Після Путіна: «Washington Post» назвала сім можливих претендентів на владу в Росії

19 вересня 2026 р. 19:01

19 вересня 2026 р. 19:01

У Володимира Путіна немає очевидного наступника, незважаючи на те, що він побудував систему влади, засновану на особистій лояльності та контролі. Газета «The Washington Post» назвала сім російських політиків і чиновників, які потенційно можуть опинитися серед претендентів на найвищу посаду після відходу Путіна.

Поки Кремль готується до чергового парламентського голосування, питання про те, хто одного дня зможе зайняти місце Путіна, залишається одним із найзакритіших у російській політиці, - зазначають аналітики.

У публікації Washington Post зазначається, що президент протягом багатьох років уникав появи фігури, яка могла б сприйматися як його офіційний спадкоємець.

За оцінкою видання, створена Путіним вертикаль влади влаштована так, що ключові рішення зосереджені в руках однієї людини. Це водночас зміцнює його позиції та робить питання наступництва особливо невизначеним.

Замість одного очевидного спадкоємця в російській системі влади існують кілька впливових груп - силовики, військові, чиновники та пов’язані з Кремлем бізнес-еліти. Саме всередині цих кіл Washington Post виділяє сім фігур, які можуть розглядатися в різних сценаріях зміни влади.

Прем’єр-міністр, 60 років

Мішустін посідає перше місце у формальній конституційній лінії наступності. У разі дострокового припинення президентських повноважень він тимчасово виконує обов’язки глави держави.

Саме тому його становище відрізняється від інших фігур у списку: мова йде не лише про політичний вплив, а й про механізм, прописаний у російському законодавстві.

До призначення прем’єр-міністром у 2020 році Мішустін очолював Федеральну податкову службу. Його сприймали насамперед як технократа й ефективного адміністратора, а не як самостійного політичного лідера.

За час роботи в уряді його вплив розширився, зокрема в економічній сфері. Однак, зазначає Washington Post, Мішустін не належить до силового оточення Путіна, що потенційно обмежує його позиції всередині найвпливовішої частини російської еліти.

Секретар Державної ради, 54 роки

Дюмін відомий насамперед багаторічною службою в структурах охорони Путіна. Надалі він обіймав низку посад у військовій та державній системі, зокрема працював у військовій розвідці та на посаді заступника міністра оборони.

У 2016 році Дюмін став губернатором Тульської області, а в 2024-му обійняв посаду секретаря Державної ради.

Його близькість до Путіна та досвід роботи в силових структурах давно зробили Дюміна однією з фігур, яких аналітики розглядають у контексті можливої наступності. У 2024 році він також отримав у Кремлі призначення, пов’язане з оборонною промисловістю.

При цьому посаду міністра оборони він не отримав: після кадрових перестановок цю посаду обійняв економіст Андрій Бєлоусов.

Заступник голови уряду, 48 років

Дмитро Патрушев — син Миколи Патрушева, одного з найвпливовіших представників російського силового апарату та колишнього директора ФСБ.

Його кар’єра розвивалася переважно у фінансово-банківській сфері, проте походження та зв’язки родини забезпечили йому доступ до найвищих рівнів російської влади. У 2024 році Патрушев-молодший став заступником голови уряду.

Washington Post зазначає, що його можливе просування означало б збереження значного впливу силового оточення вже в наступному поколінні російської еліти.

Голова Рахункової палати, 48 років

Ще один представник впливової родини - Борис Ковальчук, син мільярдера Юрія Ковальчука, якого ЗМІ та дослідники давно пов’язують із найближчим оточенням Путіна.

Сім’я Ковальчуків володіє значними активами в банківському секторі, медіа та інших сферах. Сам Борис Ковальчук у 2024 році очолив Рахункову палату.

До цього, як пише Washington Post, розглядалися варіанти його призначення на керівні посади у великих державних енергетичних компаніях. Однак у підсумку він отримав контрольну та аудиторську посаду в Рахунковій палаті.

Перший заступник голови уряду, 57 років

Мантуров понад десять років очолював російське Міністерство промисловості та торгівлі, а після початку повномасштабної війни отримав значну роль в управлінні оборонно-промисловим комплексом.

У 2024 році він став першим заступником голови уряду. Серед його завдань - координація промисловості та виробництва озброєння з військовими потребами Росії.

Його позиції тісно пов’язані з військово-промисловим комплексом та економікою воєнного часу. Саме це, зазначає Washington Post, водночас посилює його вплив усередині системи та робить політичне майбутнє залежним від подальшого розвитку війни та стану російської економіки.

Мер Москви, 68 років

Собянін - один із найдосвідченіших російських управлінців у списку.

До призначення мером Москви у 2010 році він обіймав високі посади у федеральній владі, зокрема керував адміністрацією президента Путіна. Відтоді Собянін залишається на чолі російської столиці.

Washington Post відзначає його насамперед як великого адміністративного менеджера, пов’язаного скоріше з чиновницькими та бізнес-елітами, ніж із силовими структурами. Його багаторічне керівництво Москвою дає йому власну політико-адміністративну базу.

Куратор внутрішньої політики Кремля, 64 роки

Кирієнко має незвичайну кар’єрну траєкторію. У 1998 році він став наймолодшим прем’єр-міністром Росії за часів Бориса Єльцина, а після відходу з уряду очолив «Росатом».

Зараз Кирієнко відповідає в Кремлі за внутрішню політику. У цій ролі він брав участь в організації російських виборчих кампаній і політичних проєктів, а також в управлінні окупованими територіями України.

Окремий напрямок його роботи - формування нового покоління чиновників, лояльних до Кремля. Серед таких проєктів Washington Post виділяє програму «Час героїв», орієнтовану на підготовку учасників війни до державної служби.

Головна особливість нинішньої російської системи полягає в тому, що жоден із семи названих Washington Post людей не оголошений офіційним спадкоємцем Путіна .

Сама структура влади перешкоджає формуванню очевидного наступника: Путін залишає за собою ключові політичні рішення, а різні групи еліти змагаються за вплив. Аналіз польського Центру східноєвропейських досліджень також вказує на важливу роль особистих зв’язків, кланових структур та груп навколо силового, промислового та бізнес-оточення Кремля.

Тому список Washington Post - це не прогноз того, хто обов’язково стане наступним президентом Росії, а перелік фігур, які в різних сценаріях зміни влади можуть виявитися учасниками боротьби за вплив .

Поки що Путін продовжує зберігати контроль над російською політичною системою. У вересні 2026 року в Росії відбудуться парламентські вибори, результат яких, згідно з аналізом Reuters і Washington Post, як і очікувалося, має зберегти домінування партії «Єдина Росія».

Світ