США за Трампа стали країною, яка замість завершення війни продовжує її через свою слабкість — Снайдер

12 жовтня 2026 р. 10:13

12 жовтня 2026 р. 10:13

Всі знають вислів «мир через силу», який означає, що сильна країна може стримувати інших від розв’язання війни та підтримувати відбудову після конфлікту. Він про те, що сильна країна приваблює союзників і будує відносини, а якщо потрібно — може виграти війну. Однак США за президентства Дональда Трампа не є сильною країною в жодному з цих сенсів, або взагалі в жодному. Натомість це країна, яка продовжує війну через слабкість, зазначив американський історик Тімоті Снайдер у своєму новому есе.

«Дональд Трамп агресивно та дедалі абсурдніше видає себе за сильну людину. Але ніде у світі його не сприймають як такого. І на те є вагома причина: за півтора року свого перебування на посаді він здійснив те, що можна охарактеризувати лише як самогубство наддержави», — зазначив Снайдер.

За словами історика, коли він вперше заговорив про самогубство наддержави у квітні, то мав на увазі швидку та очевидну поразку Трампа у війні, розпочатій проти Ірану, а також про наполегливу покірність американського президента російському диктатору Владіміру Путіну. Також тоді йшлося про внутрішню політику, яка підриває майбутні основи сили США. Однак зараз, наголосив Снайдер, самознищення стало більш кричущим. Провал в Ірані став очевиднішим, і він надав Трампу ще один привід для пошуку подальшої поразки в Росії. Слабкість стала приводом для ще більшої слабкості, підкреслив історик.

«Війна в Ірані – це стратегічна катастрофа. Сполучені Штати нічого не виграли від тисяч смертей та витрачених мільярдів доларів. За кілька днів американці даремно витратили боєприпаси (включаючи ракетні перехоплювачі), які мудріша країна могла б використати для перемоги у війні або для самозахисту. Сполучені Штати були змушені скоротити свою присутність на базах на Близькому Сході та навіть вивести стратегічні бомбардувальники з Великої Британії — щось немислиме під час попередніх війн на Близькому Сході та під час Холодної війни», — пише Снайдер.

Ормузьку протоку історик назвав стратегічною зброєю Ірану, яка стала такою, бо США не можуть відкрити цей нафтовий маршрут. А він був цілком функціональним до того, як Трамп розпочав свою війну примх. Союзники Ірану тепер безкарно атакують американських союзників по всьому регіону. Хусити, наприклад, атакували аеропорт в Ер-Ріяді — столиці Саудівської Аравії. І тепер, підкреслив Снайдер, будь-хто мало що може з цим вдіяти.

Історик переконаний, що з самого початку Трамп не мав жодних шансів виграти таку війну. Хоча США були значно сильнішою військовою державою, ними керували люди, які не мали уявлення, як ведеться війна. Американці, на думку Снайдера, переконали себе, що інші країни зламаються перед обличчям комбінації ракет та хвастощів. Та цього не сталося, а «плану Б» не було. Навіть «плану А», за словами Снайдера, насправді не було. Натомість були лише гендерно-стверджуючі снаряди та ріг достатку самовихваляння.

«План був потрібен через те, що таке війна. Війна полягає в тому, щоб примусити супротивника змінити політику. Війни дуже рідко бувають доцільними, але коли вони ведуться, до них слід ставитися серйозно. Однак, цей Білий дім може лише легковажно поводитися. Хоча Трамп та його міністр оборони Піт Гегсет говорять про важливість своїх цілей в Ірані, ніколи не було жодної можливості, що вони введуть сили вторгнення США», — зазначив історик.

Іран, за словами Снайдера, знав це і домінував у ескалації від самого початку війни. Це значить, що Іран може підвищити ставки, наприклад, закрити світові нафтові маршрути або атакувати американські військові бази за кордоном, і водночас не боятися серйозної відповіді.

«Щоб було зрозуміло: я не кажу, що Сполучені Штати мали вторгнутися в Іран. Я маю на увазі, що розпочати війну без жодного уявлення про те, як її виграти, — це слабкість, і це сприймається в усьому світі. А тепер війна в Ірані триває, бо Трамп слабкий. У нього немає способу вийти з неї, і на даний момент він не бажає цього робити. Війна вкрай непопулярна у Сполучених Штатах і призводить до зростання цін на бензин, що також не подобається американцям. У нинішній стратегічній конфігурації, яку Трамп не може змінити, він не може укласти мир з Іраном на умовах, які не будуть принизливими. Тому Трамп не намагатиметься перетворити реальну слабкість на видимість сили», — додав Снайдер.

