Жити до 120? Що Японія вже знає про довге й активне життя

03 жовтня 2026 р. 13:12

03 жовтня 2026 р. 13:12

Прагнення жити вічно, або хоча б якомога довше, супроводжує людину з моменту усвідомлення, що вона смертна. Пошуки еліксиру життя досі не дають спокою деяким диктаторам і серійним вбивцям. Японія вже багато років перебуває серед лідерів за середнім віком тривалості життя — 81 рік для чоловіків і майже 88 — для жінок. У країні близько 100 тисяч людей, які досягли 100-річного віку (88% з них — жінки). Водночас у Японії пошуками магічних еліксирів ніхто не переймається. Згідно з віруваннями шинто, люди після смерті стають духами, які продовжують жити серед тих, хто їх пам’ятає, а у буддизмі вони просто перевтілюються — колесо сансари ніхто не скасовував. Тож питання полягає не у вічності життя, а у тому, щоб забезпечити його високу якість — аж до самої смерті.

Порівняно з іншими країнами Японія посідає лише шосте місце за тривалістю життя чоловіків після Швеції, Швейцарії, Норвегії та інших, хоча тримає першість за середньою тривалістю життя жінок. Що дійсно відрізняє Японію навіть серед розвинених країн — це безперервне, починаючи з 1947 року, зростання очікуваної середньої тривалості життя, що 2026 року досягла 85,38 року (у 1947-му було 60). Очікується, що Японія вийде на перше місце 2100 року з показником 94,4 року.

Є багато пояснень такого феноменального стану. Країна переживала війни і стихійні лиха, епідемії і проблеми з продовольством, а тайфуни, землетруси, повені та нестерпна спека є звичайними явищами життя. Японці споживають алкоголь (пиво і саке) і курять (переважно чоловіки), їдять дуже багато рису і солодощів, але серед них вкрай малий відсоток людей із зайвою вагою — приблизно 24%. Навпаки, близько 21% японських жінок мають недостатню вагу, і це єдина розвинена країна світу з таким показником. І попри всі ці виклики Японія — серед лідерів за тривалістю життя.

Звичайно, одним із ключових факторів, який впливає на показники здоров’я і середню тривалість життя, є високий рівень системи охорони здоров’я . Усе населення охоплене базовим медичним страхуванням (стандарт — це покриття державою 70% на медичні послуги, але є верхній ліміт і визначений перелік послуг, які покриває держава). Кожен працівник зобов’язаний раз на рік пройти простий медичний огляд, передбачений страховкою, і роботодавець обов’язково наполягатиме, щоб працівники робили такий огляд вчасно. Це — закон.

Іноземні дослідники, які прагнули з’ясувати причини японського довголіття, називали різні фактори, як і самі японці. Компанія Q’SAI (місто Фукуока) під час опитувань, що вона регулярно проводить серед 100 людей, вік яких близько 100 років (без залучення тих, хто прикутий до ліжка або перебуває в лікарні), отримала досить неочікувані результати. Мета опитування — з’ясувати обставини життя людей, які залишаються здоровими й активними у такому поважному віці. Відповідаючи на запитання про «секрет довголіття», 51 респондент, тобто понад половина, згадував харчування — наприклад: «їсти все — і те, що подобається, і те, що не подобається», «обов’язково харчуватися тричі на день», «їсти багато овочів». Дехто відповідав: «Приємно щовечора випити чашечку саке». Крім того, 36 респондентів радили «бути позитивним», «не перейматися й дивитися в майбутнє з оптимізмом». Серед інших вагомих факторів — фізична активність (хоча б 30 хвилин на день), правильний режим дня, спілкування. Важливим елементом японської культури довголіття є онсени — теплі ванни з натуральних джерел, і японці дотримуються цієї традиції й у дуже похилому віці.

Три основні продукти , які здорові 100-річні люди їдять майже щодня, — це рис (59%), овочі (45%) та молочні продукти (25%). Багато людей звикли вживати те, що потрібне організму: рис як джерело енергії; багаті на вітаміни й мінерали овочі; молочні продукти, що містять кальцій, з якого складаються кістки й зуби. Риба, попри стереотипи про Японію, опинилася на передостанньому місці з названих опитуваними 11 продуктів, ще й після фруктів, яєць, м’яса і хлібних виробів. Щоб їсти більше овочів, багато людей споживають їх не свіжими, як радять деякі дієтологи, а після термічної обробки, коли їх легше пережовувати, або в рідкому вигляді — як соки та супи. Свіжі салати як важливу складову раціону відзначили лише 16% респондентів. Середній фактичний вік 100 опитуваних — 101,45 року. Водночас ті, хто рухається під час фізичної активності або якоїсь іншої діяльності 30 хвилин чи більше на день, почувалися більш ніж на 10 років молодшими за свій фактичний вік.

Легендарний в Японії історик культури харчування Нагаяма Хісао залишається активним і у віці 94 років. Основний підхід Нагаями до японської кухні надзвичайно простий: не ускладнювати й не перевантажувати страви, а лише розкривати природні властивості продуктів. Особливу увагу він приділяє ферментованим продуктам, які завжди входять до складу японської трапези, особливо солоним маринованим плодам уме (сливи). Важлива також сезонність — особливо в Японії, де зміна пір року здавна посідає чільне місце в культурі та повсякденному житті. Кожен фрукт і овоч має свій сезон — сюн, — який поділяється на три окремі фази: хашірі, або перший урожай; сакарі, або пік сезону; та нагорі, або його завершення. Вибираючи й готуючи продукти, важливо уважно зважати на ці фази. На думку Нагаями, це також є одним із ключів до довголіття.

