Війна в Ірані «взяла в заручники» світову енергетику — Reuters

26 серпня 2026 р. 14:17

26 серпня 2026 р. 14:17

Через шість місяців після початку війни між США та Іраном конфлікт зайшов у глухий кут, який може тривати аж до 2027 року. Водночас енергетичні ринки стали заручниками ситуації, інфляція залишається високою, а жодна зі сторін не хоче поступитися, пише Reuters .

Агентство нагадує, що війна, яка  завдала значної шкоди на усьому Близькому Сході, зазнала глибоких змін. Вона мала паралізувати Іран у військовому плані, але перетворилася боротьбу, зосереджену на питанні: хто контролює Ормузьку протоку, через яку транспортується приблизно п’ята частина світових поставок нафти та скрапленого природного газу.

У підсумку протистояння між іранською та американською блокадами за останні шість місяців різко обмежило судноплавство через протоку, що призвело до зриву роботи енергетичних ринків і спричинило зростання витрат для світової економіки.

Хоча ціни на нафту не злетіли, як очікувалося — значною мірою завдяки значним світовим запасам, скороченню імпорту Китаєм та збільшенню видобутку нафти за межами Перської затоки — ціна нафти марки Brent залишається на рівні близько 90 доларів за барель, що приблизно на чверть вище за довоєнний рівень.

Водночас ринкові резерви, які пом’якшили початковий енергетичний шок, наразі вичерпані, а це тривожний знак.

«Можна очікувати, що цей ризик спонукає адміністрацію Трампа вирішити кризу, або подвоївши ставки, або повністю відступивши. Проте безвихідність цієї ситуації залишається вражаючою. Жодна зі сторін не продемонструвала готовності — або переконливої стратегії — вийти з цього глухого кута», - вказує видання.

Так, Іран навряд чи поступиться першим. Його економіка зазнала величезних збитків, проте уряд виявився набагато стійкішим, ніж очікувалося. Замість того, щоб розвалитися після вбивства аятоли Алі Хаменеї в перший день війни, іранський уряд пристосувався та зміцнив свою позицію.

Іран, можливо, не здатний домінувати в регіоні у військовому плані, але він продемонстрував здатність завдавати економічних збитків своїм супротивникам завдяки ефективному контролю над Ормузькою протокою, використовуючи періодичні атаки та погрози проти танкерів.

Тим часом президент США Дональд Трамп продемонстрував незначний інтерес до ескалації конфлікту, яка могла б реально поставити під загрозу американські війська або світову економіку.

З наближенням листопадових проміжних виборів у США конфлікт стає дедалі менш популярним серед американських виборців, оскільки інфляція, спричинена зростанням цін на енергоносії, посилила занепокоєння щодо вартості життя. Це залишає Вашингтону одну ключову мету: відновлення поставок енергоносіїв через Ормузьку протоку та зниження цін на паливо всередині країни. Однак питання полягає в тому, як це зробити?

У понеділок міністр фінансів США Скотт Бессент розширив санкції проти Тегерана та пригрозив вторинними санкціями країнам, які продовжують вести з ним бізнес, назвавши цю кампанію «економічним Днем Д».

Проте санкції навряд чи принесуть прорив, а погрози вторинними санкціями мають незначну вагу, оскільки Бессент чітко дав зрозуміти, що Вашингтон прагне уникнути дій, які могли б серйозно порушити рівновагу світової економіки.

Це зменшує ймовірність того, що США накладуть суворі санкції на Китай, найбільшого покупця нафти з Ірану, що є одним із небагатьох дійсно ефективних економічних заходів, здатних вплинути на ситуацію з Іраном.

Вашингтон також намагається вплинути на ринки, стверджуючи, що потоки нафти через Ормуз швидко відновлюються. Впродовж минулого тижня високопосадовці Білого дому заявляли, що експорт із країн Перської затоки наближається до довоєнних рівнів.

Однак аналітичні компанії, що відстежують ситуацію в Ормузькій протоці за допомогою супутникових знімків та даних про переміщення суден, не бачать значних ознак відновлення.

За даними Kpler, у серпні експорт нафти через протоку становив у середньому лише 2,2 млн барелів на добу. Загальний обсяг експорту нафти з регіону, включаючи поставки з портів Саудівської Аравії та ОАЕ, що оминають Ормуз, цього місяця становив у середньому близько 9 млн барелів на добу, що менше, ніж ⁠11 млн барелів на добу в липні та приблизно 17 млн барелів на добу у 2025 році. Такий контраст між публічними заявами Вашингтона та фактичними даними свідчить скоріше про відчай, аніж про силу.

Reuters вказує, що чим довше затягується конфлікт, тим складніше Трампу доводити, що він є успішним. Ісламський уряд залишається при владі, прохід через Ормузьку протоку й надалі обмежений, ціни на пальне залишаються високими, а економічні витрати продовжують зростати.

США володіють переважною економічною та військовою потужністю, але не мають великого бажання вступати у масштабнішу війну. Іран економічно ослаблений, проте продемонстрував готовність терпіти надзвичайні страждання заради досягнення стратегічних цілей. Тому цей конфлікт є скоріше випробуванням на витривалість, аніж змаганням у маневрах.

Світ