Дії Трампа, як зазначив історик, схожі на те, що очільник Білого дому хоче, аби «війна в Ірані поширилася на США, щоб потім самому пережити 11 вересня та насолодитися сплеском популярності». Адже що ще Трамп може отримати від цієї війни? Тож, додав Снайдер, залишається лише слабкість, породжена слабкістю, яку в умовах катастрофи, що він сам і спровокував, президент США може сподіватися видати за силу перед внутрішньою аудиторією.

У своїй промові в ООН Трамп постійно пов'язував Іран з виборами. У двох нещодавніх передвиборчих виступах, нагадав історик, американський президент фантазував про те, як Іран знищує американські міста. Снайдер не вірить, що щось подібне може статися, оскільки Іран не має причин робити Трампу подарунок. Однак така риторика показує, про що думає американський президент: слабкість програної війни може перетворитися на слабкість нездатності запобігти терору, і тоді він може сподіватися якимось чином знову стати героєм дня.

«Слабкість небезпечна, а Трамп небезпечно слабкий. І, як це роблять слабаки, він звинувачує інших у власних невдачах, і тим самим погіршує ситуацію. Світові ціни на нафту високі через іранську невдачу Трампа та його стратегічну поразку. Тож, керуючись логікою власного характеру, а не логікою подій, Трамп звинувачує Україну. Я провів більшу частину минулого місяця в цій країні, де несправедливість цих звинувачень була болісно відчутною», — пише Снайдер.

Історик наголосив, що Росія знищує українську енергетичну інфраструктуру балістичними ракетами, а українські заправні станції — за допомогою безпілотників. Зараз ракети не збиваються, бо американці більше не постачають перехоплювачі, які вони або безглуздо запускають над Іраном, або відмовляються надавати чи продавати. Українці, які намагаються заправити авто ризикують своїм життям. Тим часом американці стикаються з вищими цінами на заправках, бо їхній президент вирішив воювати і програти війну в Ірані.

Снайдер зазначив, що Трамп звинувачує людей, які ризикують померти під час спроб «заправитись», у витратах, з якими стикаються американці, тоді як обидві проблеми повністю його особиста провина. Історик наголосив, що якби очільник Білого дому обрав допомогти Україні перемогти, для чого існувало безліч стратегічних аргументів, то українці мали б захист від ракет, а американці мали б нижчі ціни на пальне. Однак той свого часу обрав катастрофічну поразку в Ірані, що призвело до марнування зброї. І тепер Трамп приймає свою невдачу у війні примх і намагається принизити українців разом із собою. Він звинувачує їх у тому, що зробив сам. Президент США знаходить привід для допомоги своєму покровителю Путіну, що, очевидно, є для нього найважливішим.

«З самого початку, вже протягом десятиліття, найочевиднішим елементом слабкості Трампа є його особисте бажання підкоритися Путіну. Це було зрозуміло ще під час його першої президентської кампанії 2016 року, і залишається правдою досі. З якоїсь причини він рідко втрачає можливість допомогти російському диктатору», — зазначає історик.

Тому за словами Снайдера, з моменту повернення Трампа до влади в січні 2025 року, американська політика в російсько-українській війні радикально змінилася. Трамп міг би принести мир в Україну. Все, що йому потрібно було зробити, це продовжити політику Байдена щодо надсилання зброї Україні та запровадження санкцій. Натомість він проводив політику війни через слабкість. Зовнішня політика Байдена, можливо, була недостатньою, але вона принаймні базувалася на правильній передумові — агресивна війна може закінчитися лише тоді, коли агресору чинитимуть опір. Ще одного-двох років такої політики було б достатньо; єдина надія Москви полягала в тому, щоб при владі опинився союзник, який зробив би ще менше, переконаний Снайдер.

«Трамп був такою людиною. Протягом усієї президентської кампанії 2024 року російські пропагандисти навіть не намагалися приховувати свого ентузіазму щодо «нашого Трампушки»; його слабкістю була їхня надія на продовження війни. І він зробив саме так, як хотів Путін. Трамп припинив постачання американської зброї та навіть її продаж Україні, а тепер він хоче підтримати російську воєнну економіку, купуючи російське дизельне паливо», — зазначає Снайдер.

