Лідери США, Китаю і Росія більше не підтримують ядерне стримування — The Economist

09 вересня 2026 р. 11:39

09 вересня 2026 р. 11:39

Після низки спроб світових лідерів врегулювати питання ядерної зброї сьогодні світ стикається з новою проблемою: найпотужніші країни світу недостатньо переймаються ризиками власної ядерної могутності. Америка, Китай і Росія наполегливо прагнуть розширити або модернізувати свої ядерні арсенали, і як наслідок, вони або не бажають долучатися до переговорів щодо контролю над озброєннями, або дозволили раніше укладеним угодам втратити чинність, пише The Economist .

Так, президент США Дональд Трамп давно називає ядерну війну найстрашнішою катастрофою, хоча сумнівається, що люди мають достатню раціональність для того, щоб концепція взаємного гарантованого знищення (MAD) працювала. В 1990 році він говорив, що вірити в те, що ядерна зброя ніколи не буде застосована, «бо всі знають, наскільки руйнівним це буде». Проте тепер, коли він став головнокомандувачем, Трамп ставиться до ядерних ризиків з вражаючою несерйозністю.

Видання зазначає, що Америка тривалий час докладала зусиль, щоб не допустити приєднання нових країн до «ядерного клубу», хоча з міркувань реальної політики вона пробачила Індію, Ізраїль та Пакистан після того, як вони створили ядерну зброю. При цьому погляди Трампа на гонку ядерних озброєнь важко чітко визначити. Ще будучи кандидатом у президенти в 2016 році, він заявляв, що для Японії, можливо, було б краще мати ядерну зброю для стримування Північної Кореї, ніж покладатися на допомогу США.

Зараз, під час свого другого президентського терміну, він намагається продавати ядерні технології таким партнерам, як Саудівська Аравія та Південна Корея, з меншими обмеженнями та гарантіями, ніж це було передбачено в попередніх подібних угодах. Усередині країни Трамп пообіцяв побудувати систему перехоплення «Золотий купол», щоб захистити Америку від ракетного удару. Суперечачи очевидній щирості цієї амбіції, він неодноразово вступав у суперечки з Канадою, територія якої необхідна для розміщення радіолокаційних станцій, що забезпечили б повну ефективність такого щита.

Зі свого боку лідер Китаю Сі Цзіньпін,  категорично виступає проти ядерних воєн. Йому чужий революційний фанатизм Мао Цзедуна, який у 1957 році вітав ядерний конфлікт, який знищив би половину людства, оскільки «імперіалізм був би зрівняний із землею, а весь світ став би соціалістичним». Китай епохи Сі прагне до середини століття стати настільки потужним, що жодна інша країна не зможе чи не наважиться йому протистояти. Світова війна зірвала б цей підйом.

Водночас Китай відхиляє заклики США взяти участь у тристоронніх переговорах з Росією щодо контролю над ядерною зброєю. Китайські чиновники стверджують, що зростаючий арсенал Китаю залишається значно меншим, ніж арсенали інших великих держав. Хоча Китай, можливо, й не схвалює наявність у Північної Кореї ядерних боєголовок і ракет, а також спроби Ірану створити ядерну бомбу, він, як видається, набагато менш схильний, ніж ще десять років тому, підтримувати чи забезпечувати дотримання міжнародних санкцій, спрямованих на стримування ядерних амбіцій цих країн.

Китай також не поступився вимогам США щодо використання своєї економічної могутності на двосторонній основі для тиску на ці країни. З огляду на те, що Північна Корея вже має ядерну зброю, а іранські правителі побоюються за саме своє виживання, щоб змінити розрахунки цих країн, потрібно застосувати такі заходи, які загрожували б безпеці їхніх режимів. Китай не чинитиме такого тиску, оскільки він ненавидить очолювані США кампанії зі зміни режиму більше, ніж боїться того, що недисципліновані держави-сателіти отримають ядерну зброю.

Але найбільші зміни стосуються Росії. Її лідер Владімір Путін далекий від прагнення до світу без ядерної зброї і використовує ядерні погрози та політику балансування на межі війни, щоб залякувати та вимагати, щоб до його «збанкрутілої мафіозної держави» ставилися так, ніби вона досі є наддержавою, пише The Economist.

Видання вказує, що хоча «холодна війна» була періодом жорстокостей і жахіть, але інколи страх перед глобальним знищенням спонукав її лідерів до великих вчинків. Сьогодні ті, хто керує Америкою, Китаєм і Росією, не позбавлені страху, але занадто часто їхні цілі є егоїстичними та зосередженими на власних проблемах. Врятувати світ? Нехай про це турбуються інші.

Водночас днями президент Фінляндії Александер Стубба заявив, що Китай виступає категорично проти застосування Росією ядерної зброї у війні проти України і не дозволить Путіну її застосувати .

Світ