Крім того, Нагаяма визначив вісім «продуктів довголіття»: овочі, сушені бобові, рибу, курятину, кунжут, часник, умебосі (мариновані сливи) та комбу (ламінарію). Усі ці корисні складники він тушкує разом у смачній юшці, приправленій місо, яку називає хякусай-набе — приблизно «гарячий горщик столітніх». На підставі своїх досліджень Нагаяма дійшов висновку: один із ключів до довгого й здорового життя — традиційне японське правило основної трапези «ітіджю-сансай» («один суп і три страви»). Воно означає, що кожна вечеря має включати суп і щонайменше три інші страви — на додачу до рису та солінь.

Але здорове харчування — це не лише їжа. Нагаяма надає великого значення усвідомленому споживанню їжі, уособленому традиційними фразами, які промовляють за столом: «ітадакімас» перед їжею та «гочісо-сама дешіта» після неї. «Страви, які ми їмо щодня, з’являються не лише завдяки нашим власним зусиллям, — каже він. — Передусім ми завдячуємо цим дарам енергії сонця та природному середовищу. Важливо висловити вдячність цим силам: перед початком їжі скласти долоні й сказати «ітадакімас» — «я приймаю цю їжу»). Також варто знайти час, щоб роздивитися й оцінити їжу, яку ви споживаєте. Уявіть, як енергія, зосереджена у кожному шматочку, входить у ваше тіло й розквітає всередині. Це збагатить кожну трапезу. Наприкінці трапези ми знову складаємо долоні й кажемо «гочісо-сама дешіта», висловлюючи вдячність тому, хто приготував або подав їжу».

Коли його питають про вік і страх смерті, він відповідає: «У мене немає часу турбуватися про смерть. Думаю, смерть — це наче звільнення від земного тяжіння: стаєш невагомим і підносишся в інший світ. Ми, люди, розвинули свій надзвичайно великий мозок, коли почали ходити на двох ногах, долаючи силу тяжіння. Можливо, смерть і справді є остаточним звільненням від цих фізичних пут».

Зростання соціальних виплат у звʼязку зі старінням населення спонукає уряд Японії фінансувати програми, які б допомогли людям зберігати активність і бути самодостатніми навіть у похилому віці. Одна з фінансованих урядом програм досліджень ставить ще амбітнішу мету: до 2040 року створити медичні та соціальні системи, здатні подолати всі основні хвороби, зокрема рак і деменцію. Її мета — щоб кожен міг дожити до ста років, не особливо турбуючись про здоров’я.

Програму назвали Moonshot — за аналогією з місією «Аполлон» з висадки на Місяць. Нині вона підтримує вісім амбітних проєктів, серед яких профілактика раку, контроль кишкової мікробіоти та поліпшення роботи мітохондрій — органел, що виробляють енергію для живлення клітин. Десятирічну програму започаткував уряд Японії 2020 року.

Тошіо Хірано, який курує програму в державному Японському агентстві медичних досліджень і розробок, каже, що вона щороку отримує 3 млрд єн фінансування й охоплює загалом від 1000 до 2000 науковців по всій Японії, серед яких близько ста дослідників професорського рівня. Однією зі спільних тем, що об'єднують їхню роботу, є «хронічне запалення», що, як з'ясували, відіграє ключову роль у виникненні хвороб, пов'язаних зі старінням, зокрема раку, хвороби Альцгеймера, діабету та серцево-судинних захворювань. «Існує ймовірність, що ми зможемо виявляти ознаки цих хвороб ще до того, як вони фактично виникнуть, — каже Хірано, який сам є імунологом. — Наприклад, ми, можливо, зможемо запобігати деменції, регулюючи спосіб життя, харчування, фізичну активність і сон, або навіть створивши препарати, що імітують фізичні вправи й дають змогу отримати їхній ефект без фізичної активності».

Інший напрямок досліджень стосується пошуків шляхів зупинити старіння людей , усуваючи так звані сенесцентні клітини — клітини, які припинили розмножуватися, але не відмерли. Вчені, які вивчають клітинне старіння, досягли важливої віхи 2021 року, коли показали , що видалення таких клітин може повернути процес старіння назад. Якщо сенесцентні клітини залишаються в організмі, вони виділяють речовини, що спричиняють запалення. Дослідження підтверджують, що тварини, які живуть довго й стійкі до старіння, запрограмовані так, щоб не накопичувати сенесцентних клітин. Навіть перед смертю вони не виявляють ознак старіння.

Однак на шляху до створення «омолоджувальних» препаратів за цими та іншими дослідженнями є перешкоди. Оскільки старіння не вважається хворобою, проводити клінічні випробування на здорових людях неможливо. Їх випробовують при лікуванні серйозних хвороб і так рухаються уперед.

То чи можливе ледь не вічне життя? «Тривалість людського життя визначена доволі жорстко, — каже один із провідних спеціалістів Макото Наканіші з Токійського університету. — Межа становить 120 років. Ми ніколи не бачили людини, яка прожила б до 150, але багато людей доживали до 120. Отже, тривалість життя визначається нашим геномом. Водночас процес і швидкість старіння різняться залежно від середовища та таких чинників, як епігеном». Важливо, що процеси старіння піддаються впливу, і якщо створені необхідні умови, людина цілком здатна зберігати активність і когнітивні здібності аж до 120.

Світ