допомогти. Глобальний авторитет США різко зріс за часів від Джорджа Буша-молодшого до Барака Обами. Але Обама не зміг повернути ті висоти репутації, які США мали в 1990-х роках. Наступнику Трампа буде ще важче повернути ситуацію до епохи Обами. У конкуренції між США та Китаєм дедалі більшу роль відіграє штучний інтелект. Китайські моделі здебільшого дешеві та мають відкритий код, хоча їхні можливості часто слабші. Американські моделі — дорожчі та закриті. Вперше за кілька поколінь домінування американських технологій не є гарантованим, зазначає оглядач.

Раніше оглядач Мартін Вольф зазначав, що США та створений Вашингтоном світовий порядок переживають кризу . На його думку, нинішній світ нагадує той, що існував у роки перед 1914-м. Хороша новина, за словами Вольфа, полягає в тому, що ядерна зброя значно зменшує загрозу війни між великими державами. Також від сучасних урядів, як і раніше, здебільшого очікують забезпечення добробуту своїх народів.  Погана новина в тому, що світ стикається з низкою викликів, з якими можна впоратися лише спільними зусиллями. Одним із таких викликів є глобальне екологічне середовище. Ще одним — управління наслідками розвитку революційних нових технологій, зокрема штучного інтелекту.

Доктор економічних наук Андрій Длігач у статті для ZN.UA писав, що світ входить у фазу, де жоден центр сили не має повного контролю, а стара система правил уже не працює. Економічні союзи дробляться, безпекові гарантії переглядаються, технології стають зброєю. У матеріалі “ Світ у точці нестійкої рівноваги ” Длігач пояснював, чому нинішній стан — не пауза, а нова норма.

Світ