Це обурливе рішення, за словами історика, ґрунтується на безлічі рівнів слабкості. На перший погляд здається, ніби проблема полягає в тому, що Трамп настільки слабкий у себе вдома, що змушений підлаштовуватися під диктаторів за кордоном. Насправді ж, схоже, що Трамп, зіткнувшись із високими цінами на бензин у країні, прагне швидкого вирішення проблеми перед виборами. Але це не може бути мотивом, хіба що Трамп є економічним невігласом. Цю гіпотезу, на думку Снайдера, можна розглядати з огляду на досвід. В есе історик зазначає, що закупівля дизельного палива в Росії не змінить його ціну. Та й взагалі сумнівно, що Росія зможе поставити це паливо. Адже РФ сама відчуває дефіцит на внутрішньому ринку. Як і типова угода Трампа, це цілком може закінчитися тим, що американських платників податків попросять заплатити в два-три рази більше за те, що рекламувалося як подарунок для них.

«Але уявімо, що російські судна справді причалюють до американських портів із дизельним паливом. Це означатиме лише те, що Росія порушила деякі попередні контракти з іншими партнерами, аби Трамп відчув вдячність. Загальний обсяг поставок дизельного палива на світовому ринку не зміниться. Ціна на дизельне паливо не зміниться», — пише Снайдер.

Тож такий крок Трампа він називає символічним, однак зауважує — цей символ важливий. Адже американский президент помітно ставить США на бік Росії. Він вдає, що допомагає американцям, і має намір завдати шкоди українцям виключно для того, щоб просувати справу Путіна. Єдиним наслідком порушення санкцій проти Росії є допомога Росії. А ціна за це дуже висока, починаючи з порушення американського законодавства виконавчою владою США. Якщо Сполучені Штати не можуть дотримуватися власних законів і практик щодо санкцій проти агресора, то іншим країнам легше наслідувати цей приклад, наголошує історик.

«Те, що Трамп став на бік Росії, насправді нічого не отримавши для американців, можна вважати само собою зрозумілим. Але він навіть нічого не отримав для себе (хіба що, звичайно, йому за це заплатили). Він лише допоміг Путіну, демонстративно порушивши принцип, що за агресивну війну не слід винагороджувати», — йдеться в есе.

Снайдер зауважує, що підхід Трампа до Росії — це політика повної покірності. Це не просто слабкість у тому сенсі, що це американська політика поступливості агресору, що, звісно, було б достатньо погано. Це не просто слабкість у тому сенсі, що Трамп робить те, що хоче Путін, що було б достатньо принизливо. Це про те, що Трамп робить, що хоче Путін, навіть не отримуючи нічого особисто для себе — хіба що, звичайно, є побічні угоди, які передбачають особисті виплати. З огляду на те, що Росія запропонувала вигідні нафтові угоди американцям, які нібито ведуть переговори про мир, а ці американці, як виявляється, є зятем Трампа та його другом, це слід вважати більш імовірним, ніж навпаки.

«На даний момент у нас немає зовнішньої політики в звичайному розумінні; у нас є клани, які кружляють навколо катастроф, спричинених Трампом, прагнучи перетворити їх на шахрайські схеми. Це поєднання слабкості та корупції, звичайно, є стратегічною катастрофою для Сполучених Штатів, елементом самогубства нашої наддержави. Значна частина нашої сили як країни ґрунтується на створенні законів та їх дотриманні», — зазначає Снайдер.

Однак купівля дизельного палива з Росії є незаконною, враховуючи чинні американські санкції проти Росії. Сполучені Штати не імпортували паливо з РФ з початку повномасштабного вторгнення її в Україну 2022 року. За законом, США не можуть купувати російське паливо, якщо Росія не виведе війська з України. Снайдер звернув увагу, що Трамп кілька тижнів тому підписав закон, який зобов'язує його не лише запровадити санкції проти російської нафти та газу, а й покарати інші країни, які імпортували енергоносії з РФ. Це робить всю ситуацію ще більш гротескною, якщо це можливо. Однак основна серйозна проблема, за словами Снайдера, полягає у тому, що це робить американців слабшими як країну, коли вони не можуть дотримуватися власних законів, а натомість йдуть за фальшивим сильним лідером, що шукає можливості підкоритися справжньому сильному лідеру. Снайдер наголошує: незалежно від того, чи є президентом Трамп, американці послаблюють себе як країну, коли їхні закони стають безглуздими.

