Іран вважає, що переможе у війні з США: на що робить ставку Тегеран — AP

08 серпня 2026 р. 10:26

08 серпня 2026 р. 10:26

Іранські лідери вважають, що перемога Тегерана у війні з США вже близько. Іранці роблять ставку на те, що військовий тиск зрештою змусить Вашингтон визнати їхній контроль над Ормузькою протокою , розраховуючи, що час на їхньому боці, пише AP .

Тегеран знає про зменшення запасів ключової американської зброї, такої як сучасні ракети-перехоплювачі. Також іранці знають, що війна є вкрай непопулярною серед американців. Іран розуміє, що доки Ормузька протока залишатиметься здебільшого закритою, ціни на бензин та інші товари будуть високими напередодні проміжних виборів до Конгресу США. Тегеран знає, що спроба відкрити протоку силою підвищить ціну конфлікту й може вимагати залучення американських сухопутних сил. Тим часом іранські союзники-хусити в Ємені можуть розширити війну та перекрити ще один важливий торговельний маршрут.

За цією логікою, у президента США Дональда Трампа немає іншого вибору, як капітулювати. Але стратегія Ірану містить ризики.

Трамп нагадує про удари, які завдали серйозних втрат вищому іранському керівництву та військовим. Американський президент то погрожує ескалацією конфлікту, то заявляє, що переговори йдуть добре. Економіка самого Ірану зазнала значних збитків, частково через блокаду з боку США. Лише кілька місяців тому іранці вийшли на масові протести та можуть зробити це знову.

Тегеран заявляє, що близький до укладення угоди з Оманом про управління протокою. Але це залежатиме від зняття блокади з боку США, тож навіть якщо прямих переговорів не буде, Трамп все одно повинен буде дати згоду.

Незрозуміло, чи дозволить ця угода Ірану стягувати мито. Але вона офіційно закріпить контроль Тегерана над тим, що до війни було відкритою міжнародною водною артерією.

Аналітик Абдолреза Даварі, який був радником колишнього іранського президента Махмуда Ахмадінежада, зазначив, що ефективний контроль над протокою надав іранцям важелі впливу на США та країни регіону, що може допомогти гарантувати Тегерану безпеку.

“Більше ніж доходи від протоки, Іран прагне підтвердити своє управління та суверенітет над нею”, — заявив Даварі.

Офіційний контроль навіть над частиною протоки став би очевидною перемогою для Ірану та поразкою для США. Це також завдало б удару по глобальних нормах щодо свободи судноплавства та створило б прецедент, який більша частина світу сприйняла б як тривожний: держави можуть за власним бажанням перекривати ключові торговельні шляхи. Китай, який закуповує нафту в Ірану і має вплив на Тегеран, ще в травні заявляв, що “нормальне та безпечне судноплавство” через протоку має бути відновлено.

Водночас Іран переконаний, що має всі козирі.

“Вони розпочали війну, але її кінець ніколи не залежав від них. Ми завжди самі вирішуємо, коли вона закінчиться. Іран прагне поразки ворога — а не угоди”, — заявив радник головного перемовника Ірану Махді Мохаммаді.

Іран неодноразово наголошував, що Ормузька протока більше не стане відкритим морським шляхом і що він продовжуватиме атакувати судна, які намагатимуться пройти через водну артерію без його дозволу.

“Для Ірану Ормузька протока стала стратегічним важелем впливу”, — зазначив аналітик Мостафа Наджафі.

Це створює серйозну перешкоду для припинення війни, не кажучи вже про вирішення ще складнішого питання ядерної програми Ірану.

“Питання ядерної програми через конфлікт щодо Ормузької протоки відійшло на другий план. По суті, це відповідає інтересам Ірану”, — каже аналітик з питань Ірану Рахман Гахреманпур.

Він додав, що контроль над протокою надасть Ірану важелі впливу в разі відновлення ядерних переговорів.

Водночас економічні наслідки війни поширилися по всьому світу, але особливо гостро відчуваються в Ірані. Американсько-ізраїльські атаки завдали серйозного удару по промисловій базі країни. Блокада з боку США практично зупинила експорт нафти. Трамп неодноразово погрожував масштабними ударами по цивільній інфраструктурі.

У грудні валютна криза спровокувала одні з найбільших антиурядових протестів в Ірані. Влада відповіла кривавими репресіями, внаслідок яких загинули тисячі людей, а десятки тисяч були затримані.

Багато хто в Ірані, зокрема прихильники поміркованого президента Масуда Пезешкіана, побоюються, що ситуація може зайти занадто далеко.

Мохаммад Джавад Заріф, який на посаді міністра закордонних справ Ірану брав участь у переговорах щодо укладення ядерної угоди 2015 року, написав у недавній статті, що досягнення Ірану у війні відкрили “виняткове вікно для дипломатії”. Однак він попередив: якщо угода не буде укладена найближчим часом, то економічне відновлення буде складним, тому не можна виключати ймовірність внутрішніх заворушень або поновлення агресії, особливо після виборів у США.

Ця війна вже принесла багато несподіванок.

Після того як 28 лютого перша хвиля повітряних ударів США та Ізраїлю призвела до загибелі верховного лідера Ірану та інших високопосадовців, Трамп припустив, що конфлікт завершиться за лічені тижні.

Натомість війна додає впевненості іранським лідерам і мобілізує їхніх прихильників.

“Тегеран використовує протоку, щоб продемонструвати, що його не перемогли”, — зазначив Гахреманпур.

Однак така стратегія може також обернутися проти Ірану. Витривалість Тегерана має свої межі. Існують побоювання, що економічний колапс може спровокувати заворушення.

“Іран не може дотримуватися цієї стратегії вічно. В певний момент йому доведеться укласти угоду з США”, — додав Гахреманпур.

Проте Даварі зазначив, що наразі Іран здатний витримати тиск.

“Попри складність економічної ситуації, малоймовірно, що Іран відступить від своїх позицій”, — вважає аналітик.

CNN повідомляло, що протягом останніх кількох тижнів голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Ден Кейн у приватних розмовах дав зрозуміти іншим провідним радникам Трампа, що Вашингтон має знайти вихід із війни з Іраном , оскільки військові варіанти, що розглядаються для ескалації конфлікту, можуть мати зворотний ефект, а самі лише повітряні удари навряд чи дозволять досягти заявлених Трампом цілей.

Основна увага приділяється пошуку виходу з ситуації, який забезпечить президенту США символічну перемогу — яку він зможе спробувати презентувати американському народу, не перешкоджаючи при цьому потенційному дипломатичному прориву, починаючи з угоди про відновлення судноплавства через Ормузьку протоку.

Деякі аналітики вважають, що потенційний вихід із ситуації може передбачати компроміс, за якого США зможуть уникнути визнання того, що зазнали стратегічної поразки через контроль Тегерана над Ормузькою протокою, а Іран зможе стверджувати, що зберіг своє головне досягнення у війні.

Світ