«Слабкість Америки в Ірані породжує слабкість Америки в Росії, що, своєю чергою, породжує ще більшу слабкість Америки в Ірані. Навіть якщо ми докладемо зусиль, щоб увійти в ментальний світ MAGA та уявити, що пріоритети зовнішньої політики саме такі, як каже Трамп, цей крок не має абсолютного сенсу і насправді є надзвичайно суперечливим. У пропаганді MAGA ми ведемо праведну війну проти Ірану, яка має всесвітньо-історичне значення. Війна настільки важлива, каже Трамп, що варто було б втратити американські міста, щоб просто залишатися залученими до неї. Але… як усім відомо, Росія та Іран є близькими союзниками», — зауважив Снайдер.

Історик нагадав, що обидві країни постачають одна одній розвіддані, зокрема і щодо ударів по цілях. Іран постачає Росії безпілотники, а на початку війни навіть відправляв інструкторів до окупованих росіянами українських територій, аби навчати росіян їх використовувати. Російські ядерні експерти зараз наполегливо працюють в Ірані. Росія відкрито підтримує Іран у війні зі США. Тож надсилаючи американську тверду валюту Москві, Трамп допомагає Тегерану. Своїми спробами потоваришувати з Путіним, додає історик, Трамп намагається об'єднатися з країною, яка підтримує його ворога. Фактично, він платить іншій стороні за вбивство його військ.

Зробивши американську зовнішню політику відверто проросійською — а інакше цей символічний крок не можна зрозуміти — Трамп, за словами Снайдера, зробив весь світ набагато небезпечнішим. Якщо Росія виграє війну в Україні, це підбадьорить агресорів у всьому світі.

«Заявляючи тепер, що Україна має позбутися свого обраного президента — що є обурливим у будь-якому контексті, — Трамп повторює російську пропаганду та підтримує ідею, що саме загарбники (а не, наприклад, виборці) мають право вирішувати, хто буде при владі. Ідея Трампа полягає в тому, що Україна має припинити захищатися від Росії. При цьому Росія не припиняє атакувати Україну, не висуває жодних пропозицій щодо миру і, більше того, заявляє, що не має наміру вести переговори. І, звичайно, причина, чому Путін не має наміру вести переговори, полягає в тому, що США за Трампа настільки неймовірно поступливі — настільки неймовірно слабкі», — вважає історик.

Снайдер нагадав, що Трамп вирішив, ніби США мають купувати російське дизельне паливо після телефонної розмови з Путіним, під час якої він мав говорити з російським диктатором про витік легеневої чуми з російської лабораторії. Таку зміну теми історик називає досить серйозною. І складається враження, що Трампу нема чого сказати в цих розмовах з Путіним. Снайдер називає американського президента «путінським ковпаком» і додає, що іроня в тому, що сам Путін грає дуже слабку роль у війні проти України.

«Він сильний лише завдяки слабкості Трампа. Трамп, не маючи змоги виграти свою дурну війну проти Ірану, звинувачує в її наслідках Україну та використовує брехню, щоб виправдати скасування санкцій проти Росії, тим самим прагнучи продовжити і цю війну. Це війна через слабкість, не лише як факт, а й майже як переконання, або навіть доктрина. Америка повинна програвати, програвати і знову програвати, і війни повинні бути розпочаті, продовжені або просунуті, щоб кілька людей з оточення Трампа могли заробити гроші. Коли апологети Трампа виправдовуються за будь-що з цього, вони додають до цієї суміші власну слабкість, що ще більше погіршує ситуацію. Трамп — не та людина, якій можна довірити будь-яку владу. Вдавати протилежне — означає брати участь у нашому постійному самогубстві наддержави», — підсумував Тімоті Снайдер.

Нагадаємо, Трамп заявив, що домовився з Путіним про початок постачання російського дизельного пального на американський і світовий ринки. Спершу Росія відправить понад 300 тис. тонн пального, у листопаді поставить ще 500 тис. тонн, а після цього — один мільйон тонн.

У США тим часом розкритикували рішення Трампа скасувати санкції на російське дизельне пальне. Експерти сумніваються, що це допоможе знизити ціни, а також вказують на можливу суперечність із законом Ліндсі Грема.

Сам закон Ліндсі Грема про санкції проти Росії Трамп підписав у вересні. Публічних кроків щодо виконання закону Білий дім досі не зробив, а більшість норм набуває чинності 18 жовтня . Закон залишає президентові право робити винятки.

Президент Володимир Зеленський пояснив, що удари українських військових по російських нафтопереробних заводах та інших нафтових об’єктах є відповіддю на багаторічні атаки Росії на українську енергетику. Він також заявив, що Україна готова припинити ці удари , якщо Росія зупинить атаки на українську енергетичну інфраструктуру.

Світ